Вікова психологія - Павелків Р.В. - 10.6. Розвиток сімейних стосунків в ранньому дорослому віці

Молодість часто називають віком кохання. В цей період вдало поєднуються психологічні, фізіологічні, соціальні та інші чинники, що сприяють вибору партнера та створенню сім'ї.

Трикомпонентна теорія кохання Р. Стернберга демонструє труднощі, які виникають при формуванні любовних стосунків. Дослідник вважає, що кохання має три основні складові:

o інтимність - почуття близькості, яке з'являється в любовних стосунках. Інтимність - почуття тісних стосунків з коханою людиною, характеризується вираженим прагненням покращити життя партнера, почуттям ейфорії, коли він знаходиться поряд. Закохані підтримують одне одного, часто залучені до спільної діяльності, мають подібні інтереси, погляди та почуття, разом вирішують побутові проблеми. Фактично спільне залучення до одного виду діяльності та подібність інтересів можуть стати вирішальними чинниками для перетворення залицяння у стосунки кохання або подружні стосунки.

o пристрасть - фізичний потяг, збудження і сексуальна поведінка в стосунках. Сексуальні потреби важливі, але вони не є єдиними, які мотивують поведінку людини в стосунках. Іноді інтимність призводить до виникнення пристрасті; в інших випадках пристрасть передує інтимності. Трапляється, що пристрасть існує без інтимності або навпаки.

o рішеня / зобов'язання - дана складова має короткотривалий і довготривалий аспекти. Короткотривалий аспект - рішення про існування закоханості або її усвідомлення. Довготривалий аспект - усвідомлення важливості та необхідності збереження кохання.

Зв'язок визначених складових може мати різноманітний характер. Для демонстрації можливих комбінацій Р.Стернберг розробив систематику любовних стосунків, яка наведена нижче (табл.10. 1). Ці види кохання описують крайні випадки, які базуються на трьох компонентах теорії Р.Стернберга. Більшість реальних любовних стосунків займають проміжні позиції між цими категоріями, оскільки різні компоненти кохання виражаються континуально, а недискретно. Очевидно, що більшість людей, зацікавлених в подружніх стосунках, сподіваються, що їх можна віднести до категорії досконалого кохання. Але, на жаль, не одна пара помилково сприймала сліпе захоплення як кохання, окрім того, в багатьох стосунках при зникненні пристрасті, вони втрачають романтичність.

Інтимність може руйнуватися негативними почуттями, наприклад, гнівом. Страх бути покинутим також створює перепони для близькості, особливо коли він призводить до хибної ідентичності, в основі якої лежить прагнення догодити іншій людині, а не реалізація важливих особистісних потреб. Традиційні способи залицяння можуть зруйнувати інтимність, якщо вони складаються лише з ритуальних дій і розгортаються на рівні поверхнево спілкування, позбавленого глибокого змісту.

Таблиця 10.1. Систематика видів кохання за трьохкомпонентною теорією Р.Стернберга

Примітка: "+" - компонент представлений; "-" - компонент відсутній.

Е. Хетфілд аналізуючи чинники, які сприяють виникненню кохання, зупиняється на наступних:

* територіальна близькість - одна з найважливіших детермінант, що обумовлює виникнення кохання. Чим ближче знаходяться люди, тим більша імовірність знайомства, яке може призвести до закоханості та власне кохання;

o фізична привабливість - існує низка причин виникнення потягу до фізично привабливих людей: а) приємна зовнішність викликає естетичне задоволення; б) у більшості соціальних груп привабливий партнер може слугувати ознакою престижу; в) відповідно до стереотипу "гарний означає хороший" більшість людей вважає, що привабливі партнери є носіями соціально схвалюваних особистісних властивостей і що їхнє життя складається щасливіше та успішніше;

o подібність - люди частіше закохуються в тих, з ким вони мають більше спільного (освіта, цінності, інтереси, установки). Існує декілька пояснень чому нам подобаються і викликають кохання подібні до нас люди. По-перше, людина в житті частіше зустрічає подібних до себе людей; по-друге, існує певний суспільний тиск, що стимулює до взаємодії з подібними партнерами, окрім того, з точки зору співвіднесення витрат та можливих результатів взаємодії, подібні партнери виявляються перспективнішими.

Переважна більшість людей одружується вперше саме в молодості, яка характеризується найвищою статевою активністю, коли організм жінки найкраще пристосований до народження першої дитини. В молодості людям простіше знайомитися та пізнавати одне одного, легше адаптуватися до умов спільного життя. Звичайно любов між чоловіком та жінкою притаманна не лише молодому віку, але молодість цілком певно можна називати сенситивним періодом для створення сім'ї.

Після 30 років люди дуже рідко беруть шлюб вперше. Соціологічні дослідження доводять, що люди, які не створили сім'ї до 28-30 років надалі, як правило, цього зробити не можуть. Вони звикли жити на самоті, стали занадто вимогливими до інших людей, у них з'являється ригідність звичок, які створюють багато труднощів при спільному житті.

Створення сім'ї має надзвичайно важливе значення для особистісного розвитку. Людина реалізує дуже важливий для себе та інших аспект власного призначення, набуває нового соціального статусу, який пов'язаний з відповідальністю за продовження роду і виховання майбутнього покоління, починає новий етап влаштування свого життя. Одночасно вона задовольняє одну з свої головних потреб (для багатьох - найголовнішу) в сфері стосунків з іншими людьми. Від того, як складається сімейне життя залежить подальший загальний розвиток людини - духовне зростання, розвиток і реалізація здібностей тощо.

Особливе значення має народження дітей. З появою дитини створена сім'я набуває якісно нового значення, отримує завершеність як найважливіший інститут зміни поколінь.

Змінюється зміст і спосіб сімейного життя, у подружжя виникають нові обов'язки, нові аспекти спільної відповідальності, пов'язані з вихованням дитини.

Вибір супутника життя і створення сім'ї - один з важливих аспектів соціальної ситуації розвитку в ранній дорослості. Відповідна цій ситуації діяльність є однією з найголовніших сторін життя.

Незважаючи на сенситивність ранньої дорослості для створення сім'ї і всі сприятливі чинники даного періоду, завдання вибору партнера досить часто вирішується невдало. Статистика розлучень, які відбуваються в молодому віці, переконливо це підтверджує і сягає близько 50 %. До цього необхідно додати, що багато сімей, які створювалися в молодості розпадаються в період зрілості, а багато, незважаючи на взаємну незадоволеність подружнім життям, зберігаються до кінця життя. Наведені факти свідчать про надзвичайну актуальність проблеми вибору партнера, визначення основних закономірностей цього процесу.

3.Фрейд - один з перших теоретиків, який почав аналізувати причини, що спонукають людей до шлюбу. Одним з найважливіших положень його психоаналітичної теорії є теза про потяг, який відчувають діти до батьків протилежної статі і надалі переносять його на певні соціально прийнятні об'єкти - потенційного чоловіка чи дружину. Однак, як і у випадку інших аспектів теорії З.Фрейда, відсутні емпіричні дослідження, які могли б підтвердити ці положення.

Інструментальна теорія вибору партнерів, розроблена Р.Сентерсом, також концентрується на задоволенні потреб. При цьому стверджується, що деякі потреби (наприклад, статева потреба чи потреба приналежності) є більш значущими, порівняно з іншими і, що існують відмінності потреб чоловіків та жінок. Автор доводить, що людина відчуває потяг та обирає саме того партнера, який має подібні потреби, що доповнюють її власні.

Згідно з теорією "стимул - цінність - роль", розробленої Б.Мурштейном, кожний майбутній партнер намагається закріпити своє соціальне і психологічне становище шляхом вибору найбільш підходящої за своїми соціальними характеристиками пари. Переваги і недоліки іншої людини досліджуються в процесі розвитку стосунків, коли різноманітні чинники пропускаються через систему фільтрів для визначення доцільності продовження контактів. Таке дослідження відбувається на кожній з трьох стадій розвитку стосунків. На стадії стимулу, коли чоловік і жінка зустрічаються вперше, формується початкове враження, що стосується зовнішності іншої людини, особистості та інтелекту. Якщо перше враження позитивне, пара переходить до другої стадії - стадії порівняння цінностей. У процесі спілкування партнери повинні зрозуміти чи узгоджуються їх інтереси, установки, погляди та потреби. На фінальній рольовій стадії пара з'ясовує рівень сумісності виконання своїх ролей у шлюбі.

Результати дослідження Д.Адамса показують, що первинний потяг базується на незначних, досить поверхневих характеристиках: фізична привабливість, врівноваженість, комунікабельність та спільні інтереси. Стосунки, які виникають, закріплюються завдяки реакціям соціального оточення, отриманому статусу пари, відчуттям затишку та спокою в ситуаціях, коли партнери разом. Потім пара починає стадію взаємних обов'язків і близькості, що тісніше поєднує партнерів. Вони, вивчають погляди і цінності одне одного, беручи на себе певні обов'язки. На цій стадії пара часто готова до прийняття рішення про одруження.

Теорія сімейних систем робить наголос на тому, що процес утворення пари включає розвиток нової структури стосунків, а також процес взаємного пізнання. Вирішальне значення для утворення пари має завдання визначення та окреслення її нових меж. Поступово партнери визначають свої стосунки з найближчим соціальним оточенням: своїми сім'ями, друзями, одне з одним. У стосунках відбувається низка формальних і неформальних змін, таких як ритуал одруження, який повинний офіційно окреслити нові межі сімейної пари.