Вікова психологія - Павелків Р.В. - Моделі поведінки жінок

Криза тридцяти років

В середині періоду ранньої дорослості (приблизно 28-33 роки) людина переживає кризовий стан, певний переломний момент розвитку, пов'язаний з тим, що життєві уявлення, сформовані до тридцяти років, вже не можуть її задовольнити. Аналізуючи прожиті роки, життєві успіхи та невдачі, людина усвідомлює, що незважаючи на влаштоване, ззовні благополучне життя, особистість її недосконала, багато сил та часу витрачено дарма, досягнуто недостатньо, втрачено багато можливостей тощо. Інакше кажучи, відбувається переоцінка цінностей, критичне переосмислення власного "Я". Реалізувавши себе на даному етапі життя, в період молодості, людина раптово усвідомлює, що перед нею постає те ж саме завдання - пошук, самовизначення в нових обставинах життя, враховуючи реальні можливості (в тому числі обмеження, які не помічалися раніше). Дана криза проявляє себе у відчутті необхідності "зробити щось" і знаменує перехід на новий рівень дорослості.

Для чоловіків в цей час характерні зміни роботи або способу життя, але їх зосередженість на роботі і кар'єрі, як правило, не змінюється. Найпоширенішими мотивами добровільного звільнення з роботи є: незадоволення виробничою ситуацією, напруженістю праці, заробітною платою тощо. Якщо незадоволеність виникає внаслідок прагнення добитися кращого результату, то це сприяє вдосконаленню самого фахівця.

В жінок під час кризи тридцяти років змінюються пріоритети, встановлені на початку ранньої дорослості. Жінки, орієнтовані на одруження та виховання дітей, починають прагнути до реалізації професійних цілей. В той же час, ті, хто всі зусилля спрямовували на роботу, переорієнтовують їх для сім'ї та шлюбу.

Переживаючи кризу тридцяти років, людина шукає можливості закріплення своєї ніші в дорослому житті, підтвердження свого статусу дорослого: вона хоче мати хорошу роботу, прагне безпеки та стабільності. Людина ще впевнена в тому, що можливе повне втілення надій і сподівань, тому старанно працює для цього.

Г.Шихі виокремлює моделі поведінки як класифікацію можливих варіантів вирішення завдань розвитку в даний період для чоловіків і жінок. Різні моделі поведінки зумовлюють специфічний розвиток ролі людини в житті, перспективи подальшого розвитку. Кожній моделі відповідає певний набір психологічних проблем, пов'язаних з ефективністю вирішення завдань розвитку: глибока криза і затримка на попередніх вікових стадіях або благополучне входження у дорослість.

Моделі поведінки жінок

Модель поведінки "Турботливі"

Це жінки, що виходять заміж у двадцятирічному віці (чи ще раніше) і не збираються виходити за межі ролі домогосподарки. їм не вдається вирішити завдання, які стоять перед людиною в ранньому дорослому віці: отримання автономії та незалежності, формування ідентичності, цілісного образу "Я", що поєднує різні елементи особистості. Жінка може відокремитися від батьків, але не стає незалежною та самостійною: батьківські функції бере на себе чоловік.

Б.Фрідан виокремлює низку шляхів патологічної ідентифікації у випадку такої моделі розвитку: через чоловіка та його досягнення, дітей, секс, а також накопичення.

Ідентифікація через чоловіка загрожує жінці втратою індивідуальності, оскільки отриманий статус є похідним від досягнень чоловіка. Інша можливість ідентифікації - стати матір'ю. Народження дитини неначе слугує "доказом" жіночої сутності. Однак, після того як діти виростуть і покинуть батьківський дім, вирішення проблеми пошуку себе і сенсу життя буде ще складнішим. Секс може стати засобом порятунку від сірості та одноманітності життя, але не може бути повноцінним засобом самоідентифікації. Намагаючись стверджуватися за допомогою сексу, та не знаходячи в ньому задоволення, домогосподарка потрапляє в замкнуте коло.

Криза тридцяти років для жінки з такою моделлю поведінки може проходити дуже складно: вона несамостійна, пасивна, економічно залежна, не має освіти, професії, ідентичність її невизначена. В цей період гостро починає відчуватися порожнеча в сфері досягнень, оскільки з роками на досягненнях фокусується більша увага.

Реалізація завдання розвитку (ідентичність, самостійність) ускладнюється сімейними проблемами і відставанням від однолітків у професійній сфері. При негативному вирішенні кризи можливий регрес на попередню стадію розвитку, підвищується ризик невротизації.