Вікова та педагогічна психологія - Скрипченко О.В. - 3. Соціальна ситуація особистісного зростання сучасного підлітка

Соціальна ситуація як умова розвитку і буття особистості в підлітковий період має принципові відмінності від ситуацій розвитку в дитинстві. Розбіжність пов'язана не стільки із зовнішніми обставинами, скільки із внутрішніми чинниками. Підліток продовжує жити в сім'ї, вчитися у школі, контактувати з однолітками, але сама соціальна ситуація трансформується в його свідомості у зовсім нові ціннісні орієнтації. Тепер вже інакше розставляються акценти між сім'єю, однолітками і школою.

Саме у підлітковому віці змінюється внутрішня позиція у ставленні до школи і учіння. Якщо у молодших класах діти психологічно захоплені власне навчальною діяльністю, то в період пубертату їх починають приваблювати, як уже зазначалось, взаємовідносини з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітків.

У шкільних умовах, не ігноруючи навчання, підліток особливої уваги надає спілкуванню. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками, який аргументується таким чином: ми ходимо в школу не тільки вчитися, але й спілкуватися. Інші мотиви розташовуються в такій послідовності: якість викладання предмету ("вчитель може добре пояснювати"), прихильність до своєї школи ("хочу вчитися тільки в нашій школі"), контроль за навчанням, що здійснюється в школі ("якщо можна було б вчитися вдома, то ніхто нічого б не робив").

У стінах школи підліток проводить більшу частину свого часу. В ній створюються умови для розвитку його особистості. Такі умови можуть підкріплювати дорослі і, перш за все, вчителі. Вчитель в рольовій позиції дорослого друга досить рідке явище в індивідуальному житті підлітка. Адже вчитель, якого підлітки дуже поважають, об'єднує їх однією загальною емоцією, що особливо цінно для них. Інша справа, коли, наприклад, центром обожнювання стає масовий кумир (актор, спортсмен, співак), якого підлітки починають наслідувати. Але і в першому, і в другому випадку дорослі виступають в якості значущих осіб для них і тут важливо те, хто з дорослих займе в серцях підлітків цей п'єдестал.

Позитивне ставлення до навчальної діяльності визначається такими способами навчальних дій, які роблять підлітків більш незалежними, більш дорослими у власних очах. Тому для них набувають привабливості самостійні форми занять; так вони легше засвоюють способи розумових дій. З боку вчителя їм імпонує лише його підтримка чи допомога.

В цьому віці виникають нові мотиви учіння: бажання бути освіченим ("вчуся, щоб бути грамотною людиною"), прагнення влаштуватися в майбутньому житті ("вчуся, щоб знайти високооплачувану роботу"), подальше навчання ("мрію вступити до інституту"), прагнення до самоствердження і самовдосконалення ("не хочу бути гіршим за всіх", "чим більше знаєш, тим краще ставлення до тебе людей"), необхідність виконувати вимоги батьків ("мої батьки примушують мене вчитися").

Для сучасних умов шкільного навчання більш характерні, нетипові порівняно з 80-ми роками, мотиви учіння. Якщо підліток 70-х і 80-х років розглядав себе як частину суспільства, ставлячи інтереси останнього вище власних, то для сучасного підлітка головною цінністю є він сам, і тому навіть в мотивації учіння на першому місці опиняються прагнення до саморозвитку і самореалізації. Причому, більшість підлітків зорієнтована сьогодні на критерії, які традиційно розглядалися як індивідуалістичні: практичність, прагнення до благополуччя, самостійність поглядів і отримання від життя "свого", бажання бути добрим сім'янином.

Для особистісного зростання підлітка особливої значущості набувають отримані в процесі учіння знання. Вони стають тією цінністю, яка забезпечує розширення кругозору, що дозволяє зайняти певний статус серед однолітків. Засвоюючи життєвий досвід близьких людей, підліток починає добре орієнтуватися в довкіллі. Вперше у перехідному віці виявляється самостійна спрямованість на пошук нових знань: разом з однолітками підліток їздить на художні і технічні виставки, в музеї, ходить у театри, відвідує гуртки технічної творчості, мандрує тощо.

Процес засвоєння знань у школі може приносити інтелектуальне задоволення підлітку. Однак, тут існують свої особливості: в школі він не вибирає самостійно знання для освіти. В результаті можна бачити, що деякі підлітки легко, без примусу, засвоюють знання, інші—лише вибіркові предмети. Якщо підліток не бачить життєвого призначення окремих знань, то в нього зникає інтерес до відповідних предметів.

Підліток з високими домаганнями на визнання серед однолітків може досягти такого статусу за рахунок міцних знань. При цьому, для нього, як і раніше, зберігає своє значення оцінка його знань. Звертають на себе увагу деякі висловлювання учнів даного віку з приводу оцінок: "Оцінки допомагають зайняти певне місце в школі"; "Оцінка —показник знань", "Оцінка—стимул". Взагалі, у сучасних підлітків відмічається критичне ставлення до існуючої системи оцінок, хоч ними не відкидається необхідність оцінки учбових досягнень.

Навчальна мотивація підлітків формується на основі пізнавальних потреб і навчальних інтересів. А для формування в них більш широкого кола нахилів і здібностей велику роль починає відігравати активне випробовування сил в різних галузях трудової діяльності. Такі практичні орієнтації обумовлюють можливість особистісного самоствердження і самовдосконалення.

Підлітки можуть брати участь у різних видах практичної діяльності: в організаційній, суспільно-корисній роботі, в навчально-освітніх заходах, у суспільно-політичному житті.

За обсягом витраченого часу підліток найбільше зайнятий навчанням, якщо він справді вчиться, а не робить вигляд, що вчиться. Але учіння, зберігаючи актуальність, за психологічною роллю не є провідною діяльністю для значної частини учнів підліткового віку.

Підлітки, прагнучи зайняти значуще місце серед дорослих людей, виходять за межі навчальної діяльності, яка виступає для них як обов'язок віку, і шукають собі місце в міжособистісному спілкуванні з приводу вирішення важливих справ. Сюди входять фізична культура, спільна фізична праця, спрямована на виготовлення різних предметів, суспільно-політична діяльність. При цьому помітно, що у підлітків ще недостатньо сформовані такі особистісні риси як працелюбність, відповідальність, терпеливість у досягненні поставлених цілей.

В наш час підліток отримав нову мотивацію для участі в трудовій діяльності — це можливість заробляти гроші. Сучасна економічна ситуація така, що деякі батьки погоджуються, щоб підлітки чесно заробляли гроші, продаючи газети, миючи машини, працюючи розсильними. Разом з тим, набування фінансової незалежності, поки що, небезпечне (як психологічно, так і соціально) в умовах сьогодення. У нашій державі не існує традиційних методів заробляння грошей підростаючою особистістю. Підліток може бути легко втягнутий в тіньові фінансові структури, різні клани чи бандитські "зграї". Тому проблема "Діти і гроші" стала дуже актуальною у психології виховання.

Серед позитивних заходів, пов'язаних з суспільно-корисною працею, можна виділити участь підлітків в передвиборчій компанії: вони розносили агітаційні листи, розклеювали їх, займалися розміщенням рекламних повідомлень та ін. Це сприяло усвідомленню підлітками своїх зростаючих можливостей, які створюють підґрунтя для реалізації потреби в самостійності, потреби у визнанні їх прав дорослими, їх креативних потенціалів.

Конкретний час багато в чому визначає моральні орієнтації сензитивного до них підліткового віку. Нинішня дійсність несе в собі відбиток культури минулих поколінь і одночасно вбирає в себе реалії буття та мрії і утопії, звернені в майбутнє. Все це формує загальний фон соціальної ситуації, що впливає на моральний розвиток особистості підлітка.

Виникнення ціннісних орієнтацій, позицій, установок і поглядів підлітка, як правило, пов'язане з процесом навчання. В той же час для їх розвитку велике значення має вплив оточуючих обставин, умов соціалізації та культурного рівня середовища. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме в перехідному віці. Розвиток ціннісних поглядів підлітка характеризується їх ускладненням, збільшенням лібералізації, зростанням особистісної незалежності. Зміст їх безперервно змінюється і залежить від актуального морального зразка. Засвоєння підлітком морального зразка відбувається тоді, коли він здійснює реальні моральні вчинки в значущому для нього соціальному оточенні. Але таке засвоєння не завжди проходить безконфліктно. В поведінці підліток більше прикутий до конкретного змісту власних дій і не завжди усвідомлює узагальнений моральний смисл того чи іншого вчинку.

Незважаючи на нестійкість моральних переконань і складність їх осмислення особистістю підлітка, можна виділити загальні тенденції зростання моральності в період дорослішання. Це, зокрема, перегляд ціннісних уявлень і все більша їх деперсоналізація, тобто відрив від референтних особистостей (батьків, як зразків для наслідування). Все більшої значущості набувають ціннісні уявлення самі по собі. В зв'язку з цим підсилюється "соціальне дозрівання" власного "Я".