Мимовільна і довільна увага дошкільників взаємопов'язані, іноді переходять одна в одну. Наприклад, дитина повинна зібрати з деталей конструктора літак. Спочатку їй важко зосередитися на виконанні завдання, але потім воно стає все більш привабливим, і дитину вже не відволікти від цього заняття. Це відбулося внаслідок перетворення довільної уваги на мимовільну або післядовільну.
Післядовільна увага - вид уваги, яка виникає після того, як свідоме зосередження на певному об'єкті переходить у невимушене.
Головним спонукальним чинником, який викликає післядовільну увагу, є стійкий інтерес не тільки до розумової діяльності, а й до самого процесу виховання. Післядовільну увагу називають вторинною мимовільною. Оскільки вона має ознаки як мимовільної (не вимагає спеціальних вольових зусиль), так і довільної (залишається цілеспрямованою і передбачуваною). Перехід від довільної уваги до післядовільної зменшує напруженість діяльності і підвищує її ефективність через зменшення потреби у витрачанні зусиль на зосередження у роботі.
Післядовільна увага має важливе значення у роботі з дітьми дошкільного віку, формується на основі розвитку довільної уваги. Знаючи умови і можливості переростання довільної уваги у післядовільну, педагог зможе складне і малоцікаве для дітей завдання зробити захоплюючим.
Однак у навчальній і трудовій діяльності багато рутинної роботи, яка потребує зусиль, терпіння, наполегливості. Така робота не приносить задоволення дитині, але виховує працелюбність, дисциплінованість, зібраність, полегшуючи у такий спосіб перехід довільної уваги у продуктивнішу післядовільну.
Розвиток властивостей уваги у дошкільному віці
У процесі онтогенезу формуються різні якісні прояви уваги: стійкість, обсяг, розподіл, переключення, коливання. Упродовж дошкільного віку у зв'язку з ускладненням діяльності дітей та їх поступу узагальненому розвитку увага стає більш зосередженою і стійкою.
Стійкість уваги - тривале утримування уваги на об'єкті або виді діяльності.
Вона проявляється у тривалому зберіганні однієї домінанти, зосередженні її на певних об'єктах, видах діяльності, а з дорослішанням дитини підвищується, що позначається на тривалості дитячих ігор. Згідно з дослідженнями, діти у віці 1-го року зберігають у середньому одну домінанту 14,5 хв., 3-річні - 27 хв., 5-6-річні - 96-100 хв. Молодші дошкільники для розгляду малюнка витрачають б-7 с, старші - 12-19 с.
Показником стійкості уваги є і тривалість кожної паузи. Старші дошкільники рідше і на коротший час відволікаються від заняття, ніж діти середньої і молодшої груп.
Стійкість уваги залежить і від особливостей діяльності. Найменше стомлює дітей невимушена, творча гра, яка не потребує великого розумового напруження. Зі значними вольовими зусиллями пов'язані словесні форми діяльності - розв'язання завдань з математики, бесіда про прослухане, усні відповіді на питання, оскільки вимагають більшої концентрації уваги, сильніше стомлюють. Вищою є стійкість уваги дітей, якщо їх діяльність пов'язана із наочними зображеннями емоційно привабливих, відомих дітям об'єктів і явищ.
Індивідуальні особливості дітей також впливають на їхню увагу: у стриманих, урівноважених дітей вона у 1,5- 2 рази стійкіша, ніж в особливо збудливих.
Стійкість уваги розвивається постійно, однак у старшому дошкільному віці вона ще слабка: 6-річні діти активно і продуктивно займаються однією справою не більше 10-15 хв. Це пов'язано з необхідністю зосередитися на заняттях з підготовки до школи, які відбуваються в старшій групі. Причинами нестійкої уваги є зрілість нервової системи дошкільників, внаслідок чого збудження переважає над гальмуванням, та індивідуальні особливості нервової системи дітей.
У старшому дошкільному віці розширюється обсяг уваги, завдяки чому дитина одночасно сприймає не один предмет, як у 3-4 роки, а значно більше (4-5), зважаючи при цьому на їх деталі.
Обсяг уваги - кількість об'єктів, які людина здатна сприймати одночасно за конкретний проміжок часу.
До 6-ти років змінюється і коло предметів, які привертають увагу дітей. З-4-річний дошкільник передусім зважає на яскраві, незвичні предмети, а в старшому дошкільному віці здатний затримувати увагу на непривабливих об'єктах. На заняттях все частіше увагу малюка привертає людина, її діяльність, загадки, питання. У результаті чого дитина у зовнішньому вигляді, поведінці та діяльності людини, у предметах помічає все більше деталей.
Незважаючи на ці якісні зміни, обсяг уваги в дошкільному віці залишається дуже малим.
Водночас у дітей навіть старшого дошкільного віку сла-борозвиненим є розподіл уваги.
Розподіл уваги - здатність людини уважно виконувати одночасно кілька видів діяльності
Значною мірою він залежить від ступеня оволодіння видами діяльності, для виконання яких потрібен. Чим значущіша для дітей ця дія, чим частіше вони її виконують, тим легше поєднують з іншими діями. Тому діти раннього віку не володіють розподілом уваги, незначну здатність до цього мають і дошкільники.
У процесі навчання і виховання розвивається переключення уваги.
Переключення уваги - переміщення уваги з одного об'єкта або виду діяльності на інший.
Переключення уваги дає змогу дитині швидко орієнтуватися у навколишньому світі, приступати до виконання нових завдань. Воно формується у різних іграх, вправах, що вимагають від дитини швидкого орієнтування в обстановці, яка раптово змінюється.
Ступінь концентрації уваги дошкільника то зростає, то спадає. Це зумовлено, в першу чергу, перевагою процесів збудження над процесами гальмування. Зміни ступеня концентрації уваги називають коливанням.
Коливання уваги - періодичне відволікання, послаблення уваги до певного об'єкта або виду діяльності.
Залежно від ситуації воно може бути повним або частковим, легшим чи важчим. Увага дошкільників переключається лише, коли існує між попередньою і наступною діями, коли наступна діяльність цікавіша за попередню, а також за умови, що попередній вид діяльності завершений.
Коливання збудження, яке переважає в дошкільному віці над гальмуванням, зумовлює різну тривалість (коливання) уваги дитини.
Оскільки інтенсивність цих коливань у всіх дітей неоднакова, то і їхня увага різна за тривалістю у часі: одні діти уважніші і легко переключаються на нові види роботи, інші не можуть надовго зосереджуватись, швидко стомлюються. Посилення інтересу до того, чим займаються діти, сприятиме концентрації уваги, зменшенню її коливання.
Відволікання дошкільників від діяльності, труднощі у зосередженні на малоцікавих для них предметах чи видах діяльності є проявами неуважності.
Неуважність - невміння зосередитися на предметі чи виді діяльності, нездатність проникнути у суть речей чи внутрішній світ іншої людини.
Відсутність здатності до тривалої і стійкої зосередженості навіть у старших дошкільників обумовлене особливостями вищої нервової діяльності.
Неуважність можуть спричинювати втома під час виконання важкої і нецікавої роботи, яка вимагає тривалого зосередження, перевантаження мозку великою кількістю вражень, недостатньо гнучке переключення уваги. Так, надмірність отриманих дитиною у вихідні яскравих переживань (перегляд вистав, гості, гостросюжетний фільм тощо) заважає їй зосередитися на діяльності в понеділок та інші дні. Причинами неуважності також є розпорошеність інтересів дитини, неправильне виховання у сім'ї (відсутність режиму занять, розваг, відпочинку, звільнення від обов'язків, виконання всіх її забаганок). Іноді це зумовлено діяльністю вихователя, який проводить заняття з дітьми нецікаво, одноманітно, дає їм надто легкі завдання, не спонукає до активного мислення, що провокує нудьгу, пошук привабливого заняття на стороні.
Поганий стан здоров'я також може призводити до неуважності. Наприклад, у дітей з аденоїдами неправильне дихання, через що знижується їхня працездатність, змінюється зовнішній вигляд.
Важливим засобом попередження неуважності є правильне педагогічне спілкування з дітьми, довіра і повага до них, емоційне, виразне мовлення педагога, що стимулює увагу дошкільника, робить його активним учасником всього, що відбувається в групі.
4.2. Мовлення і його розвиток у дошкільному віці
Розвиток лексичного запасу і граматичної будови мовлення дітей дошкільного віку
Розвиток звукового і синтаксичного аспектів мовлення. Усвідомлення дошкільниками звукового складу слова
Усвідомлення дошкільниками словникового складу мови
Функції мовлення дошкільників
Комунікативна функція мовлення
Планувальна функція мовлення
Узагальнювальна функція мовлення
Регулятивна і саморегулятивна функції мовлення