Етнопсихологія - Савицька О.В. - 1. Поняття про етнопсихолінгвістику, психолінгвістику, етнопсихолінгвістику

1. Поняття про етнопсихолінгвістику, психолінгвістику, етнопсихолінгвістику.

2. Методологічні засади психолінгвістики.

3. Психолінгвістика як теорія мовленнєвої діяльності.

4. Експериментальне вивчення мови і етнічних особливостей психіки.

5. Етнопсихологічні дослідження у фоносемантиці.

1. Поняття про етнопсихолінгвістику, психолінгвістику, етнопсихолінгвістику

Доцільність виділення національно-культурної специфіки спілкування в окрему галузь досліджень зумовлено не лише теоретичними, але й практичними міркуваннями. Передусім, це потреба у розширенні та поглибленні культурних контактів між різними країнами та етносами; це проблеми мовної й національної політики; проблеми вивчення іноземних мов, здійснення літературних, політичних, науково-технічних та усних перекладів; сфера мистецтва і мистецтвознавства; діяльність засобів масової інформації та пропаганди.

Інтерес до свідомості (душі, духу) людини в цілому, й до етнічної свідомості зокрема, з'явився досить давно. Саме тому такі засоби, знаряддя та прояви розумової діяльності людини, якими вважалися мова та мовлення (і як суто людська здатність, і як етноспецифічна ознака), з античних часів були предметом філософського та наукового аналізу (Конфуцій, Аристотель, Страбон, аль-Фарабі, Локк, Кондільяк, Гердер, Гумбольдт, Штейнталь, Потебня, Бодуен де Кур гене та ін.). Однак спеціальна наукова дисципліна, яка б досліджувала механізми формування людської свідомості, пояснювала етнічні відмінності у процесах зародження та розуміння мови й вивчала інші проблеми, пов'язані з процесами становлення психіки етнічних спільнот, з'явилася нещодавно.

Етнопсихолінгвістика - це науковий напрямок, який виник завдяки поєднанню зусиль представників мовознавчих наук і психології.

Значний вплив на розвиток етнопсихолінгвістики було здійснено основоположниками психологічної теорії діяльності -Л.С. Виготським, П.Я. Гальперіним, О.М. Леонтьєвим та ін., а також представниками таких мовознавчих дисциплін як етнолінгвістика і психолінгвістика.

Етнолінгвістика - це науковий напрямок мовознавства, який вивчає мову по відношенню до культури, досліджує взаємодію між етнокультурними і етнопсихологічними чинниками в еволюції та у процесі мовленнєвої діяльності.

Етнолінгвістика вивчає мову в її ставленні до культури, досліджує взаємодію між етнокультурними і етнопсихологічними явищами в еволюції та реалізації мовленнєвої діяльності. Етнолінгвістика як напрямок мовознавства формально з'явилася на межі ХІХ-ХХ ст. завдяки інтенсивному вивченню американськими дослідниками індіанських мов (Ф. Боас, С. Лем, Е. Сепір та ін.). У Росії початок досліджень з подібної тематики було покладено в середині XX ст. у роботах Ф. Бусласва, О. Афанасьєва, О. Потебні та ін. (наприклад, лінгвістичні розвідки у сфері народної міфології та психології).

Психолінгвістику цікавлять проблеми вербальної поведінки людини, питання спілкування, зародження та функціонування мовлення. Предметом дослідження психолінгвістики є будова та функціонування мовленнєвих механізмів людини в їхньому співвідношенні зі структурою мови.

У широкому розумінні психолінгвістика на власному матеріалі вивчає проблему сутності та розвитку людського розуму.

Датою виникнення психолінгвістики є 1953 рік. Саме тоді у м. Блумінгтон (США) за ініціативою американських психологів Дж. Керолла і Ч. Осгдоа та лінгвіста Т. Шебека було проведено Міжуніверситетський дослідницький семінар. Результатом його двохмісячної роботи стала книга, в якій було подано короткий виклад теоретичних положень вербальної поведінки людини. Про зміст цієї книги свідчать назви її семи розділів: 1) вступ; 2) три підходи до мовленнєвої поведінки; 3) психолінгвістичні одиниці; 4) синхронічна психолінгвістика: мікроструктура; 5) психолінгвістика послідовностей; 6) діахронічна психолінгвістика; 7) синхронічна психолінгвістика: макроструктура. Ця робота стала потужним імпульсом для проведення досліджень з широкого кола питань мовленнєвого спілкування, зародження та функціонування мови.

Тож цілком зрозумілим є інтерес представників згаданих вище наук до етнічних відмінностей у мові, мовленні та психіці, а, отже, й до появи етнопсихолінгвістичних розвідок.