Класичні експерименти в психології - Копець Л. - 3.4.4. Групові ефекти та їх дослідження

Соціальна психологія намагається пояснити та зрозуміти, який вплив на почуття, думки і поведінку людей чинить уявна чи реальна присутність інших людей. Реакція людини на присутність інших проявляється у вигляді різноманітних ефектів.

Групові ефекти - це механізми функціонування групи, через які здійснюються групові процеси та досягаються групові стани, які забезпечують інтеграцію індивідуальних дій у спільній діяльності та спілкуванні.

1. Ефект соціальної фасилітації (інгібіції). Соціальна фасилітація (англ. social facilitation) – груповий ефект, що проявляється у підвищенні активності індивіда в умовах здійснення діяльності в групі порівняно зі звичним рівнем виконання тієї ж діяльності індивідуально, а також у посиленні домінантних реакцій у присутності інших. Норман Триплетт у 1898 р. встановив, що присутність інших робить людей більш енергійними та мотивує їх до більшої швидкості моторних дій. Однак у подальших дослідженнях з'ясувалося, що присутність інших може також і знижувати мотивацію, наприклад, при заучуванні непов'язаних за змістом складів, при проходженні лабіринту та рішенні простих арифметичних задач на множення. Підвищене соціальне збудження сприяє домінуючій реакції. Однак коли невідомий алгоритм рішення та людина не знає правильної відповіді, соціальне збудження (реакція на присутність інших неусвідомленого характеру) ускладнює розумову діяльність і призводить до неправильних рішень. Увага людини перемикається з завдання на присутніх людей. Коли ж завдання прості, дії вродженого плану чи добре засвоєні, тоді присутність інших стимулює і сприяє правильним рішенням.

Визначальними чинниками при соціальній фасилітації є:

- кількість присутніх людей (людина в присутності великої кількості людей більш збуджена);

- взаємовідносини всередині групи (симпатія чи антипатія між членами групи);

- важливість стосунків із певними людьми;

- міра просторової дистанції між людьми (чим тісніше розташовані присутні, тим сильніше соціальне збудження).

2. Ефект групової належності. Вперше цей ефект описав Е. Мак-Дауголл в 1908 р., як один із соціальних інстинктів, властивих людям. В кінці 70-х років Г. Теджфел та Дж. Тернер вивчали процеси усвідомлення індивідом групи і позначили сукупність цих явищ як "явище групової належності". Дослідники сформулювали теорію соціальної ідентичності: особа ототожнює себе з групою і прагне оцінити її позитивно, підтримуючи високий статус групи й одночасно власну самооцінку. Групова ідентичність є установкою на належність до певної групи, їй притаманні всі особливості соціальної установки, до того ж вона має й таку саму трикомпонентну структуру (когнітивний, емоційний і поведінковий компонент). Когнітивний компонент полягає в усвідомленні особою своєї належності до групи і досягається на основі порівняння своєї групи з іншими за низкою значущих параметрів. В основі групової належності лежать комі і тинні процеси пізнання (категоризації) навколишнього соціального світу. Емоційний компонент нерозривно пов'язаний із когнітив* ним, полягає в переживанні своєї належності до групи у формі різних почуттів (любові, гордості чи ненависті). Поведінковий компонент проявляється тоді, коли особа реагує на інших із позицій свого групового членства, з того моменту, коли починає розрізняти відмінності між своєю групою і позиціями інших груп.

3. Ефект Рінгельмана. Зі збільшенням кількості членів групи відбувається зменшення середнього індивідуального внеску в групову роботу. Цей ефект відкрив Макс Рінгельман. Він визначив, що продуктивність групи не перевищує половини суми продуктивності її членів. Дослідження Рінгельмана продемонструвало, що члени групи фактично менш мотивовані і докладають менше зусиль при виконанні спільних дій, ніж при виконанні індивідуальних. Дослідник порівнював, наприклад, підняття ваги разом із групою та окремими людьми. Виявилось, що якщо продуктивність окремої людини прийняти за 100%, то двоє разом піднімуть вагу, яка становить лише 93 % сумарної ваги від тієї, що разом можуть підняти люди, які працюють окремо. Коефіцієнт корисної дії групи з трьох осіб буде 85 %, група з восьми осіб буде продуктивною на 49 % щодо очікуваної продуктивності всіх членів групи.

Формула Рінгельмана для визначення середнього індивідуального внеску учасників у групах різної величини:

С= 100-7 х (К-1),

де С - середній індивідуальний внесок учасників,

К - кількість членів групи.

На наш погляд, більш відомі феномени соціальної ліні та соціального невтручання є, по суті, проявами ефекту Рінгельмана. У 1979 р. Б. Латане відкрив феномен невтручання, провівши серію різноманітних експериментів. Феномен полягає у тому, що зростання кількості свідків трагічної події стає перешкодою для надання допомоги кимось із них. Чим більше свідків страждань жертви нещасного випадку, тим менша ймовірність того, що вона дочекається допомоги. Латане визначив таку закономірність: імовірність надання допомоги значно вища, якщо людина перебуває в малій групі, і значно нижча, якщо вона перебуває в оточенні великої кількості людей.

Чинники соціальної ліні:

- наявність індивідуальної відповідальності за результати своєї праці: чим вище рівень відповідальності, тим нижче соціальна лінь;

- групова згуртованість та дружні стосунки: люди в групах менше байдикують, якщо вони друзі, а не чужі один одному люди;

- чисельність групи: чим більше чисельність групи, тим більшою є соціальна лінь;

- крос-культури і відмінності: члени колективістичних культур менше схильні до проявів соціальної ліні, ніж члени індивідуалістичних культур;

- гендерні відмінності: жінки меншою мірою проявляють соціальну лінь.

4. Ефект синергії. При об'єднанні людей у цілісну групу виникає додаткова інтелектуальна енергія, що втілюється в груповому результаті, який переважає суму індивідуальних результатів. Формально для цього ефекту є справедливим співвідношення 1+1 – більше ніж 2. Цей ефект досліджували російські вчені В. М. Бехтерев та М. М. Ланге. У проведених ними дослідженнях встановлено, що група за успішністю є значно продуктивнішою, ніж окремі люди. Це проявляється як в інтелектуальній сфері, так і в інших формах психічної активності: підвищення спостережливості людей у групі, точності їхнього сприйняття та оцінок, збільшення обсягу пам'яті та уваги, ефективності рішення простих арифметичних задач, що не вимагають складної та узгодженої взаємодії. Однак Бехтерев також зазначав, що при вирішенні складних завдань, коли необхідні логіка і послідовність, "особливо обдаровані люди" переважають середньо групові показники. Яскраво ефект синергії проявляється при проведенні "брейнсторміигу" - "мозкової атаки", коли група має запропонувати багато нових ідей без їх критичного та логічного аналізу.

5. Ефект групового мислення. Це специфічний спосіб мислення, за якого в згуртованій групі домінує пошук згоди, що підпорядковує собі реалістичну оцінку можливих альтернативних дій. Відкриття цього феномена, як і запроводження терміна "групомислення" (groupthink), належить Ірвіну Дженісу. Описаний ефект виникає тоді, коли критерієм істинності слугує узгоджена позиція групи, яка протиставляється думці окремої людини. Коли ж члени групи зустрічаються з загрозою розбіжностей позицій, думок, суперечок та конфліктів, вони намагаються зменшити груповий когнітивний дисонанс і усунути негативні почуття, які при цьому виникають, та одночасно знайти рішення, хоча це може бути недостатньо продуманим і розумним з погляду кожного окремого члена групи. Якщо група втягується в такі стратегії прийняття рішень, пошуки консенсусу стають настільки важливими, що члени групи відмовляються добровільно від будь-яких сумнівів і можливостей подивитись на завдання новим оригінальним поглядом. Окремі члени групи можуть перетворюватись також на так званих групових наглядачів, які зайняті тим, що фіксують і жорстоко карають будь-яке інакомислення.

6. Ефект конформізму. Члени групи залежні від неї в своїх контактах зі світом, у більшості ситуацій вони навіть сенсорну інформацію можуть сприймати з певною модифікацією, зумовленою груповими чинниками різного характеру. Ефект встановлений у 1956 р. Соломоном Ашем. У подальших дослідженнях визначено такі чинники конформізму:

- тип особистості: особи з заниженою самооцінкою більш залежні від групового тиску, ніж ті, що мають завищену самооцінку;

- чисельність групи: найвищий рівень конформізму люди проявляють тоді, коли стикаються з одностайною думкою трьох чи більше людей;

- склад групи: конформність підвищується, якщо група складається з експертів, члени групи є авторитетними для людини та належать до одного соціального оточення;

- згуртованість: чим більше згуртованість групи, тим більше її конформність (пастка "групомислсння");

- статус (авторитет): люди, які в очах особи мають авторитет, легше можуть вплинути на неї, їм частіше підкоряються; наявність союзника: якщо до людини, що обстоює свою позицію чи має сумніви, приєднується хоча б один союзник, який дає правильну відповідь, то тенденція приймати групову позицію знижується;

- публічна ситуація: вищий рівень конформізму люди мають тоді, коли повинні виступити публічно, а не тоді, коли записують самостійно свою позицію.

Висловивши свою думку публічно, люди схильні її дотримуватись; - складність завдання або проблеми: коли завдання надто складне, особа відчуває свою некомпетентність і проявляє більше конформізму.

Конформізм не слід розглядати як однозначно негативну тенденцію, оскільки цей чинник сприяє груповому рішенню. Можна вказати такі причини конформної поведінки:

1) наполеглива та вперта поведінка людей, які прагнуть перекопати особу, що її позиція є неправильною;

2) тенденція членів групи уникнути осуду, покарання, відсторонення від членів групи за їх незгоду;

3) невизначеність ситуацій і брак інформації сприяють тому, що члени групи починають орієнтуватись на думку інших.

7. Ефект моди (групового наслідування). Наслідування - один із основних механізмів групової інтеграції. В процесі групової взаємодії члени групи формують спільні еталони, стереотипи поведінки, слідування яким підкреслює їхню єдність та зміцнює їхнє членство в групі. Члени певних груп створюють певні усталені норми щодо зовнішнього вигляду (групова уніформа у військових, ділові костюми бізнесменів, білі халати лікарів). Така групова уніформа, іноді не встановлена офіційно, показує оточенню, до якої групи людина належить, якими нормами та правилами регулюється її поведінка. Люди схильні наслідувати приклад людини, чимось схожої на себе, більшою мірою, ніж несхожої. Ефект наслідування лежить в основі будь-якого научіння і сприяє адаптації людей одне до одного, узгодженості їхніх дій, підготовленості до вирішення групових задач. Цей ефект подібний у якихось елементах до ефекту конформізму, однак в останньому випадку група здійснює певний тиск на свого члена, при наслідуванні ж групові норми приймаються добровільно.

8. Ефект ореола ("гало-ефект"). Це вплив на зміст знань, оцінок особистості певної установки, що є в однієї людини щодо іншої, виникає при сприйнятті та оцінці людьми одне одного в процесі спілкування. Цей ефект проявляється за таких умов:

- дефіцит часу (у людини немає часу, щоб добре познайомитись з іншою людиною, продумати її особистісні характеристики чи проаналізувати ситуацію взаємодії);

- надмірна кількість інформації (людина перенавантажена інформацією про різних людей, тож не має можливості й часу подумати про окрему людину);

- не значимість іншої людини (формування невиплаченого) уявлення про людину, що виконує роль ореолу;

- стереотипи сприймання (функціонування узагальнених образів різних груп людей, якими члени певної групи користуються як скороченими варіантами знання про ці групи);

- яскравість та неординарність особистості (певні риси ніби впадають в очі оточенню і відсувають на задній план всі інші якості цієї людини, такою характерною рисою є зовнішність людини).

Існує і негативний варіант ефекту ореолу, коли применшуються позитивні риси особистості, формується упереджене ставлення до людини з боку оточення. Упередженість - це специфічна установка на сприймання, що ґрунтується на негативних рисах особистості (об'єкта сприймання), причому інформація про негативні риси не є достовірною, а просто її беруть на віру.

9. Ефект групового фаворитизму. Це тенденція сприяти членам своєї групи на відміну від членів чужої групи. Цей ефект слугує розподільним механізмом між людьми, що сприймаються як свої і чужі. Ефект групового фаворитизму сильніше проявляється тоді, коли для групи дуже важливі критерії порівняння результатів діяльності й особливості відносин з іншими групами, коли групи конкурують одна з одною, утворюються можливості однозначної порівнюваності груп. Коли членство в групі більш важливе, ніж міжособистісна подібність, тоді надають перевагу "своїм", навіть якщо "чужі" є подібними за своїми особистими якостями, інтересами, поглядами.

Члени групи також схильні пояснювати успіх своєї групи внутрішньогруповими чинниками, а й можливу невдачу - зовнішніми. Тож якщо група успішна в своїй діяльності, вона вважає, що це завдяки самій собі (своєму керівництву, клімату, здібностям ії членів). Коли ж група потрапляє в ситуацію поразки (невдачі), то шукає винуватців цього за межами групи або скидає провину на інші групи.

10. Ефект групового егоїзму. Це спрямованість групових інтересів, цілей і норм поведінки проти інтересів, цілей і норм окремих груп чи всього суспільства. Цілі групи при цьому досягаються через протидію інтересам членів інших груп, нехтування суспільними інтересами. Груповий егоїзм проявляється тоді, коли цілі та цінності групи стають важливішими за суспільні цінності та цілі, коли поступаються інтересами окремої людини задля стабільності існування групи. В таких випадках людина приноситься в жертву цілісності групи, повністю підпорядковується вимогам та стандартам групової поведінки. Цей ефект має надзвичайно негативні наслідки для групи в цілому, її подальшої життєдіяльності та долі її окремих членів.

11. Ефект маятника. Це циклічне чергування емоційних станів стенічного та астенічного характеру, інтенсивність і тривалість яких залежить від діяльності групи. Експериментально емоційні потенціали групи досліджував О. М. Лутошкін. Емоційні цикли групи залежать від таких чинників:

- день тижня та період доби, наприкінці тижня настрій працівників погіршується, накопичується втома;

- особливості психологічної структури групи, лідерських процесів, системи стосунків, рівня конфліктності, згуртованості групи;

- рівень дисципліни в групі: чим вище дисципліна праці в групі, тим краще настрій її членів.

12. Ефект хвилі. Це поширення в групі ідей, цілей, норм і цінностей. Окрема людина ділиться новою ідеєю із своїм найближчим оточенням, ця ідея доповнюється та розвивається членами групи. Ідея починає поширюватись серед інших членів групи, здійснюється її групова оцінка та обговорення, ідея охоплює все більше людей. Це можливо лише тоді, коли нова ідея відповідає потребам та інтересам людей, а не суперечить їм. Якщо ідея відповідає інтересам людей і розвивається ними, то ефект хвилі посилюється. Якщо ідея суперечить інтересам людей, то хвиля затухає.

13. Ефект пульсара. Це зміна групової активності залежно від різних стимулів. Групова активність розгортається як цикл: оптимальна активність, необхідна для нормальної роботи групи-підйом активності — спад активності - повернення до оптимального рівня активності. Розгортання цього циклу залежить від зовнішніх (отримання групою термінового завдання) і внутрішніх (прагнення членів групи вирішити проблему) стимулів. Відповідно до ефекту пульсара активність групи різко підвищується на початку діяльності, а коли завдання вирішене, настає спад активності. Потім рівень активності знову піднімається до оптимального рівня, необхідного для нормальної злагодженої роботи групи.

14. Ефект бумеранга. Вперше досліджений у діяльності засобів масової інформації; полягає в тому, що людина, яка сприймає інформацію, не визнає її істинною, а продовжує дотримуватись попередньої установки, або формується нова оцінка подій чи особи, протилежного змісту, ніж та інформація, яку людині повідомили. Ефект бумеранга виникає при повідомленні суперечливої інформації або при взаємодії людей, коли агресивні дії однієї особи, то спрямовані проти іншої, врешті-решт діють проти того, хто здійснює ці дії або негативно висловлюється. В умовах групи люди більш прихильні до спокійної людини, ніж до її агресивного суперника.

15. Ефект "ми - вони". Це почуття належності до групи (ефект "ми") і відповідно відстороненості, відокремлення від інших (ефект "вони"). Ефект належності до групи має два окремі ефекти – емоційної підтримки та долучення. Ефект долучення полягає в тому, що член групи відчуває себе долученим до проблем, справ, успіхів чи невдач тієї групи, до якої він реально належить чи суб'єктивно себе до неї приєднує, відчуває відповідальність за результати групи. Ефект емоційної підтримки проявляється в тому, що член групи очікує емоційної та реальної підтримки, співчуття, допомоги з боку інших членів групи. Якщо член групи не отримує підтримки, у нього руйнується почуття "ми" - почуття належності до групи і виникає почуття "вони", тобто він здатен сприймати свою групу як чужинців, що не поділяють його інтереси і турботи. Ефект "ми" є психологічним механізмом функціонування групи. Гіперболізація почуття "ми" призводить до переоцінки своїх можливостей і переваг, до відриву від інших груп, до групового егоїзму. В той же час недостатня розвиненість почуття "ми" призводить до втрати почуття ціннісно-орієнтаційної єдності групи.