Конфліктологія та теорія переговорів - Яхно Т.П. - ТЕМА 6. СУЧАСНІ ТЕОРІЇ КОНФЛІКТУ

1. Теоретичні основи конфлікту.

2. Основні теорії конфлікту.

3. Конфліктологія та роль соціального конфлікту.

4. Класифікація конфліктів.

1. Теоретичні основи конфлікту

В основі сучасної теорії конфлікту лежить аналіз соціальних процесів, у центрі якого знаходиться конфлікт. Конфлікт, у свою чергу, є явищем, притаманним суспільству. У 50-60-х роках XX століття виникає гостра необхідність у зміні підходу до рівноваги у соціальній системі та стабільності, які були покладені в основу структурного функціоналізму, і саме тоді виникає та набуває розвитку теорія конфлікту.

Функціоналістські теорії майже доповнюють теорії конфлікту. За функціоналістськими теоріями:

- кожне суспільство є відносно стабільним;

- суспільство є вдало інтегрованим цілим;

- кожен елемент суспільства вносить свій вклад в його функціонування;

- кожне суспільство підтримує свою цілісність за рахунок спільних цінностей його членів.

Натомість основні положення теорій конфлікту полягають у наступному:

- суспільство перебуває у стані безперервних змін;

- кожне суспільство переживає конфлікт і напруженість;

- кожен елемент суспільства вносить свій вклад в його зміну;

- кожне суспільство підтримує свою цілісність, тому що одна частина (еліта) панує над іншою (масою).

Термін конфлікт походить від лат. Сonflictus - зіткнення та може трактуватися по-різному. Наприклад, у філософії - це категорія, яка відображає стадію, тобто фазу і форму розвитку категорії "суперечність", коли існуючі в суперечності протилежності перетворюються на крайні протилежності (полярність, антагонізм), досягаючи моменту взаємного відштовхування і повного зняття суперечності.

В той час як V суспільних науках (соціологія, психологія, історія, політологія) - це процес розвитку і вирішення суперечливості цілей, відносин і дій людей, який пояснюється об'єктивними і суб'єктивними причинами та відбувається в двох взаємозалежних формах - суперечливих психологічних станів і відкритих суперечливих дій сторін на індивідуальному і груповому рівнях.

Узагальнюючи вищенаведене, конфлікт можна визначити як граничне загострення суперечностей, при цьому слід наголосити, що таке протиріччя пов'язане з гострими емоційними переживаннями. Переважно він викликаний суперечливими цілями, способами поведінки, установками людей, в умовах їх прагнення до досягнення будь-яких цілей. Визначальним у походженні конфліктів є відповідне поєднання об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Отже, виникнення конфліктів об'єктивно зумовлює деякий набір параметрів, що викликають об'єктивний конфліктний стан системи міжособистісної взаємодії. При цьому підкреслюється також істотна залежність конфлікту від зовнішнього контексту, в якому цей конфлікт виникає і розвивається. Роль такого контексту відіграє соціальне середовище, яке не обмежується найближчим оточенням особистості, оскільки різні соціальні групи володіють специфічними особливостями.

Разом з тим, протиріччя, яке лежить в основі конфлікту відіграє визначальну роль у суб'єктивному сприйнятті конфліктної ситуації. Цей особистісний зміст визначається індивідуальним життєвим досвідом людини, сприйняттям його основних цінностей та мотивації. Відсутність згоди обумовлена наявністю різноманітних думок, поглядів, ідей, інтересів, точок зору тощо. Водночас конфлікт відбувається лише у випадку, якщо суперечності чи розбіжності у поглядах порушують нормальну взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставлених цілей. У такому разі люди просто бувають змушені якимось чином подолати розбіжності і вступають у відкритий конфлікт.

Конфлікти, у свою чергу, можуть поділятися на конструктивні та деструктивні. Перші сприяють розвитку відносин між конфліктуючими сторонами та допомагають у прийнятті обґрунтованих рішень. Деструктивні ж провокують виникнення перешкод на шляху до ефективної взаємодії та погодження спільних рішень. Отже, для запобігання виникнення конфліктної ситуації необхідно проаналізувати конфлікти, причини та можливі наслідки.

Поряд з цим існує також тенденція розглядати конфлікт не як відхилення від норми, а як норму соціальних відносин, нормальний стан суспільства. Наприкінці XIX - початку XX століття на такому явищі, як конфлікт, загострювали свою увагу М. Вебер, Г. Гегель, Г. Зіммель, К. Маркс, Ф. Теніс та інші.