Основи конфліктології - Гірник А.М. - 5.3.2. Цілі і техніка фасилітації

Працюючи з групою, фасилітатор постійно підтримує два процеси: 1) вирішення завдання та 2) забезпечення процедури й позитивної атмосфери в групі. Реалізація кожного з цих процесів забезпечується специфічними засобами (табл. 5.3).

Таблиця 5.3. Засоби вирішення завдання та підтримки процедури і позитивної атмосфери

Процеси вирішення завдання і підтримання позитивної робочої атмосфери можуть бути деталізовані у низці функцій фасилітатора, зорієнтованих на досягнення певної мети і які реалізуються у специфічних діях фасилітатора (таблиці 5.4 і 5.5).

Таблиця 5.4. Взаємозв'язок функції, мети і дій фасилітатора, спрямованих на вирішення завдання

Таблиця 5.5. Взаємозв'язок функції, мети і дій фасилітатора" спрямованих на підтримання робочої атмосфери в групі

Розглянемо застосування техніки фасилітації на прикладі управління вільною дискусією - неструктурованим обговоренням певної теми, коли говорять лише ті, хто цього хоче, і, здебільшого, настільки тривало, наскільки вони хочуть. Встановлення черговості виступів є ефективним і простим способом управління дискусією. Фасилітатор просить підняти руку тих, хто хоче висловитися, і встановлює, хто з них виступатиме першим, хто другим, хто третім... Зафіксувавши порядок виступів, фасилітатор може запропонувати групі процедуру, що активізує дискусію, - переривання черговості, коли фасилітатор бачить сильне бажання когось із присутніх відреагувати на зауваження особи, яка виступає. В цьому випадку особі надається можливість дуже стисло висловитися, після чого продовжується запланований порядок виступів. Слід зазначити, що переривання черговості має сенс лише тоді, коли воно короткотермінове і стосується основної теми. Встановлення черговості виступів допомагає групі подолати домінування авторитетних осіб і дає можливість висловитися нижчим за статусом членам ієрархічно організованої групи. Поряд зі встановленням черговості у вільній дискусії може бути застосований прийом запрошення до обговорення, коли фасилітатор просить висловитися тих, хто ще не виступав. Іноді фасилітатор може за жестами і мімікою зрозуміти, що хтось хоче заперечити або підтримати щойно висловлену думку, і тоді до цієї людини звертаються персонально з питанням: "Чи не хочете Ви щось додати?". Також фасилітатор може запропонувати групі поставити запитання особі, яка виступає, тим самим сприяючи проясненню запропонованих ідей і зберігаючи увагу на основній темі дискусії. Прийом балансування корисний, коли частина групи імовірно не згодна зі словами попереднього доповідача. В цьому випадку фасилі-татору доречно запитати групу: "Чи всі згодні з цим? Чи у когось є інша точка зору?". Коли виявилося, що існує кілька аспектів розгляду вихідної теми, модератор встановлює послідовність розгляду цих аспектів. Зробити це можна у чотири кроки: 1) фасилітатор зауважує, що хоче відступити від обговорення і підсумувати те, що було сказано; 2) називає аспекти, які лунали під час обговорення; 3) звіряє точність свого розуміння з групою, зокрема питає, чи не забув він про якийсь аспект; 4) пропонує послідовність розгляду названих аспектів. Також фасилітатор застосовує навички активного слухання: ставить запитання, перефразовує, підсумовує, підтримує візуальний контакт із групою, акцентуючи увагу на малоактивних учасниках дискусії і невербально демонструючи готовність надати їм слово. Коли фасилітатор помічає, що група втомилася, він пропонує зробити перерву або підсумувати сказане і закінчити обговорення в форматі вільної дискусії.

На кожній зі стадій розвитку групи перед фасилітатором стоять різні цілі і, відповідно, він має виконувати різні функції. Розглянемо п'ять стадій розвитку ("життя") групи і роль фаси-літатора на кожній із них.

Стадія 1. Формування групи. Початок взаємодії в групі. Можливий певний рівень невпевненості, підозрілості і страху в одних" оптимізму в інших.

Роль фасилітатора: організувати знайомство, навчити працювати разом, забезпечити початкове керівництво й інформацію, дати прості спільні завдання.

Стадія 2. Шторм. Проявляється певний конфлікт або конкуренція між членами групи за привабливі для них ролі в групі (лідера, експерта, критика тощо).

Роль фасиліпштора: продовжувати бути позитивним і інформативним, пояснити групі, що конкуренція є нормальною складовою групового процесу. Дати групі завдання, які стимулюватимуть спільну роботу.

Стадія 3. Нормалізація. Команда починає працювати ефективно. З'являється довіра до групи, конкуренція за ролі закінчилася.

Роль фасиліпштора: перекласти відповідальність за груповий процес на команду. Слідкувати, щоб усі брали участь в обговоренні.

Стадія 4. Оптимальна робота. Група застосовує ефективні способи організації командної роботи, вирішує складні проблеми.

Роль фасиліпштора: забезпечувати групу інформацією, сприяти взаємодопомозі в групі, за необхідності вводити в групу нових членів.

Стадія 5. "Смерть" групи. "Смерть" групи настає внаслідок вирішення завдань, для розв'язання яких група створювалася, або внаслідок втрати лідера.

Роль фасиліпштора: організувати підбиття підсумків і прощанні або ініціювати створення нової групи.

Навички фасилітації важливі для успішного посередництва в конфліктах.