Основи психології - Вітенко І.С. - Рефлекторна природа психіки

Яскравим прикладом взаємозв'язку мозку і психіки є рефлекторна теорія психіки. Великий внесок у розвиток цієї теорії зробили такі вчені, як І. М. Сєченов, І. П. Пав-лов, В. М. Бехтєрєв, М. М. Ланге, А. Р. Лурія.

Наші найпростіші рухи регулює спинний мозок. Довгастий мозок керує процесами травлення, дихання, кровообігу та іншими життєво важливими функціями. Підкіркова і кіркова частини головного мозку керують усією психічною діяльністю людини. В основі будь-якої регуляції зрештою лежить рефлекс (від лат. reflexus- відображення), тобто реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. І. М. Сеченов розробив природничо-наукову теорію психічної регуляції поведінки ("Рефлекси головного мозку", 1863). Спираючись на свої відкриття в галузі фізіології нервової системи, він твердив, що всі акти свідомого і несвідомого психічного життя за своєю структурою і динамікою є рефлекторними.

І. М. Сєченов сформулював положення рефлекторної теорії, яку експериментально розробили І. П. Павлов, О. О. Ухтомський, В. М. Бехтєрєв, Н. С. Введенський.

Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності забезпечує:

1) сприймання зовнішніх подразників

2) перетворення їх у нервові імпульси (кодування) та передавання в мозок;

3) декодування й переробку сприйнятої інформації; подання команд у вигляді нервових імпульсів до м'язів та залоз;

4) прийом та передавання в мозок інформації про наслідки виконаного акту (зворотний зв'язок);

5) корекцію повторних дій з урахуванням даних зворотного зв'язку. Рефлекторний принцип психічної діяльності в подальшому вивчав І. П. Павлов (рис. 1.10). Зупинимось коротко на питаннях про безумовні та умовні рефлекси і першу та другу сигнальні системи.

Рис. 1.10.І. П. Павлов у лабораторії

Існує два види рефлексів: безумовні та умовні. Безумовні рефлекси виникають несвідомо (безумовно), коли на організм діють зовнішній і внутрішній подразники. Умовні рефлекси з'являються за певних умов. Безумовні рефлекси є природженими, видовими, а умовні утворюються в процесі життєдіяльності організму, в результаті неодноразових впливів подразника, тобто вони набуті, індивідуальні.

Взаємодія організму з навколишнім середовищем не може відбуватися без подразників або сигналів. Щоб змінити поведінку тварин сигналом, існують конкретні образи предметів (зорові, слухові тощо) або безумовні подразники (рис. 1.11), які І. П. Павлов

Рис. 1.11. Експеримент І. П. Павлова:

а) хірургічне створення фістули слинної залози;

б) класичний павловський експеримент - виділення слини у відповідь на звичний подразник (звук)

назвав сигналами першої сигнальної системи. Ці образи-сигнали допомагають адаптуватися до навколишнього середовища також і людині. Проте остання має і другу сигнальну систему, якої немає у тварин. Сигнали другої сигнальної системи - слова (сні пали сигналів).

Таким чином, слова і словосполучення сигналізують корі великого мозку людини про предмети та явища. Вони с пусковим механізмом дій і вчинків людини, основою пізнання і спілкування між людьми. Разом з тим перша і друга сигнальні системи постійно взаємодіють. Якщо сигнали сигналів не базуються на першій сигнальній системі, то стають незрозумілими, оскільки вони не наповнені конкретним змістом, як, наприклад, іноземні слова. Але й сигнали першої сигнальної системи (образи) самі по собі людині мало що дають, бо їх недостатньо, і вони не можуть забезпечити необхідне пізнання світу (рис. 1. 12).

Рис. 1.12. Усе зводиться до того, щоб з'ясувати, яку реакцію вони чекають від тебе, та видати їм цю реакцію