Основи психології - Вітенко І.С. - РОЗДІЛ 9. Індивідуально-психологічні відмінності особистості

Темперамент та його характеристика

Якщо спрямованість особистості визначається умовами життя, суспільними відносинами, тобто детермінацією ззовні, то темперамент мало піддається зовнішнім впливам. Термін "темперамент" (від лат. temperamentum- співвідношення) запропонований давньогрецьким лікарем Гіппократом (460-377 рр. до н.е.). Нині у психологічній науці під темпераментом розуміють сукупність найбільш стійких індивідуально-психічних особистостей людини, які виявляються в динаміці її поведінки та діяльності. Так, спостерігаючи за поведінкою та діяльністю людей, ми бачимо, що люди різні не лише за своєю зовнішністю, а й за своїми діями. Одні з них завжди зовні спокійні, неговіркі, мляві, інші дуже рухливі, говіркі тощо. При цьому слова в них супроводжуються активною жестикуляцією та відповідною мімікою. Така різниця в поведінці людей зумовлена їх темпераментом.

А. П. Чехов з властивими йому гумором і спостережливістю описав чотири типи темпераменту.

"Холерик: жовчний... очі повертають в орбітах як голодні вовки... Дратівливий, глибоко впевнений, що зимою "чортзна як холодно", а літом "чортзна як спекотно". Жартів не розуміє. Як чоловік і приятель - неможливий; як підлеглий - майже неможливий; як начальник - нестерпний і небажаний. Жінка-холерик - чорт у спідниці...

Сангвінік: постійний у своїй непостійності... Усі враження діють на нього легко і швидко: звідси виникає легковажність... або взагалі нічого не читає, або читає запоєм. Тільки те й робить, що любить. Одружується несподівано. Завжди не мирить з тещею.

Жінка-сангвінік - найкраща жінка, якщо вона не дурна. Флегматик: зовнішність звичайнісінька, незграбна. Завжди серйозний, тому що ліньки сміятися. Неодмінний член всіляких комісій, засідань..., палких нічого не розуміє і дрімає безсовісно. На все згодний, ні на що не скаржиться, поступливий. На службі - щасливий. Жінка-флегматик - народжується, щоб Ь часом стати тещею.

Меланхолік: очі сіро-голубі, готові пустити сльозу. Зі скорботою і сльозами в голосі повідомляє своїх ближніх, що валер'янові краплі йому вже не допомагають... Жінка-меланхолік - найнестерпніша, найнеспокійніша істота. Як дружина - доводить до отупіння, до відчаю".

Фізіологічною основою темпераменту є динаміка співвідношення нервових процесів збудження і гальмування в корі головного мозку.

Вивчаючи вищу нервову діяльність тварин, І. П. Павлов установив, що в основі темпераменту лежать такі властивості нервової системи: а) сила процесу збудження і гальмування, яка залежить від працездатності нервових клітин; б) урівноваженість нервової системи, баланс гальмування і збудження; в) рухливість нервових процесів, тобто швидкість зміни збудження на гальмування і навпаки.

Темперамент визначається при цьому не однією якою-небудь властивістю нервової системи, а їх поєднанням. Враховуючи це, І. П. Павлов, об'єднавши в групи відповідні властивості, назвав їх типом нервової системи і виділив з них основні: сильний урівноважений рухливий, сильний урівноважений інертний, сильний неврівноважений (з домінуванням процесу збудження), слабкий (табл. 9.1).

Цей поділ відповідає поділу, здавна прийнятому у психології, відповідно до якого розрізняють сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний темпераменти. Але з цього не випливає, що кожна людина може віднести себе до одного з перелічених типів темпераменту в його чистому вигляді, оскільки такий темперамент зустрічається в житті досить рідко і швидше в дитячому віці. Б. М. Теплов і В. Д. Небиліцин у своїх дослідженнях показали, що варіацій темпераменту, як і основних властивостей нервової системи, багато. Якщо в характері людини виявлені й домінують риси того чи іншого типу темпераменту, його відносять до одного з чотирьох зазначених типів.

Класифікація темпераментів

Особи з сангвінічним типом темпераменту рухливі і врівноважені. І. П. Павлов, характеризуючи їх, писав, що сангвінік - гарячий, дуже продуктивний діяч, але тільки тоді, коли в нього багато цікавих справ, тобто є постійне збудження. Коли ж таких справ немає, він нудьгує, стає млявим. Нервові процеси у сангвініка дуже рухливі, що зумовлює швидку зміну збудження та гальмування. Для нього характерні легкість і швидкість виникнення нових почуттів та емоційних станів (горя, радості, ненависті, приязні тощо), які швидко змінюють одні одних і в пам'яті зберігаються недовго. Як правило, людина з даним темпераментом має гнучкий розум, дотепна. Вона безжурна,

Таблиця 9.1. Характеристика типів темпераменту у відповідності до властивостей центральної нервової системи

легко пристосовується до умов життя, товариська, швидко знаходить контакт із людьми і може підтримати хороший настрій у колективі. Сангвінік охоче береться до живої справи, але не завжди доводить її до кінця, може втратити інтерес до неї, особливо якщо ця справа вимагає терпіння і тривалої, копіткої праці.

Люди з темпераментом холерика відрізняються підвищеною рухливістю, неврівноваженістю в поведінці, діях і вчинках. Вони, як правило, агресивні, запальні, прямолінійні в стосунках з іншими людьми, енергійні в діяльності. І. П. Павлов відзначив, що це бойові типи, завзяті, легко і швидко роздратовуються. Людина з даним типом темпераменту відзначається різкою зміною почуттів, які характеризуються глибиною і супроводжуються сильними емоційними переживаннями, останні завжди знаходять зовнішнє вираження в міміці, жестах, швидкій, уривчастій мові. Люди з холеричним темпераментом продуктивні за умови неодноманітної роботи, там, де треба швидко приймати рішення, ризикувати, виявляти ініціативу.

Люди з темпераментом флегматика, на думку І. П. Павлова, спокійні, врівноважені, наполегливі і завзяті трудівники. Інертність нервових процесів у них створює умови для спокою і холоднокровності. Флегматиків за будь-яких умов вивести із себе практично неможливо. Людина-флегматик у міру товариська, настрій її завжди рівний і відзначається стійкістю. Працездатна, вона ніколи не витрачає марно сил, розраховує їх наперед, справу звичайно доводить до кінця, нову інформацію засвоює повільно, але ґрунтовно. Флегматику важко переключатися з однієї діяльності на іншу, важко пристосуватися до нових умов; міміка у нього невиразна.

Для людей з меланхолічним типом темпераменту характерна дуже висока емоційна чутливість; на відміну від флегматиків, вони дуже вразливі, швидко втомлюються. Рухи у них сповільнені. Емоційні переживання меланхоліків характеризуються великою глибиною, що часто накладає відбиток на особистість у цілому. Люди-меланхоліки дуже вразливі, нерішучі, тяжко переживають невдачі, кожну з яких вони сприймають як особисту трагедію. Меланхоліки відлюдьку ваті, часто ніяковіють, почуваючи себе незручно, відчувають розгубленість і нерішучість.

Існує конституційна теорія типології темпераменту, запропонована Е. Кречмером, який у 1921 р. видав працю "Будова тіла і характер". Основна ідея полягає в тому, що люди з певним типом тілобудови мають певні психічні особливості. Теорія Е. Кречмера була поширеною в Європі. У США в 40-ві рр. XX ст. значної популярності набула концепція темпераменту У. Шелдона (табл. 9.2)

Таблиця 9.2.

Нерідко тип темпераменту людини можна визначити за поведінкою.

Темперамент не визначає здібностей людини, але він у різних життєвих ситуаціях виявляється в стилі діяльності, у взаєминах людини в колективі, що, природно, може позначатися на професійному успіхові.

Вченими встановлена залежність між типом темпераменту і групою крові (табл. 9.3).

Таблиця 9.3. Співвідношення темпераменту людини та її групи крові

Доведено, що тип темпераменту залежить від спадковості, проте окремі показники темпераменту можуть змінюватися залежно від умов навчання, виховання та життєдіяльності людини. Обставини життя впливають на функціонування центральної нервової системи. Одні з них сприяють певному розвиткові сили та рухливості ."психічних процесів, емоційній збудливості, а інші, навпаки, повільності, стриманості тощо (табл. 9.4).

Так, спокійний урівноважений флегматик за умови багаторазового повторювання одноманітних сильних емоційних подразників виявляє емоційний вибух і поводить себе як холерик. А холерик під впливом певних факторів навколишнього середовища може виявляти невпевненість, розгубленість, нерішучість, як меланхолік.

Зовнішні подразники, однакові за силою і тривалістю, можуть викликати у людей з різними типами темпераменту то стан афекту, то ледь помітну зміну настрою. Певну зміну темпераменту можуть зумовити і деякі психічні хвороби. Так, у хворих на епілепсію спостерігаються патологічна стійкість, інертність емоцій. Піднесення настрою відбувається в маніакальній фазі маніакально-депресивного психозу, а пригнічення настрою - у депресивній фазі цього захворювання.

Особливості темпераменту позначуються на праці і навчанні. Люди з різними темпераментами відрізняються не рівнем можливостей психіки, а своєрідністю її проявів. Так, наприклад, слабкість типу - це не лише брак сили збуджувального і гальмівного процесів, а й пов'язані з цим висока чутливість і реактивність. Таким чином, кожний темперамент має свої позитивні і негативні сторони. Досліди свідчать, що кінцева

Таблиця 9.4. Відмінності у типах темпераменту (за У Шелдоном)

продуктивність праці не залежить від темпераменту. Вся справа в тому, що люди з різними темпераментами приходять до кінцевого результату своїм шляхом. Так, якщо завдання поділити на три етапи - підготовчий, виконавчий та контрольний, то процес виконання завдання залежатиме від темпераменту. Виявилося, що сильні типи мало часу приділяють підготовчим і контрольним діям, а слабкі - навпаки. Сильні типи можуть довго виконувати кілька завдань, не плануючи їх спеціально і не розподіляючи в часі. Слабкі при виконанні завдання, розрахованого на тривалий час, намагаються свою роботу планувати. Вони беруться до нової роботи лише тоді, коли закінчать попередню. Слабкі краще справляються з монотонною роботою, але не можуть виконувати такі види праці, де треба мати справу з сильними, несподіваними подразниками.

Рухомість та інертність нервових процесів можуть також впливати на якість праці, її ефективність і мають свої негативні та позитивні сторони.

Вивчення відмінностей між людьми з різними темпераментами при засвоєнні початкових трудових умінь дало таку картину. Рухливі у швидкому темпі виконували різні завдання, але з деякою ненадійністю, яка виявилася у пропусках елементів завдання. Таким чином, позитивною рисою рухливих є швидкість виконання, а недоліком - деяка неточність.

Інертні люди краще виконують завдання, які вимагають повільних рухів. У них спостерігаються затримки в процесі роботи, але завдання вони завжди виконують пунктуально, що є безсумнівною перевагою.

Особливості темпераменту виявляються і в розумовій праці. Вони надають своєрідності стилю й манері діяльності. Люди з високими розумовими здібностями можуть мати різний темперамент, а люди з однаковим темпераментом - різні рівні розумових здібностей. Таким чином, розумові можливості людини можуть бути умовою для компенсації недоліків темпераменту, а особливості темпераменту зумовлюють шляхи і способи роботи, але не впливають на рівень досягнень.

Проте є такі види діяльності, в яких від властивостей темпераменту може деякою мірою залежати і результат, а також професії, що ставлять досить високі вимоги до динамічних властивостей, і це зумовлює потребу в доборі людей за певними властивостями.

Наприклад, диспетчер аеропорту, льотчик-випробувач - це професії, для оволодіння якими потрібно мати рухливий і сильний тип нервової системи. Однак у більшості професій властивості темпераменту не впливають на кінцеву продуктивність діяльності, а тільки на динаміку процесу діяльності. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися, якоюсь мірою це залежить від бажання людини працювати над собою, її вольових зусиль.

Темперамент людини зумовлює індивідуальний стиль діяльності, Індивідуалізація прийомів роботи характерна для творчих особистостей. Ці особистості частіше застосовують такі способи виконання роботи, які найбільше відповідають їхньому темпераменту. Індивідуальним стилем людина оволодіває не відразу. Він виробляється, вдосконалюється, якщо людина активно шукає ті прийоми, які допомагають їй досягти найкращих результатів, з урахуванням типу свого темпераменту. Динамічні риси темпераменту людей справляють найкращий вплив на результати, якщо разом працюють люди різних темпераментів і якщо підібрано сприятливе поєднання їх, і навпаки. Так, діяльність холерика стає ефективнішою, коли він працює разом із флегматиком або сангвініком. При роботі з меланхоліком, а особливо холериком, результати його праці набагато гірші. Таким чином, не можна оцінювати значення властивостей темпераменту без урахування спільного характеру багатьох видів діяльності.

Кожний тип темпераменту може виявити себе у психологічних рисах людини, як позитивних, так і негативних. Цінними якостями холерика є енергія та запальність, якщо вони спрямовані на достойні цілі. Проте, якщо немає належного виховання, його недостатня врівноваженість (емоційна і рухова) може виявитися в різкості, схильності до вибухів, нестриманості. Через недоліки виховання такі позитивні якості сангвініка, як жвавість і чуйність, можуть призвести до поверховості, відсутності зосередженості; витримка, спокій, відсутність квапливості у флегматика можуть спричинити байдужість, млявість. Емоційна чутливість меланхоліка, глибина і стійкість його почуття є цінними рисами, але за браком відповідних виховних впливів у меланхоліка може розвинутися надмірна сором'язливість, заглибленість у свої переживання.

У людини зі слабким типом нервової системи може розвинутися сильна воля, і навпаки, у людини із сильним типом нервової системи можуть виникнути ознаки безпорадності та недостатньої енергії. Це залежить від умов виховання. Для того, щоб вихідні властивості темпераменту розвивалися в позитивні якості людини, а не в її недоліки, вона повинна працювати над собою, дістати відповідне виховання в сім'ї та школі. Якщо батьки й педагоги сприяють розвиткові позитивних рис темпераменту і допомагають звільнитися від негативних моментів, пов'язаних з певним його типом, то за умови такого підходу вихованець розвине вихідні властивості свого темпераменту у безсумнівні достоїнства.

Кожна людина повинна не тільки знати свій темперамент (табл. 9.5), враховувати його в житті і діяльності, а й займатися самовихованням. Це необхідно, бо інакше вона не зможе стати високоморальною, гармонійною особистістю. Важливо, щоб оцінка своєї особистості була якнайбільш об'єктивною, а ставлення людини до себе - самокритичним.

Таблиця 9.5. Класифікація типів темпераменту (за Гіппократом)