Психологія — дисципліна, що досліджує механізми поведінки людини і тварини — учинки: як вони залежать від ситуації, мотивації і вчинкового акту і як вони, з іншого боку, впливають на ці свої основні компоненти. Компоненти вчинку і сам учинок як такі, що мають об'єктивне, не залежне від волі і побажань людини, існування, можуть виступити і виступають предметом інших наук — історичних, економічних, соціологічних, філософії, включаючи гносеологію, етику, естетику та ін. Історичний розвиток людства свідчить, що вчинок не відразу став предметом психології. Адже саму поведінку не розуміли як залежну від волі або сутнісних сил самої людини. Як тільки це було збагнено, вчинок став основним предметом наукової психології. Проте ситуаційні, мотиваційні та дійові сили вчинку навіть у межах наукової психології первісно не кваліфікувались як такі, а виступали у відчужених, метафізично застиглих формах. Ситуація ототожнювалася з середовищем, мотивація — зі спадковістю потягів, а сам учинковий акт тлумачили як механічну відповідь, реакцію на сукупність фізичних стимулів.
Вчинок об'єднує в одну діючу систему і середовище, і спадково дані потяги, і самі поведінкові акти, надаючи їм відповідно смислу ситуації, мотивації та вчинкового акту. В такому випадку вони виступають як компоненти, що взаємно визначають один одного. Тому все, що існує і виникає в психіці, має вчинкову природу. Багатоманітність психічних виявів лише свідчить про нескінченні можливості вчинку виступати в різних "обличчях", аж до "персони", й одночасно при цьому бути відомими майже для кожної психологічної системи утвореннями — відчуттями, сприйманнями, пам'яттю, темпераментом, характером, волею, мисленням, фантазією, почуттями, ідеалами, інтересами, потребами, обдарованістю, здатностями і власне самим собою.
Отже, вчинок є і осередком, і головним предметом психології. Він виступає також еталоном, до якого у своєму поступальному русі приміряються і від якого відступають відомі в психології феномени.
Завдання наукової психології полягає в розкритті вчинкової природи всіх психічних проявів, а отже, в побудові загальної і спеціальних теорій учинку.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Абульханова-Славская К. А., Брушлинский А. В. Философско-психологическая "концепция С. Л. Рубинштейна" . М., 1989. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. М., 1991.
Анохин П.К. Избранные труды: Философские аспекты теории функциональной системы. М., 1979.
Бахтин М. М. Философия поступка // Философия и социология науки и техники: Ежегодник. 1984-1985. М, 1986.
Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М., 1967.
Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. К., 1990. Роменець В.А. Історія психології. К., 1978.
Роменець В.А. Історія психології Стародавнього світу і Середніх віків. К., 1983.
Роменець В.А. Історія психології епохи Просвітництва. К., 1993.
Рубинштейн СЛ. Основы общей психологии. М., 1946.
Рубинштейн СЛ. Проблемы обшей психологии. М.. 1973.
Ткаченко О. М. Принципи і категорії психологи. К., 1979.
Фромм Э. Душа человека. М., 1992.
Ярошевський М.Г. История психологии. М., Мысль. 1985.
ЗАПИТАННЯ
1. Які переваги має категорія вчинку у визначенні осередку психічного і основного принципу побудови психологічної науки?
2. У чому полягає вчинкова природа психічного?
3. Як вибудовується логіка визначення вчинку як осередку психічного?
4. Які переваги має "вчинковий" логічний осередок у системі та історії психології порівняно з осередком "дія"?
5. Які складові вчинкового осередку та їх внутрішній зв'язок?
6. Що таке ситуація в структурі вчинкового осередку?
7. Що таке мотивація в структурі вчинкового осередку?
8. Що таке дія і післядія (рефлексія) в структурі вчинкового осередку?
Розрізнення вражень.
Потяг.
Активація.
Емоції. Природа емоцій.
Переживання.
Психічне і тілесне.
Характеристика емоцій.
Зовнішнє вираження емоцій.
Рух.