Основи психології - Киричук О.В. - Післядія та усвідомлення вчинку.

Вчинкова дія, вчинок у цілому синтезують в собі змістовні та процесуальні ознаки діяння особистості у світі, ознаки пізнавальних та перетворючих впливів, які особистість спрямовує на явища зовнішнього світу або до сутності власного "Я". Тому результат, продукт окремого вчинку поряд із безпосереднім значенням "зараз звершеної дії" має наслідки, що екстраполюються в інші сфери існування особистості (просторовий аспект), на явища минулого чи майбутнього у житті особистості (часовий аспект), на масштаб життя особистості, що визначається змістовим і ціннісним рівнем здійснення нею творчих актів життєдіяння (динамічний аспект) тощо. Отже, явище, що має бага-томірну й багатозмістову природу, здатне породжувати наслідки відповідного характеру. Результати вчинкового діяння особистості вбирають в себе всі сутнісні ознаки її життєдіяння та розгортають їхній зміст у довершеній, певною мірою реконструйованій формі. Кожний здійснений вчинок для особистості — акт ствердження власного "Я" і водночас акт розвитку власного "Я", акт набування нових особистісних якостей, нового досвіду. Післядійовий ефект здійсненого вчинку актуалізується особистістю через усвідомлення нею наслідків вчинкового діяння, а також через узагальнення свідчень, відгуків, оцінок вчинку з боку інших людей, що також були учасниками даної вчинкової дії або могли безпосередньо чи опосередковано споглядати її. Як і структура вчинку в цілому, післядійовий ефект має розглядатися з позицій його феноменологічного та реально-практичного змісту. Отже, особистість має володіти здатністю в процесі усвідомлення наслідків власного вчинкового діяння актуалізувати (сама або за допомогою інших) не тільки реально-практичний, виявлений у дійсності результат вчинкової активності, а й відтворювати "прихований", феноменологічний результат свого вчинку. В реальності індивідуального життя ці змістові компоненти продукту вчинкового діяння особистості не відокремлені один від одного — вони існують і виявляються лише в сукупності своїх ознак. Тому особистість має володіти досвідом диференціації та інтеграції суб'єктивного та об'єктивного змісту продукту, результату, наслідку власного вчинкового діяння.

Об'єктивно продукт учинкової активності може поставати в будь-якій формі реально-практичного виявлення ЇЇ індивідуальної сутності. Це може бути певна соціально значуща дія, створена та стверджена цінність, професійний продукт, предметне перетворення довколишнього середовища тощо. Сутнісною є наявність морального змісту створеного продукту, а також моральності кожного з елементів діяння особистості, в процесі якого був створений цей продукт. Увесь процес діяння характеризується при цьому як акт чи цикл моральної творчості особистості, тому незалежно від набутої форми продукт вчинку має моральний зміст.

Суб'єктивно продукт вчинкової активності постає у сукупності результатів її пізнавальних та перетворюючих дій щодо зовнішнього світу та світу власного "Я" в процесі здійснення вчинку. Моральний зміст вчинку, як він суб'єктивно усвідомлюється особистістю, розгортається нею через актуалізацію певного суб'єктивного смислу, ідеалу, цінності, ідеї тощо. Іноді об'єктивний і суб'єктивний вияв морального змісту вчинку може діставати нетотожні або навіть протилежні тлумачення з боку самої особистості та інших людей. У психологічному дослідженні вчинку важливо враховувати цей факт, а також за можливістю забезпечувати найбільш повний збір відповідної інформації та емпіричних даних об'єктивного і суб'єктивного характеру, аби на змістовому їх перетині віднайти істинне відображення сутності досліджуваного явища — вчинку в цілому та окремих його елементів.

Усвідомлення особистістю морального змісту здійсненого вчинку, а також інших змістових складових результату, продукту даного вчинку відбувається у послідовному (чи поєднаному) зіставленні та оцінюванні: власних намагань, очікувань і міри втілення їх у дійсність; первинного усвідомлення особистістю мети здійснюваного вчинкового діяння та реально досягнутого; уявлюваного смислу і отриманої оцінки досягнутих результатів тощо. Позитивний чи негативний ефект вчинкового діяння (тут також досить часто не збігаються об'єктивні й суб'єктивні, соціальні та індивідуальні судження) тлумачиться особистістю у сукупності його просторових, часових та динамічних ознак, розглядається нею як окрема ланка, фрагмент життєдіяння, що включається у цілісний процес життєвої вчинкової творчості, а отже, має враховуватись як новий досвід, що надалі може бути трансформованим, удосконаленим і відтвореним уже на іншому, більш високому рівні.

Психологічне дослідження індивідуально-психологічних ознак післядійового компонента вчинку має виходити з послідовного — багатомірного та багаторівневого — тлумачення вчинкової активності особистості як поєднання ідеальних і реальних, об'єктивних і суб'єктивних, усвідомлюваних і несвідомих, репродуктивних і конструктивних тощо засобів формування, розвитку та розгортання її індивідуальної природи. Отже, реальна особистість, конкретний суб'єкт учинку з індивідуальними особливостями його життєдіяння як біологічного індивіда, суспільної особистості, культурно-історичної індивідуальності має визначати вихідний пункт дослідницьких дій психолога.

Дослідження характерологічних рис учинку.
Тлумачення дослідних (експериментальних) даних.
Методичні принципи організації психологічного дослідження вчинку.
Розділ 12. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ВЧИНКУ
ВЧИНОК У ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІЙ ТРАДИЦІЇ
Людина — це та, що обирає себе.
Людина у феноменологічній традиції самопізнання і самотворення.
Феноменологічна рефлексія вчинку.
ВЧИНОК БУДЕННОСТІ
У межах безпосереднього.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru