Серед таких закладів виділяють:
1. Класи та школи для дітей із затримкою психічного розвитку.
З 1994 р. їх називають "школами (класами) інтенсивного педагогічного коригування" (виключене називання діагнозу, розголошення якого може виявитись психотравмуючим для дітей та батьків).
Ці школи та класи функціонують як неповні середні з дев'ятирічним терміном навчання. Головна коригувальна робота тут здійснюється у період початкового навчання. Для початкової ланки існує спеціальна програма, яка передбачає засвоєння знань в обсязі початкової масової школи, але не за 4, а за 5 років. На-повнюваність класів - до 12 учнів.
Діти з більш легкими формами затримки психічного розвитку після закінчення початкової ланки спеціальної школи можуть продовжувати навчатись у загальноосвітній масовій школі, куди переводяться рішенням педагогічної ради.
Більшість дітей потребує подальшого спеціального навчання, програми для 5-9 класів адаптовуються до такого контингенту дітей: з них вилучаються розділи, що потребують засвоєння складних теоретичних понять, збільшується час для практичних занять.
2. Допоміжні школи.
Сюди зараховують розумово відсталих дітей віком 7-9 років (як тих, які навчались у 1-2 класах загальноосвітньої школи, так і тих, які ще не навчались у школі).
Медичні показання для прийому в допоміжну школу:
а) олігофренія у ступені дебільності;
б) органічне ураження центральної нервової системи зі зниженням інтелекту;
в) епілептичне слабоумство;
г) шизофренічна деменція.
Медичні протипоказання для прийому в допоміжну школу:
а) тяжкі форми слабоумства (імбецильність, ідіотія);
б) стійкі психопатоподібні розлади;
в) часті судомні напади;
г) шизофренія зі стійкими психотичними розладами;
ґ) стани, при яких відхилення у психічному розвитку, пов'язані з порушеннями функції слуху, зору, мови, моторики.
Такі діти навчаються в будинках-інтернатах системи соціальної служби.
У допоміжній школі велика увага приділяється наочності, конкретності матеріалу, зв'язку отриманих знань з навколишнім світом. Є спеціальний предмет, мета якого - поліпшення соціальної адаптації. Більше часу і значення відводиться трудовому навчанню. У молодших класах головна увага приділяється розвитку навичок самообслуговування. У середніх класах дітей вчать орієнтуватись у побуті, налагоджувати стосунки з навколишнім середовищем (придбання продуктів у магазині, придбання одягу тощо). У старших класах учні оволодівають якоюсь спеціальністю (картонажника, палітурника, шевця та ін).
3. Школи для дітей з порушеннями мови.
У програму включаються спеціальні заняття з логопедами. Тут можна навчати дітей, які не засвоюють звичайної програми в результаті дисграфії чи дислексії. Навчання в цій школі дає змогу дітям зі складною мовною патологією перебороти дефекти у вимові звуків, адаптуватись у суспільстві.
При усуванні порушень мови можливе переведення до загальноосвітньої школи. Якщо ж дефекти розвитку усунути не вдається, то діти продовжують навчатися в цій школі до її закінчення.
До школи для дітей з порушеннями мови приймають дітей віком 7-8 років. Починати коригувати дефекти мови в старшому віці у межах шкіл такого типу недоцільно.
4. Школи для дітей з порушенням моторики.
Сюди направляються діти з церебральним паралічем (ДЦП), наслідками поліомієліту, вродженими чи набутими деформаціями опорно-рухового апарату, міопатією, якщо вони можуть самостійно пересуватись та обслуговувати себе.
Програма цих шкіл коливається в діапазоні від допоміжної школи до масової залежно від інтелекту учня. Проводяться заходи з коригування порушень моторики: масаж, лікувальна фізкультура, медикаментозне лікування.
Крім шкіл, для дітей з ДЦП існують санаторії та реабілітаційні центри, в яких продовжується навчання, лікування та заходи, спрямовані на компенсацію дефекту.
5. Школи-інтернати для дітей з психоневрологічними захворюваннями - для дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи, які супроводжуються різною симптоматикою: енурезом, підвищеною втомлюваністю, ускладненою впрацьовуваністю і т. д.
Належить до навчальних закладів санаторного типу. Діти навчаються у ній за програмою масової загальноосвітньої школи, але з меншою наповнюваністю класів, додатковим пояснюванням складних тем. За необхідності дітям призначається і проводиться лікування в межах школи (лікувальна фізкультура, фізіотерапія, медикаментозне лікування тощо).
До штату цієї школи входять лікар-психіатр та шкільний психолог, який здійснює:
- діагностику рівня розвитку дитини;
- спостереження за динамікою її психічного розвитку протягом навчання;
- надання консультативної допомоги педагогам, вихователям і батькам;
- проведення розвиваючих, психотренінгових заходів. Школа для дітей із психоневрологічними захворюваннями
призначена для надання тимчасової допомоги дітям і передбачає повернення дитини до масової школи, якщо її самопочуття нормалізується.
Сюди зараховують дітей із 7-річного віку за направленням психолого-медико-педагогічної консультації. В середньому термін перебування дитини в такій школі не перевищує одного року. Проте учень знову може бути переведений сюди з масової школи й залишатись доти, доки не зможе повернутись до загальноосвітньої школи (учні можуть повертатися сюди по 3-4 рази, освіта тут - 9 класів).
4. Проблеми та перспективи організації спеціальних форм навчання й виховання дітей із відхиленнями у розвитку та поведінці
Список використаної та рекомендованої літератури
РОЗДІЛ 1 МІСЦЕ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В СИСТЕМІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
1.1. Педагогічна психологія як галузь психологічної науки
1.2. Проблеми і завдання педагогічної психології
1.3. Зв'язок педагогічної психології з іншими науками
1.4. Історичний нарис виникнення і становлення педагогічної психології
РОЗДІЛ 2. НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ЯК ФЕНОМЕНИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
2.1. Психологічні особливості учіння і научіння