Організація і методика аудиту - Кулаковська Л.П. - Аудит основних засобів

За П(с)БО 2 "Баланс", необоротні активи — це всі активи, що не є оборотними. До них відносять нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи. Значну частку в структурі необоротних активів посідають основні засоби.

Аудитору при проведенні аудиту основних засобів необхідно пам'ятати, шо основні засоби — це матеріальна основа (база) будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власних чи орендованих) не може здійснюватися ні один господарський процес. Природно, що порядок обліку основних засобів, як для цілей фінансової звітності, так і для оподаткування, є серйозною методологічною проблемою. Надто сильно впливають встановлені державою і самим підприємством "правила гри" на суму податків, ціноутворення, капітальні інвестиції, фінансовий результат господарювання і в цілому на економічну політику підприємства.

Аудит основних засобів

Основними методами, які використовуються при аудиті основних засобів, є опитування, фактична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.

Опитування керівництва підприємства-клієнта може спонукати аудитора до проведення додаткових аудиторських процедур і застосування інших методів, для отримання даних щодо прогнозованих угод, планів продажу основних засобів, наявності застав або претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти одержання інформації аудитору необхідно в окремому листі надати керівництву підприємства-клієнта перелік питань і документів, які йому треба отримати для об'єктивної перевірки обліку основних засобів за звітний період.

У процесі опитування або документальної перевірки аудитору важливо з'ясувати облікову політику відносно основних засобів, методи нарахування амортизації і постійність їх застосування; чи були зміни облікової політики і методів нарахування амортизації; дослідити присутність необхідних пояснень у примітках до звітності Слід також отримати дані про основні засоби, передані й отримані в оренду, вивчити умови орендних угод; з'ясувати, чи відповідає облік орендованих об'єктів цим угодам (операційна або фінансова оренда); проконтролювати правильність визначення орендної плати за основні засоби і відповідне її віднесення на доходи або витрати у орендодавця чи орендаря.

Оскільки перевірка аудитором обліку основних засобів є процесом досить трудомістким і потребує обробки великої кількості інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження основних засобів при прийнятному рівні аудиторського ризику.

На підготовчому етапі аудиторської перевірки при загальному ознайомлені з суб'єктом господарювання аудитор з'ясовує склад основних засобів, їх види,, рівень забезпеченості підприємства основними засобами, ступінь їх зносу, місцезнаходження, матеріальну відповідальність за них, їхні технічні характеристики.

Ознайомчий етап

Починаючи перевірку обліку основних засобів, аудитор повинен: 4 ознайомитися з обліковою політикою підприємства в частині організації обліку основних засобів у ревізованому звітному періоді, її змінами в порівнянні з попереднім;

♦ виявити дату проведення останньої інвентаризації основних засобів, її результати;

♦ перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створення на підприємстві постійно діючої комісії зі списання основних засобів, про осіб, відповідальних за збереження основних засобів у місцях їх експлуатації, а також виявити, чи укладено з ними договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

♦ ознайомитись із договорами на оренду основних засобів, укладеними з юридичними і фізичними особами, як зареєстрованими, так і не зареєстрованими підприємцями;

♦ упевнитися, що бухгалтерія веде картотеку основних засобів (картки форм 03-6 і 03-8) та інвентарні списки форми № 03-9 за конкретними матеріально відповідальними особами в комп'ютерному чи ручному варіантах;

♦ отримати інформацію (накази, список осіб) про звільнених матеріально відповідальних осіб;

♦ установити, якою мірою бухгалтерія суб'єкта господарювання забезпечена чинними нормативними документами, які визначають правила ведення обліку основних засобів, зразками форм уніфікованої первинної документації з обліку основних засобів.

Отримана таким чином інформація на початку перевірки дасть змогу аудитору отримати загальне уявлення про організацію обліку основних засобів на даному підприємстві й допоможе визначити питання, яким із них необхідно приділяти особливу увагу.

Важливим завданням є оцінка надійності внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту (якщо такий є) основних засобів у клієнта.

Оцінка внутрішнього контролю основних засобів може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором за такими напрямами:

♦ перевірка наявності первинної документації на всі господарські операції з основними засобами;

♦ розподіл функціональних обов'язків посадових осіб, наділених функціями санкціонування і які відповідають за стан і рух основних засобів;

♦ забезпечення належних умов зберігання й експлуатації основних засобів на підприємстві;

♦ наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій з основними засобами;

♦ періодичне проведення інвентаризації основних засобів;

♦ належне ведення інвентарного пооб'єктного обліку основних засобів;

♦ контроль записів у регістрах обліку руху основних засобів та інші напрями перевірки.

Оцінивши ступінь довіри до системи внутрішнього контролю основних засобів і можливості використання результатів роботи внутрішнього аудитора, зовнішній аудитор повинен оцінити загальний аудиторський ризик перевірки. Нижче подано зразок тесту внутрішнього контролю необоротних активів.

Зразок

Аудиторська фірма____________________________________

Підприємство__________________________________________

Період перевірки_______________________________________

Термін перевірки_______________________________________

ТЕСТ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Виконав______________Перевірив _____________ Ознайомився____________