Психодіагностика - Галян І.М. - 2.3. Застосування математично-статистичних методів аналізу у психологічних вимірюваннях

У сучасній психології висновки психологів-практиків, не обґрунтовані на основі математично-статистичних методів, сприймаються як поверхові, суб'єктивні, не підтверджені. Водночас із накопиченням практичного досвіду, бази даних емпіричних досліджень неминуче постає завдання їх узагальнення, виявлення тенденцій, динаміки, характерних ознак, особливостей, які неможливо обґрунтовано інтерпретувати, не використовуючи математичні методи кількісного аналізу.

У психологічних дослідженнях зазвичай застосовують кількісний та якісний аналіз. Кількісний аналіз використовують переважно для опису даних і встановлення значущості результатів.

Кількісний (математично-статистичний) аналіз - сукупність процедур, методів опису і перетворення дослідницьких даних на основі використання математично-статистичного апарату.

До кількісних методів аналізу та інтерпретації даних належать:

- дисперсний аналіз, що виявляє, наскільки зміна дисперсії (розсіяння) залежної змінної (33) співвідноситься зі змінами незалежної змінної (НЗ), тобто вказує ту якісну змінну, яка викликає зміни 33 (f-критерій Фішера, г-критерій Стьюдента);

- кореляційний аналіз, який встановлює зв'язок і спрямованість змін 33 і НЗ;

- факторний аналіз, що призначений для з'ясування впливу факторів (сукупність НЗ, що корелюють) на 33. Фактор може формуватися за допомогою рівняння лінійної регресії;

- регресивний аналіз, що дає змогу зв'язувати кілька 33 в єдиний фактор, який відображає вплив НЗ на об'єкт, прогнозувати розвиток фактора, наділеного тенденцією до зниження через певний проміжок часу;

- кластерний аналіз, який визначає зв'язок або ступінь подібності поведінкових реакцій різних об'єктів за "подібністю" їх змінних (характеристик), поєднує за певними статистичними критеріями різні "подібні" об'єкти (досліджувані) в один клас (групу, кластер тощо).

У психологічних дослідженнях якісний аналіз використовують для опису і характеристики зв'язку між явищами.

Якісний аналіз результатів - сукупність процедур і методів опису дослідницьких даних на основі теоретичних умовиводів і узагальнень, індивідуального досвіду, інтуїції, методів логічного висновку.

Типами якісного аналізу результатів психологічних досліджень є:

- систематизація і диференціація матеріалу досліджень за типами, видами, варіантами; побудова схем і структур;

- психологічна казуїстика - системний опис типових і унікальних випадків.

На основі теоретичної моделі і систематизації результатів якісного і кількісного аналізу дослідницького матеріалу здійснюють інтерпретацію (лат. - тлумачення, пояснення) результатів - системну процедуру пояснення досліджуваних феноменів.

До методів математично-статистичного аналізу належать: методи описової статистики (опис характеристик досліджуваного явища: розподілу, особливостей зв'язку тощо); методи статистичного висновку (встановлення статистичної значущості даних, отриманих у процесі експериментів); методи перетворення даних (перетворення даних з метою оптимізації їх подання й аналізу).

Математичні критерії ніколи не розглядали у психології як найпродуктивніші, однак неприпустиме і їх ігнорування. Від володіння ними залежить точність висновків, які, однак, можна заперечити, скориставшись іншими методами дослідження.

Типи емпіричних даних "L"-,"Q"-, "Т" - дані

У сучасній психології особистості, психодіагностиці залежно від ступеня їх достовірності і надійності розрізняють такі типи емпіричних даних: "L"-дані, "Q"-дані, "Т"-дані (В. Мельников, Л. Ямпольський).

"L-дані - дані, отримані шляхом реєстрації поведінки людини в повсякденному житті і формалізації оцінок експертів, які спостерігають поведінку досліджуваних.

До таких даних належать: успішність, дисципліна, звернення до лікаря тощо. "L"-дані часто застосовують як зовнішній критерій, стосовно якого вимірюють валідність результатів, отриманих з допомогою інших методів. Однак таке застосування "L"-даних не зовсім правильне, оскільки зовнішні оцінки не завжди є достовірним виміром характеристик. Виникають спотворення, зумовлені суб'єктивними особливостями особистості експерта, його кваліфікацією, уподобаннями.

Для підвищення надійності "L" -даних слід дотримуватися таких вимог:

- оцінювані риси необхідно визначати на підставі поведінки, яку спостерігають;

- експерт повинен знати оцінюваного досліджуваного протягом тривалого часу;

- необхідно залучити 8-10 експертів для оцінювання одного досліджуваного;

- за один раз потрібно оцінювати за однією рисою, а не за усім комплексом характеристик.

"Q"-дані -дані, отримані у процесі вивчення особистості за допомогою особистісних питальників, методів самооцінок, самозвітів, анкет, шкал самооцінок станів тощо.

Найвідомішими "Q"-даними є отримані за допомогою Мінесотського багатопрофільного особистісного питальника (ММРІ); 16-факторного особистісного питальника Р.-Б. Кеттела (16-PF); тесту Гілфорда - Ціммермана для дослідження темпераменту (GZIS); особистісного питальника Айзенка та ін. На "Q"-даних позначаються інструментальні спотворення. їх причини мають пізнавальний і мотиваційний характер. Пізнавальні спотворення пов'язані з незнанням власної особистості внаслідок низького інтелектуального і культурного рівня досліджуваних; відсутності навичок інтроспекції та спеціальних знань; застосування неправильних еталонів (досліджувані зазвичай порівнюють себе з близьким оточенням, а не зі всією популяцією).

Різна мотивація досліджуваних може також бути джерелом спотворення відповідей у напрямі соціальної бажаності (дисимуляція) або підкреслення дефектів (агравація і симуляція). Мотиваційні спотворення можуть бути як свідомими, так і несвідомими.

Т-дані - дані, отримані в результаті об'єктивного вимірювання поведінки (вербального, невербального, соціального та індивідуального) без звернення до самооцінок або експертів.

До них належать дані об'єктивних тестів з контрольованою експериментальною ситуацією.

Підвищення об'єктивності можна досягти завдяки таким тактичним прийомам:

а) маскування істинної мети дослідження;

б) неочікувана постановка завдання, спонтанність;

в) невизначеність, нечіткість цілей тестування (при перевірці самостійності, наполегливості досліджуваного);

г) відволікання уваги (пропонують відволікаючі і основні завдання);

ґ) створення емоційної ситуації, зокрема незручної;

д) емоційний зміст тестів (неетичний, смішний, потворний, поетичний);

е) автоматизовані реакції (почерк, манери, експресивні рухи);

є) "мимовільні" індикатори (електрофізичні, біохімічні, вегетативні зміни, що супроводжують психічні процеси);

ж) "фонові" індикатори - показники фізіологічного і фізичного статусів організму, що корелюють з особливостями особистості людини (зріст, вага, кістково-м'язова маса, інші показники розміру і пропорцій тіла).

Із повним зібранням об'єктивних тестів можна ознайомитися в "Компендіумі об'єктивних тестів особистості і мотивації", складеному Р.-Б. Кеттелом і Ф. Варбуртоном. У цьому довіднику зібрано більше 400 різних тестів, які можна розподілити на 12 груп (В. Мельников, Л. Ям-польський):

1) тести здібностей - тести для дослідження інтелектуальних функцій, знань, здібностей, що корелюють з особистісними факторами (показники швидкості мовлення, моторної ригідності, що співвідносні з фактором "невротична регресія - мобілізація енергії");

2) тести умінь і навичок (тести на зорово-моторну координацію, координацію рухів рук, точність проходження лабіринту тощо);

3) тести на сприймання (від тестів на зорове сприймання (закінчення незавершених зображень) до нюхового (перевага запахів));

4) питальники (тести у вигляді анкетного опитування про поведінку, смаки, звички, стан здоров'я, виконання гігієнічних вимог);

5) тести думок (тести на виявлення ставлення досліджуваних до інших людей, норм поведінки і моралі, політичних поглядів);

6) естетичні (тести на реагування на музичні твори, картини, малюнки, поезію тощо);

7) проектні тести (всі види формалізованих проектних особистісних тестів);

8) ситуаційні тести (передбачають створення певної соціальної ситуації: наприклад, одне і те ж завдання виконують наодинці, перед класом, у команді тощо);

9) ігри, ігрові ситуації;

10) фізіологічні тести (КГР, ЕКГ, ЕЕГ, тремор (тремтіння) тощо);

11) Фізичні тести (розмір грудної клітки, вага тіла, тургор м'язів, величина жирової складки тощо);

12) спостереження поведінки (акуратність письма, непосидючість тощо).

Виокремлення різних видів емпіричних даних необхідне для полегшення користування шкальними оцінками як способом оцінювання результату тесту шляхом встановлення його місця на спеціальній шкалі (рис. 2.3). Шкала містить дані про внутрігрупові норми виконання методики у вибірці стандартизації.