Організація і методика аудиту - Кулаковська Л.П. - Чиста вартість реалізації

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася, або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації — це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих. яких не вистачає) запасів, списується на витрати звітного періоду із відображенням указаної вартості на позабалансових рахунках.

Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих. яких бракує) запасів (незалежно від причин втрат) згідно з п. 27 П(с)БО 9 одночасно відображається на позабалансовому рахунку "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей".

Після встановлення винних осіб, які повинні відшкодувати втрати, сума, що підлягає відшкодуванню, входить до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і в дохід звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попереднього зменшення, сторгується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Методи оцінки запасів при їх списанні

При відпусканні запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із таких методів:

♦ ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

♦ середньозваженої собівартості;

♦ собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

♦ нормативних затрат;

♦ ціни продажу.

Метод визначення вартості вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при визначенні вартості відпущених запасів або наданих послуг, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, що не є взаємозамінними (п. 17 П(с)БО 9). Затрати за цим методом відповідають витрачанню одиниць запасів.

При використанні методу середньозваженої собівартості оцінка здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість залишку запасів на початок звітного місяця та отриманих у звітному місяці запасів (пп. 18. 19 П(с)БО 9).

Метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) означає, що запаси, придбані або виготовлені першими, витрачаються (продаються) також першими (п. 20 П(с)БО 9).

Метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами (п. 21 П(с)БО 9) більш широко застосовується на підприємствах промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масове і серійне виробництво різноманітної складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів.

Суть такої оцінки згідно з п. 21 П(с)БО 9 полягає в застосуванні норм затрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання: запасів; праці; виробничих потужностей; цін.

Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних необхідно регулярно перевіряти і переглядати як норми затрат (запасів і праці), так і норми цін.

Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу (п. 22 П(с)БО 9) застосовується підприємствами роздрібної торгівлі при використанні ними середнього відсотка торговельної націнки товарів при значній і змінній номенклатурі товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Однак підприємства роздрібної торгівлі за своїм бажанням можуть використовувати й інші методи, прийняті для їх діяльності.

Для всіх найменувань запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один вказаних методів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, переданих в експлуатацію, вилучається зі складу активів (списується з балансу) із подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

При вивченні правильності оподаткування операцій із виробничими запасами необхідно керуватися податковим законодавством.