Психодіагностика - Галян І.М. - Теоретичне підґрунтя вивчення ціннісної сфери

У психодіагностиці завжди була актуальною проблема підбору якісного діагностичного інструментарію для дослідження цінностей особистості, оскільки вплив сторонніх чинників на результати вимірювання завжди ймовірний. Ефективним вважають тест ціннісних переваг Г. Олпорта, Ф. Вернона та Г. Ліндзі, створений у 1931 р. та вдосконалений у 1951 р. на основі теорії Е. Шпрангера, який описав 6 типів особистості за спрямованістю її інтересів: теоретичний, економічний, естетичний, політичний, соціальний і релігійний. Широко використовують тести, розроблені М. Рокичем, В. Соповим, Л. Карпушиною, С. Бубновим, 0. Мотковим, М. Молочниковим та ін., які дають змогу вивчити життєві цінності особистості, її структуру та здатність оцінювання власних життєвих цілей. Оскільки сфера цінностей людини, як і спонукальна, належить до самосвідомості, то й методи їх діагностування є спільними, тобто такими, що застосовуються для сфери самосвідомості загалом.

Теоретичне підґрунтя вивчення ціннісної сфери

Ціннісні орієнтації як одне з найважливіших утворень у структурі свідомості й самосвідомості людини виражають свідоме її ставлення до дійсності, визначають мотивацію її поведінки, впливають на її діяльність. Суспільна шкала цінностей формується у процесі задоволення потреб. Проблему цінностей досліджують у контексті життєвих перспектив людини.

Цінності - вираження оцінки індивідом явищ дійсності та вчинків при задоволенні потреб та інтересів.

За ціннісного підходу у вивченні формування свідомості явища дійсності і вчинки людей розглядають як цінності, що виражають суб'єктивну оцінку індивідом необхідності цих феноменів для задоволення потреб та інтересів.

Ціннісний аспект простежується при вивченні саморегулятивних тенденцій особистості. При діагностуванні мотиваційно-ціннісної сфери людини передусім враховують ступінь сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та їх зміст (спрямованість). Ступінь сформованості ієрархічної структури важливий для оцінювання рівня особистісної зрілості людини, оскільки інтеріоризація цінностей як усвідомлений процес відбувається за наявності у людини здатності вибирати цілі та явища, спроможні задовольняти її потреби та інтереси, формувати з них структури відповідно до умов існування, близьких і віддалених цілей свого життя, можливостей реалізації тощо. Зміст (спрямованість) характеризує особливості функціонування ціннісних орієнтацій, кваліфікує особистість. Структура, поєднання основних ціннісних орієнтацій зумовлюють спрямованість діяльності особистості. Цінності взаємопов'язані із життєвими цілями.

Ціннісно-смисловий компонент є складним утворенням, основою якого є комплекс феноменів (у А. Камю - шкала цінностей, В. Шердакова - головний інтерес, В. Шинкарука - вищі цілі, цінності, ідеали, О. Джиоєва - ідеали, цілі, ціннісні орієнтації, Н. Соболевої - ціннісні орієнтації, Л. Когана - цілі, Б. Попова - кінцеві цілі, що володіють цінністю та ін.). Основу смислу життя людини утворюють цілі, цінності та ціннісні орієнтації.

Часто цінності та цілі ототожнюються, поєднуються у феномені смислу життя, основу якого утворює єдність життєвих цінностей-цілей термінального характеру, до якої додається смисловий аспект. Існує взаємозв'язок між смислом та особистісними цінностями, що формує розуміння смислу життя.

Цінності є абстрактними особистісними утвореннями, які реалізуються у широкому спектрі діяльності. Конкретизуються вони у життєвих цілях, що структурують життя у найближчій і віддаленій перспективах. Життєві цілі стимулюють людину до конкретних дій.