Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - 3. Етика поведінки та професійний етикет консультанта

Таким чином ми підійшли до питання про професійну етику практичного психолога. Спробуємо розібратися, якою ж має бути поведінка успішного консультанта.

Емпатичне ставлення до клієнта

Емпатія є неодмінною умовою консультування. Вона включає ідентифікацію з іншою особою, при якій стає можливим взаєморозуміння різних людей.

Прояв емпатії у спілкуванні означає, що консультант чуйно і точно реагує на переживання клієнта, немов це його власні переживання. Ідеться про здатність "ужитися" у суб'єктивний світ клієнта і зрозуміти зміст різних подій у цьому світі. Таке "входження" має бути безцінним, не поділяючим зміст інший світу на правильні і неправильні, гарну і погану частини. Безцінна настанова консультанта дозволяє клієнтам більшою мірою сприймати себе. Коли консультант точно і старанно ідентифікує різноманітні почуття - злість, страх, ворожість, тривогу, радість, - клієнт має змогу краще почути і зрозуміти себе.

Емпатія також допомагає консультантові розібратися в причинах недостатньої відвертості клієнта: про щось клієнт не говорить, оскільки цьому перешкоджає несвідомий опір, щось просто приховує і про щось не розповідає через побоювання не бути почутим (Сохнув, 1988).

Увійшовши у світ іншої людини, консультантові важливо залишатися незалежним від клієнта, тобто зберегти самість. Тому співпереживання консультанта клієнтові ніколи не повинно бути тотальним, а лише частковим і тимчасовим.

Емпатія означає здатність консультанта не лише слухати, але і розуміти клієнта. У цьому сенсі вона являє собою афективну і когнітивну навичку - афективна, оскільки дозволяє консультантові ідентифікувати почуття клієнта, а когнітивна - оскільки зобов'язує консультанта встановлювати події, що викликають відповідні почуття.

Емпатичне розуміння можна показати клієнтові різними способами - мовчанням, відображенням почуттів, вдалою і своєчасною інтерпретацією, розповідаючи якусь історію, точною метафорою і т. п.

Оскільки емпатія не є простою навичкою, незрозумілим залишається питання навчання. Унікальна здатність консультанта до емпатії складається у своєрідному баченні клієнта - умінні вникнути у його невербальну поведінку і почуття, сказане про ці почуття і на підставі інтуїції зрозуміти, що клієнт говорить відверто і про що умовчує і т. д.

Аналіз літератури, узагальнення власного досвіду консультативної роботи, досвіду колег, узагальнення підсумків дискусій у вітчизняній періодиці останніх років із питань етики, професійної поведінки практичного психолога дозволяє сформулювати низку етичних стандартів, дотримання яких є неодмінним обов'язком професіонала (див. Батусь Б. С, Бондаренко О. Ф., Woody G. D. Этические стандарты: Правовое регулирование).

Насамперед відзначимо, що психологія як професія підпорядковується етичним нормам, спільним для будь-якої професії, що стосується безпосередньо людини. Це - повага до особи, людських прав та свобод, гідності, належна професійна компетенція, сумління, доброзичливість та безумовна настанова на благо клієнта.

Крім загальних етичних вимог, у багатьох країнах розроблені етичні стандарти й нормативи, специфічні для практикуючих психологів. Одне з найперших місць тут належить принципу конфіденційності, тобто збереження особистої таємниці клієнта.

Принцип полягає не лише в нерозголошенні відомостей з особистого життя клієнтів, а й у роз'ясненні клієнтові вихідних позицій психолога для запобігання приховування Інформації, що стосується, наприклад кримінального права. Специфічним етичним нормативом є вимога уникати фізичного контакту з клієнтом (окрім передбачених технічних або процедурних маніпуляцій), обмежуючись прийнятим у суспільстві порядком вітання (рукостискання, уклін та ін.). Експресивний прояв із боку клієнта, що виходить за межі прийнятого етикету, вимагає спеціального аналізу.

Особливими вимогами до психолога є також: уникнення за можливості соціальних контактів із своїм клієнтом, якщо ці контакти не передбачені процедурою спільної роботи спільного ведення справи, недопущення маніпулювання клієнтом або собою з боку останнього (наприклад, через вручення коштовного подарунка). Психологи-консультанти повинні бути особливо обережні в тому, щоб не викликати необґрунтованих сподівань або перевищити межі своєї компетенції.

Психолог має право відмовити в послугах, якщо поряд із психологічним утручанням водночас здійснюються незалежний та не обговорений з психологом інший вплив на психіку.

У випадку платної психологічної допомоги розмір гонорару мас бути обумовлений заздалегідь з урахуванням можливостей і взаємної прийнятності винагороди. Психолог повинен бути готовим до того, що клієнт не зможе сплатити за надані послуги, і прийняти рішення, що не принижує гідності людини й не позбавляє її психологічної допомоги.

Клієнт має право на:

o обирання психолога;

o обговорення та прийняття рішення про прийнятність для нього того чи іншого методу психологічної допомоги;

o оцінку результатів психологічної допомоги по ходу її надання;

o відмову від послуг психолога;

o орієнтування в концепціях та термінах психологічної допомоги;

o отримання інформації про освіту та кваліфікацію психолога. Рішення про необхідність психологічної допомоги, як правило, приймає сам клієнт.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Сформулюйте найважливіші рольові функції консультанта.

2. Поясніть своє розуміння таких слів: Консультант повинен усвідомлювати, хто він, ким може стати і яким його сподівається бачити клієнт".

3. Що на практиці означає головне завдання консультанта - допомогти клієнтові у виявленні своїх внутрішніх проблем і в усуненні їх.