Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - 3. Структура процесу психоконсультування

Як правильно побудувати процес консультування?

Психологічна допомога в усіх своїх різновидах (від консультування до поза медичної психотерапії), якщо не обмежується одноразовою ситуативною консультацією незалежно від форми здійснення, індивідуальної чи групової, як правило, проходить етапів, про що вже йшлося.

Синтезований з описами, що є в літературі наш власний досвід практичної роботи дозволяє з достатньою мірою обґрунтування вирізнити такі, у функціональному та змістовному контексті усталені, етапи.

1. Початковий етап. Етап входження до ситуацій психологічної допомоги.

Орієнтування у проблемі, встановлення контакту й виробничих стосунків прийняття рішення про тривалість запропонованого курсу консультативного або психологічного процесу, із часом може зайняти одну зустріч або розгортатися упродовж кількох консультативних бесід. Інколи формальна згода увійти до ситуації психологічної допомоги не означає її фактичного сприймання клієнтом. І лише, скажімо, після завершення процесу сприйняття особистості психолога-консультанта клієнт зможе сприйняти саму ситуацію психологічної допомоги.

o роз'яснення справжніх (реалістичних) можливостей психологічної допомоги й корекція нереалістичних очікувань (наприклад, "повернути чоловіка");

o висловлення готовності зрозуміти, прийняти клієнта й надати йому можливу психологічну допомогу;

o пробна постановка мети психологічної допомоги та визначення орієнтовних періодів та результатів роботи;

o самоаналіз, за необхідністю, власних ускладнень.

З боку клієнта, відповідно, перший етап роботи може супроводжуватися сумнівами, ваганнями, опором, що проявляється у небажанні сприйняти визначення ситуації психологом, в агресивному, ворожому, чи навпаки надто залежному ставленні, виникненні сексуального інтересу, тобто всієї тієї гами й переживань, що характерні для проявлення захисту, який перешкоджає встановленню виробничих стосунків довіри та поваги

2. Етап дії та прожиття ситуації психологічної допомоги.

Містить у собі роботу з особистісним матеріалом клієнта переживаннями, стосунками, почуттями, сновидіннями. Це - простір для виникнення та виявлення специфічних психологічних феноменів, властивих консультативній та психологічній роботі, що формуються тією чи іншою психологічною або консультативною парадигмою та технікою.

Можливо завдання психолога на цьому етапі випливають із логіки його дій та феноменології переживань клієнта, серед них:

o забезпечення емоційного реагування;

o опрацювання й символічне задоволення тих або інших невизначених потреб;

o створення умов для інсайту й катарсису

o підкріплення бажаного напрямку дій (перенавчання);

o забезпечення умов для глибинної особистісної рефлексії та прожиття ситуації вільного й відповідального вибору та ін.

З боку клієнта ця стадія характеризується надзвичайно напруженими й насиченими переживаннями, безліччю особистісного матеріалу, що виникає в усьому своєму розмаїтті під час та в проміжках між консультативними бесідами та психологічними сеансами. Критеріями успішного проходження даного етапу можуть слугувати почуття полегшення та вдячності, які виникають спонтанно. Далі починається наступний етап.

3. Етап входження до нового досвіду.

Це - стадія особистісних трансформацій та спроб залучення до нового способу проживання життя, вільного від колишніх хиб та проблем. На цьому етапі психологічної допомоги клієнт переводить своє нове самодосягнення та осмислення світу до простору дій, формує та формулює нові мотиви й цілі, нові життєві цінності й стратегії, відчуває подив, сумніви захоплення, впевненість у подоланні минулих перешкод, знаходження виходу і разом із тим - нові сумніви, бажання підтримки, потребу зрозуміти, "що ж це зі мною було". Це - етап прощання із собою колишнім і повернення до "справжнього себе".

Звідси випливають наступні можливі завдання у діяльності психолога:

o емоційна та екзистенційна підтримка;

o підкріплення тенденцій до особистісних переорієнтацій та традицій;

o допомога у подоланні особистісної та ситуативної тривоги, викликаної змінами життєвого світу;

o самоаналіз ціннісно-смислових або поведінкових перешкод, що блокують реалізацію необхідних дій;

o санкціонування можливості іншого способу (дій, стосунків, смислопокладання) буття.

З боку клієнта типовими проявами можуть бути почуття невпевненості у своїх силах, коливання від суму до радощів, страх майбутньої розлуки з психологом ("Як же я тепер буду без Вас") й тем подібні почуття, пов'язані з входженням до іншого семантичного простору, до інших способів буття.