Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Час бесіди

1. Психоконсультативна бесіда

Консультативна бесіда - один із найголовніших методів надання психологічної допомоги.

У працях деяких фахівців консультативну бесіду справедливо, на наш погляд, порівняно з літературним твором, у якому є свій пролог, розвиток сюжету, зав'язка, розв'язка, кульмінація й епілог (Див. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М.: Независимая фирма "Класс", 1999).

Для ефективного психологічного впливу істотне значення має просторова й часова організація бесіди, хоча, звичайно, багато в чому з того, що можна сказати з цього приводу, стало вже прописними істинами психоконсультування (Див.: Бодальов А. А., Сто-лин В. В., 1989; Альошина Ю. Е., 1999; Кочунас Р., 1999; Петровська Л. А., 1989). З метою кращого засвоєння у навчальному процесі деякі із них повторно цитуються у змісті цього модуля.

1. Місце консультування

До місця консультування ставляться певні вимоги.

1. Насамперед консультування, має відбуватися в спокійній обстановці, у звуконепроникному кабінеті. Оскільки процес консультування підвищує тривожність, тому клієнт повинен бути упевнений, що його не почують сторонні. Якщо клієнт чує, те що відбувається в сусідній кімнаті або коридорі, він засумнівається в конфіденційності спілкування з консультантом. Це може перешкодити виникненню психологічно ефективного контакту.

2. Кабінет, повинен бути не дуже великим, забарвленим у спокійні тону, затишно обставленим і не занадто вигадливим. Світло не повинно падати прямо на клієнта. У кабінеті необхідний стіл, зручні стільці (три-чотири стільця на випадок прийому кількох людей, наприклад,: батьки клієнта, подружня пара і т. п.). Для проведення занять із релаксації бажано мати кушетку. На стінах можна розташувати кілька картин, на полицях - книги, але інтер'єр не повинен бути перевантажений, щоб не відволікати увагу клієнта. На робочому місці не варто тримати дуже особисті речі (наприклад, сімейні фотографії) або предмети, що відбивають переконання консультанта (наприклад, хрест на стіні).

3. Щоразу клієнта варто приймати в тому самому кабінеті. Це його не відволікає, не забирає час на освоєння нової обстановки, крім того, дозволяє почувати себе безпечніше. Іноді між консультантом і клієнтом є посередник (наприклад, реєстратор), що виконує допоміжні функції. Однак роль такої людини аж ніяк не другорядна, він налаштовує клієнта на зустріч із консультантом. Тому асистент повинен уміти тепло і по дружньому спілкуватися, бути гостинним, але ні, в якому разі не підміняти консультанта і не втручатися в життя клієнта. Він, як і консультант, зобов'язаний строго дотримувати вимоги конфіденційності.

2. Етичні особливості поведінки психолога під час консультування

1. Усе що відбувається під час першої зустрічі впливає на психологічне самопочуття клієнта. Зустріч починається зі знайомства. При цьому необхідно дотримуватися певного етикету: встати і зустріти клієнта, представитися, попросити клієнта назвати ім'я і прізвище, запропонувати йому вибрати місце і присісти, перш ніж зробити це самому. Щоб клієнт почував невимушеність, консультант із перших хвилин знайомства повинен бути ввічливим, гостинним господарем і поводитися природно без зайвої напруги.

2. Розташування консультанта і клієнта. К. May (1968) уживає поняття "геометрія любові". Якщо консультант і клієнт сидять на протилежних від стола сторонах, то між ними зберігається соціальна дистанція, і атмосфера консультування буде офіційною. Неспокійним клієнтам підходить саме така позиція - стіл служить бар'єром спілкуванню. Для консультування спокійних клієнтів, навпаки, сприятлива позиція розташування консультанта і клієнта за столом на одній стороні. У цих умовах консультантові доступна вся невербальна інформація, що виходить від клієнта, крім того, він може її змінювати (і дозволяє змінювати клієнтові) відстань між ними в залежності від ситуації консультування або при зміні консультативного контакту. Розташування одного напроти одного дозволяє дає змогу більшою мірою створювати стосунки співробітництва.

3. Дистанція між консультантом і клієнтом відображає відомий у соціальній психології феномен "особистого простору". Особистий простір змінюється в залежності від стосунків учасників бесіди, обговорюваної теми, культурних розбіжностей. Через неправильно обрану дистанцію в консультуванні (наприклад, нерозмірність соціального або вікового аспекту особистого простору) деякі теми взагалі не можуть бути порушені.

4. Питання про психологічний зміст і змогу фізичного дотику до клієнта. Дотик означає дуже близький, інтимний контакт, фізичний невротичний контакт є цінним у процесі консультування. Він найбільше доречний при:

o консультуванні соціально й емоційно незрілих клієнтів;

o консультуванні людей, що знаходяться в кризі після психічної травми, особливо пов'язаної з втратою близьких;

o прагненні продемонструвати емоційну підтримку.

Однак дуже важко встановити межу, за якою фізичний невротичний контакт набуває еротичного характеру. У будь-якому випадку дотик не повинен бути використаний як специфічна техніка консультування при відсутності щирих, почуттів стосовно клієнта. Щоб дотик допоміг створити безпечний для клієнта психологічний клімат, він повинен бути спонтанним і щирим.

Психолог повинен мати змогу приймати клієнта в спеціально обладнаному для цього кабінеті, у якому максимально забезпечені зручність і комфорт, ніщо не відволікає уваги клієнта від бесіди. Але навіть у тому випадку, якщо цей варіант недоступний - немає зручних меблів і спеціального приміщення, - консультацію можна успішно провести, спеціально упорядкувавши якусь частину простору, найкраще в куточку, у якому можна було б посадити клієнта спиною до дверей, обмеживши поле його зору і, таким чином, максимально зосередивши на консультанті.

Ідеальний варіант розміщення психолога й клієнта - навпроти один одного і навскіс, щоб кожен із них міг із легкістю бачити особу співрозмовника, але, при бажанні, міг би без особливої напруги також відвести очі убік. Найкраще, якщо вони сидять не занадто близько один до одного й у них є простір для ніг, достатній для того, щоб вільно встати або сісти на своє місце. Буває корисно, коли між ними знаходиться щось нібито журнального столика. Великий стіл може стати перешкодою і сприйматися як бар'єр між клієнтом і консультантом.

Час бесіди

Правильний вибір часу бесіди, коли й у клієнта, і в консультанта є змога поговорити спокійно, не поспішаючи, на свіжу голову, багато в чому визначає те, наскільки ефективним і успішним буде консультативний вплив.

Окрім того, час має величезне значення і для самого процесу бесіди, у якої повинні бути чітко визначені початок і кінець. Годинник на столі або на стіні - це важливий атрибут психологічного кабінету, що нагадує клієнтові й консультантові, що час минає і їм обом необхідно працювати активно й динамічно.

Для того щоб будь-яка репліка або інтерпретація консультанта була дійсно зрозуміла і сприйнята клієнтом, вона повинна висловлюватися не занадто пізно і не занадто рано. Бесіда розгортується поступово, але кожна її частина, кожен етап має відбутися у відведений для цього часовий проміжок. У противному випадку консультант може не встигнути висловитися під час прийому, а отже, не лише не допомогти клієнтові цього разу, але, можливо, і підірвати його віру в ефективність психологічного впливу.

Тривалість прийому, під час якого власне і відбувається бесіда, значно варіює в залежності від цілей і задач консультування, організаційних форм, у межах яких вона проводиться, а також теоретичних орієнтацій консультанта. Але все-таки в більшості випадків тривалість прийому складає одну годину.

Орієнтовно цю годину бесіди можна розподілити в такий спосіб:

1) початок бесіди - 5-10 хвилин;

2) розпитування клієнта - 25-35 хвилин;

3) корекційний вплив -10-15 хвилин;

4) завершення бесіди - 5-10 хвилин.