Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Другий етап бесіди

Основне завдання роботи на другому етапі бесіди це аналіз конкретних ситуацій з життя клієнта, що наочно демонструють його стосунки з людьми, завдання у проблемних ситуаціях, особливості обираних зразків взаємодії.

Робота з конкретними ситуаціями - для консультанта один із найбільш надійних способів перевірити свої гіпотези.

У докладній розповіді клієнта повинно бути відбито, коли саме й у зв'язку з чим виникла описувана ситуація, де саме це відбувалося, хто брав у ній участь, що конкретно говорили і зробили клієнт і інші діючі особи, що він думав і почував у той час, коли розверталися події, що, із погляду клієнта, у цей час думали й почували інші учасники ситуації, чим ця ситуація закінчилася, які мала наслідки і на що вплинула.

Як свідчить практика не завжди клієнт із легкістю відповідає на питання, що ставляться психологом. Часто доводиться витратити дещо багато сил на те, щоб відповіді були докладними й описували реальні почуття й переживання, а не були би міркуваннями на тему.

Часто зустрічаються труднощі для клієнта в такій розповіді - опис власних переживань і почуттів інших людей. Саме почуття і переживання повинні насамперед цікавити консультанта, оскільки вони, звичайно, глибше відбивають дійсність, більше говорять про погано усвідомлюваний, часто прихований для самого клієнта бажаннях і конфліктах, що лежать в основі його проблем. Особливості переживань і завдання інших людей психологові необхідні насамперед для того, щоб зрозуміти, як їх сприймає й оцінює клієнт.

Існують принципи для добору ситуацій, про які варто розпитувати клієнта.

1. Обирані ситуації повинні бути тісно пов'язані зі змістом основних скарг клієнта, із тими моментами міжособистісних стосунків, що є важкими, проблемними.

2. Обговорювані ситуації повинні бути типовими, що часто зустрічаються в житті клієнта, щоб за ними можна було судити про особливості взаємин у цілому.

3. Бажано, щоб ці ситуації були дещо розгорнутими, що описують цілісні зразки взаємодії, тобто негативні, позитивні і нейтральні характеристики стосунків.

Найчастіше буває, що після того, як дві-три такі конкретні ситуації обговорені, консультант може з упевненістю сказати, яка з гіпотез виявилася найбільш підходящою, яке саме завдання клієнта призводить до того, що в його житті виникають проблеми, як можна йому допомогти ставитися до того, що відбувається по-іншому і відповідно поводитися. Це означає, що можна переходити до наступної стадії консультативної бесіди - до надання психокорекційного впливу, до інтерпретації того, що відбувається.

Психокорекційний вплив

Мабуть, найпростіший спосіб впливу - це акцентування протиріч у розповіді клієнта, пере формулювання й переструктурування оточуючої його реальності за допомогою коментарів типу: "На початку нашої бесіди ви скаржилися на те, що чоловік часто конфліктує з вами, але тільки що розповіли про декілька ситуацій, у яких ви самі виступали ініціатором конфліктів, а чоловік не лише не намагався обвинуватити вас у чомусь, а, навпаки, шукав шляхи примирення. Що ви з цього приводу думаєте?" Оскільки в ході прийому активно працює не лише консультант, але і клієнт, по-новому осмислюючи своє життя, то навіть такого незначного поштовху може бути достатньо для того, щоб клієнт, по-іншому побачив, те, що відбувається. Таким висловленням, не намагаючись відкрити якісь нові "глибини істини", консультант, проте пропонує інше, незвичайне для клієнта бачення його життєвої ситуації. Дружина з жертви перетворюється в переслідувача, а чоловік уже не є підступний і безжалісний, яким його на початку прийому уявляла клієнтка. На цьому прикладі добре видно також і те, як гіпотеза консультанта про реальне розміщення сил у родині перетворюється в пропоновану клієнтові інтерпретацію.

Навіть якщо відповідь клієнта дійсно свідчить про нове бачення ситуації, це зовсім не означає, що робота психолога закінчена. Звичайно, це усього лише начерк, перший крок, і для, того щоб зміни набули стійких обрисів, необхідна подальша робота фахівця.

Задача консультанта на цьому етапі полягає в тому, щоб ще раз уважно проаналізувати особливості поведінки клієнта, що покладено до основи проблем, не упустивши при цьому основного питання: чого саме прагне домогтися клієнт своєю поведінкою, які його потреби задовольняються конфліктом. Будь-яка неадекватна невротична поведінка завжди на якомусь рівні вигідна клієнтові, оскільки тим або іншим способом вона задовольняє ті неусвідомлювані потреби, що за якимись причинами неможливо задовольнити по-іншому.

Задачі психокорекційного впливу можна вважати реалізованими лише в тому випадку, коли не лише у свідомості консультанта, але й у свідомості клієнта вибудований своєрідний ланцюжок подій.

Звичайно, на етапі психокорекційного впливу клієнт дещо добре уявляє собі, як його завдання й способи реагування сприяють дестабілізації взаємин. Але чи існують позитивні варіанти поведінки в подібних ситуаціях і які вони, вирішити йому самостійно буває важко. Велику допомогу в цьому може зробити консультант, але, природно, не пропонуючи конкретних поради і рекомендацій. Лише сама людина може зрозуміти й оцінити, що дійсно буде працювати. Роль психолога при рішенні цієї задачі полягає насамперед у тому, щоб допомогти клієнтові сформулювати можливі альтернативи поведінки, а потому, критично оцінюючи їх, вибрати найбільш підходящий варіант.

Отже психокорекційний вплив - це насамперед спроба змінити ставлення клієнта до себе, до власної поведінки, і лише як наслідок цієї зміни відбувається полегшення життєвої ситуації, рішення виниклих проблем.