Психологія - Русинка Іван - Пошук суті проблеми

Маніпулятор, перериваючи діалог, подає вигідне йому рішення як таке, що не має альтернатив, оскільки інакше починаються роздуми, міркування. Варто тільки дозволити собі уявити різноманітні варіанти вирішення (вони завжди є, треба тільки швидко, впевнено і наполегливо їх пропонувати й обґрунтовувати), як уся побудова маніпулятора руйнується і відразу виявляються його корисливі наміри. Просто назвавши реальні альтернативи, можна перервати маніпуляцію. Якщо неможливо (з якихось причин) назвати їх уголос, то треба уявити їх у голові, тоді хоча б частково вдасться особисто захиститися від маніпулятора.

Включення здорового глузду

Коли чуєш пристрасні промови, то краще обминути красиві фрази і вхопитися за головний доказ. Потім припустити, що він правильний, і подумати, чи відповідає здоровому глузду той спосіб вирішення проблеми, який пропонує полум'яний промовець. "А як би вчинив Я?" - ось перше запитання. Як це не дивно, найчастіше з'ясовується, що сам би так не вчинив.

Пошук суті проблеми

Маніпуляція багато в чому зводиться до того, що людям пропонують таке трактування проблеми, яке відводить від суті. Ще Ф. Достоєвський говорив, що треба доходити до останніх запитань. Це означає, що треба відразу заперечувати запропоноване трактування і починати ставити запитання самому, крок за кроком заглиблюючись у проблему. Тоді швидко приходиш до тієї суті, від якої тебе хочуть відвести, як відводить льотчик від літака ракету, випускаючи теплову пастку; вона ракеті здається гарячішою за двигун літака, і ракета рине за нею.

Зміна мови

Нарешті, один із головних принципів захисту від маніпуляції - відмова від лексики, якою потенційний маніпулятор викладає проблему, слід не приймати його мову, його термінологію, його поняття. Варто переказати те саме, але іншими, простими словами, уникаючи будь-яких оціночних категорій. Переказати, нехай грубо і кострубато, але в абсолютних поняттях, які можна перевести в цілковито земні, відчутні образи.

Описані вище основні прийоми і методи можуть використовуватися як ефективний і надійний захист від маніпуляцій на рівні міжособистісних стосунків за безпосереднього контакту з маніпулятором.

Водночас для ефективного захисту від маніпуляції в прогнозованому майбутньому необхідно навчитися створювати захисні редути на особистому рівні, коли поки що нам ніхто безпосередньо не загрожує, але це можливо в будь-який момент, адже важко (а іноді навіть і не потрібно) своє життя планувати наперед і передбачати з точністю до дрібниць можливий розвиток подій і найоптимальніші варіанти поведінки. Однак свою особливу і незалежну лінію поведінки щодо можливих впливів на нас найближчого оточення та інших людей можна приблизно спроектувати з таким розрахунком, щоб розвиток подій не в останню чергу залежав і від нас. Варто нагадати перевірену істину: найнадійнішим захистом є той, який залежить від нас самих.

Захисні редути від маніпуляцій на особистому рівні створюють шляхом перегрупування особистого "Я" з метою створення опори в самому собі.

Стіна фортеці сильна настільки, наскільки сильні люди, які її охороняють.

Чингізхан

Отже, щоб запобігти активному проникненню в нашу психіку небажаних гостей, необхідно навчитися створювати глибоко ешелоновану оборону, а також уміти вживати певні превентивні заходи, сутність яких зводиться до такого1:

- навчитися розпізнавати в собі якості, які роблять нас піддатливими до чужих впливів ззовні; вони є у всіх, тому треба вчасно їх виявляти і надійно "закрити", якщо не зразу вдається їх викорчувати;

- людина повинна досягти стану діалогу окремих елементів свого Я (субособистостей), щоб кожний елемент мав свій голос і зміг його використати, бути почутим і зрозумілим самою людиною без осуду й категоричних оцінок, внаслідок чого вона перестає замовчувати або придушувати в собі непокірні елементи; забезпечення такої внутрішньої комунікації зумовлює порозуміння між окремими елементами нашого "Я" і поглиблення власної свідомості;

- не треба боятися суперечностей, вони - нормальна річ, більше того, не було б їх, не було б і розвитку, і якщо вони є і про себе заявляють, їх треба вміти виявляти, а не боятись і придушувати; аналізуючи їх, людина вчиться їх долати, чим тільки зміцнює своє вище Я. Від такого подолання вона мужніє, стає мудрішою і дорослішою, духовно загартованою. Втікати від них - не виграшна справа, бо від цього тільки буде збільшуватися невротичний баланс (стан тривожного очікування); замість того, щоб боротися зі своїми недоліками (які насправді такими нам тільки уявляються), краще вчитися перетворювати їх на переваги;

- будь-який елемент свого Я людина повинна бути готова відчепити від себе (наприклад, "Я" - марнославне, яке надзвичайно піддатливе до лестощів, що робить людину вразливою і дозволяє чужій волі увійти в себе);

- тримати особистісний горизонт відкритим, не "покидати" себе назустріч очікуванням інших, особливо коли вони, щоб домогтися свого, використовують сильні, майже не відмов ні для більшості людей "козирні карти" - улесливість, страх або почуття провини; при цьому слід не тільки зберігати ясність мислення й адекватність сприйняття, а й за необхідності впевнено демонструвати це потенційним опонентам;

- усвідомлення внутрішніх пріоритетів (з одного боку, зміцнення вивіреного центру тяжіння, з іншого - можливість поступитися в непринципових моментах). Таку людину важко відволікти на другорядні моменти, переключити в таку площину, в межах якої може бути здійснений навіть добре продуманий маніпулятивний вплив;

- гнучкість у засобах і стійкість у цілях (збереження внутрішньої цілісності);

- духовна зрілість - наявність стійких ціннісних і смислових орієнтацій, непохитність внутрішніх переконань (особистісна сила, опірність впливу тим вища, чим вища духовність людини).

Все викладене покликане сприяти у здійсненні того життєвого вибору, який унеможливлює перетворення особистості на частину натовпу, оскільки це є необхідною умовою ефективності маніпуляції. Оскільки у таких людей, з одного боку, знижена особиста відповідальність, а з іншого - підвищена "стадність", вони буквально розчиняються у натовпі й перестають існувати як цілісні особистості. Саме у натовпі особа підсвідомо, на рівні навіювання, набуває тих рис і властивостей, що характеризують психологію примітивної людини, якою дуже легко керувати, більше того, така людина інстинктивно шукає собі лідера, вожака, за яким можна піти. І чим привабливіший лідер, чим більшу силу волі він має, тим сильніше він впливатиме на натовп.

Отже властивостями, здатними перетворити людину на частину натовпу, можна вважати: підвищену навіюваність; піддатливість до емоцій; нездатність раціонально оцінити те, що відбувається, і відповідно, намагання сповідувати думки більшості; живу уяву і дії за принципом імітації.

Вони діють і не знають, що роблять; еони віддані своїм звичкам і не знають чому; вони все життя бродять, але шляху свого не знають; такі вони - люди натовпу.

Мен-цзи

Оскільки, ми живемо у суспільстві, яке не терпить індивідуальності й украй підозріло ставиться до всього, що не узгоджується з його основними правилами й установками, які формуються й закріплюються протягом багатьох поколінь, ця проблема набуває особливої актуальності. Вона важлива, зокрема в тому плані, що сприяє утвердженню в суспільстві охлократії, в якій пануватиме влада натовпу, а це завжди містить велику небезпеку, в якій проглядаються привиди фашизму.

З огляду на викладене, вкрай важливою є здатність розпізнавати "чернь", щоб звільнитися від тих її властивостей, що вкорінилися у нашій свідомості, а точніше підсвідомості, і жити відповідно до запитів та законів власного індивідуального розвитку, а не бажань, норм, стереотипів, які домінують у натовпі й отруюють атмосферу духовного життя суспільства.