Психологія - Трофімов Ю.Л. - Активація

Дитина реагує на зовнішні подразники, розрізняє враження, потребує взаємодії. Фактори ситуації самі по собі не можуть викликати й спрямовувати активність дитини. Спонукають її до певних дій специфічні внутрішні сили організму. Сили ці називають інстинктами, мотивами чи потягами.

Фрейд пояснював поведінку з допомогою теорії "лібідо" і метаморфоз, яких зазнають потяти в житлі людини. Протилежною фрейдівській є теорія Адлера, який вважав, що енергію поведінки людини генерують соціальні фактори, які керують проявами "прагнення до влади". Уже з самого початку існування людей у соціальній групі, з моменту їх народження виникають "соціальні почуття", які врівноважують егоїстичні "прагнення до влади".

У сучасній психології потяти, інстинкти визначаються терміном "потреби". Коли ми говоримо, що факторами, які зумовлюють поведінку людини, с подразники (прокидаємося, коли вмикається світло, повертаємо голову, коли чуємо раптовий сильний звук або звук свого імені), відразу виникає питання: чому ці фактори примушують нас діяти? І. П. Павлов уважав, що причиною цього є основні тенденції організму, які виникають під впливом зовнішніх або внутрішніх подразників і керують життям людини і тварини. Наприклад, голод викликає тенденцію до пошуків їжі, дія статевих гормонів змушує шукати істоту протилежної статі тощо. Еквівалентом основних тенденцій організму виступає поняття потреби.

Потреба - це не містична "життєва сила" і не суб'єктивне відчуття бажання чого-небудь. Потреба пов'язана з характерною рисою живих істот - здатністю підгримувати сталість внутрішнього середовища, незважаючи на зміни, що відбуваються в довкіллі (К. Бернар). Для нормального функціонування організму потрібна внутрішня рівновага всіх органів, їх оптимальна гармонійна взаємодія. Рівновага ця часто порушується. І щоб утримати, зберегти рівновагу внутрішнього середовища, організм змушений реагувати на подразники, що її порушують. (Люди плескають на морозі в долоні, бігають, щоб зігрітись, шукають способи розв'язання психічних конфліктів тощо.) Таку здатність утримувати рівновагу з середовищем Павлов назвав "здатністю до саморегуляції". Мета саморегуляційної діяльності полягає саме в задоволенні потреб, тобто в пошуку таких факторів, без яких індивід не може існувати. Потреби різних індивідів неоднакові, залежать від структури організму, від ступеня філогенетичного й онтогенетичного розвитку. В людини кількість потреб нескінченна. Кожна людина потребує тих умов, без яких вона не може функціонувати належно як жива істота і не здатна використовувати свої здібності до діяльності й розвитку (К. Обуховський).

Активація

Поведінка людини має своїм початком певні фізіологічні зміни. Існує думка, що в основі поведінки лежить континуум станів "пробудження", або ступеня активації. Під активацією розуміється загальний стан психічної готовності організму, підсилення фізіологічних проявів, "енергетична мобілізація". Основу поведінки становить континуум активації. Континууму різних рівнів активності (від глибокого сну і проміжних стадій уваги - до інтенсивних рухових реакцій) відповідають різні фізіологічні прояви. Звідси походить ідея розглядати поведінку залежно від рівня активації, який може поступово збільшуватись від стану сну до пароксизмальних станів. Такою є концепція активації Д. Ліндслея, у якій емоційна реакція виступає лише одним із крайніх значень континууму.

Дослідження психофізіологів дали можливість виділити загальну реакцію активації, В деякі моменти людина має більш активний тонус, ніж в інші, і цей факт підтверджується вимірами багатьох фізіологічних показників. Електрична активність шкіри підсилюється при польоті на літаку, ритм серця частішає, коли ми сидимо в кріслі в зубного лікаря. Навіть легкий потиск рук викликає розширення зіниць. Але поняттям загальної реакції активації не охоплюються всі зміни фізіологічних реакцій. Страх і лють - це різні фізіологічні і психічні стани. Тілесні зміни, являючи собою єдність фізіологічного і психічного, мають різну форму і ступінь вираження цієї єдності. Активність м'язів обличчя неоднакова за різних емоцій. Увага до зовнішніх подій пов'язана з послабленням діяльності серцево-судинної системи, тоді як зосередженість на внутрішньому, наприклад, на розв'язанні в думці арифметичних задач активізує серцево-судинні функції.

Психологи при вивченні фізіологічних реакцій організму (дихання, частоти пульсу, артеріального тиску, біохімічних і секреторних реакцій) дійшли висновку, що підсилення цих фізіологічних проявів відбувається ще до того, як суб'єкт відчуває емоцію. У 1915 р. Кеннон довів, що фізіологічні зміни можуть бути підготовкою до виконання дій; він підкреслив роль "енергетичної мобілізації", що досягає свого найвищого ступеня в емоції. Фізіологічні зміни характеризуються інтенсивністю активізації. Розмежувати континуум інтенсивностей фізіологічних змін майже неможливо. Своє якісне забарвлення ці реакції дістають лише в контексті цілісної поведінки. Існує залежність між показником активації і якістю виконання. Коли активація стає надмірною, ефективність діяльності людини погіршується. З підсиленням мотивації, потяту підвищується якість виконання.

Існує оптимум мотивації, який забезпечує найкращу якість виконання, і цей оптимум залежить від складності завдання. Така залежність відома під назвою закону Йєркса-Додсона (1908) і означає, що у випадку складного завдання оптимум досягається при слабкій мотивації, тоді як легкому завданню відповідає сильна мотивація. Очевидно, у випадку виконання легкого завдання надмірна мотивація не викликає порушень поведінки, проте такі порушення можливі в умовах виконання складних завдань. З посиленням потягу як первинної мотивації підвищується якість виконання, але до певної межі; якщо потяг надто сильний, виконання погіршується. Свідчення цьому знаходимо в повсякденному житті Так, учні розгублюються на екзамені, спортсмени покатують на змаганнях гірші результати, ніж на тренуваннях, у бою лише третина солдатів стріляють за командою. Ситуація дає суб'єктові інформацію і через потяг визначає рівень активації.