Психологія - Трофімов Ю.Л. - 5.5.2. Загальні ознаки ІСД

Найзагальнішими формальними ознаками ІСД вважаються такі:

1) стійка система прийомів і способів діяльності;

2) зумовленість цієї системи певними особистими якостями;

3) функціонування системи як засобу ефективного пристосування до об'єктивних вимог (ситуації).

З ІСД пов'язуються не всі характерні особливості діяльності, а лише зумовлені типологічними властивостями нервової системи.

Типологічно зумовлений ІСД формується упродовж життя. Про це свідчить хоча б той факт, що певний стиль властивий далеко не всім людям, які належать до одного типу нервової системи й темпераменту, а лише деяким. Одна з умов формування ІСД - позитивне ставлення до діяльності, його роль полягає в тому, що при формуванні ІСД людина активно шукає такі прийоми й способи дій, які б дали можливість їй найкраще виконати завдання. Активний пошук доцільних способів дії мас провідне значення у формуванні ІСД.

Головна ознака ІСД - узагальнюючий, визначальний характер способів і прийомів, що застосовуються людиною для розв'язання задач у різних ситуаціях. Ще одна важлива ознака ІСД - специфічне співвідношення орієнтувальної! й виконавчої діяльності. Виділено два основні типи такого співвідношення: 1) мислений план дії надто деталізований і більшою мірою створюється до початку її виконання. В процесі виконання він змінюється, але дуже мало (частково); 2) мислений план дії до її виконання дуже схематичний, мас загальний (цілісний) характер, а в процесі виконання він значно деталізується і видозмінюється. У першому випадку пізнавальна, орієнтувальна діяльність здійснюється переважно до початку виконання і лише пізніше поєднується з виконавчою. У другому - перебіг пізнавальної й орієнтувальної діяльності відбувається здебільшого одночасно. Перший тип простежується в людей зі слабкою й інертною нервовою системою, другий - із сильною і рухливою.

Триваліші й ретельніші підготовчі дії характерні для людей з нервовою системою, особливістю якої є підвищена збудливість у незнайомих ситуаціях. Отже, в даному разі в підготовчих діях компенсується деяка невпевненість у виконавчій діяльності. У досліджуваних сильного типу орієнтувальні й виконавчі дії не виділяються в самостійні акти поведінки, оскільки такі особистості виявляють малу тривожність щодо організації наступної дії та здатність темпового забезпечення виконання актуальної (поточної) дії.

5.5.3. Визначальні ознаки ІСД

У дослідженнях, спрямованих на виявлення ІСД працівників виробничої сфери та учнів ПТУ, було встановлено три визначальні фактори ІСД:

1. Динаміка входження в роботу й рівень утомлюваності: сильні -характерна невисока втомлюваність, відрізняються поступовим втягуванням у роботу, надають перевагу роботі з товаришами чи колегами; слабкі - більше потребують відпочинку, надають перевагу праці в тиші у спокійних умовах.

2. Обсяг розумової праці: сильні - підготовчі, виконавчі та контрольні дії поєднані; виправлення та доповнення вносять під час роботи, можуть протягом тривалих проміжків часу поєднувати виконання кількох завдань; відрізняються конспективністю мовлення, надають перевагу усному мовленню; слабкі - планують завчасно: підготовчі, виконавчі, контрольні дії можуть виступати як самостійні; виправлення та доповнення вносять під час перевірок, беруться за нову роботу тільки після закінчення попередньої; відрізняються складними мовними конструкціями, надають перевагу письмовому мовленню.

3. Рівень нервового напруження: сильні - в ситуації напруження орієнтувальні, виконавчі та контрольні дії ще більше поєднуються; загальний термін виконання завдання скорочується; слабкі - в екстремальних ситуаціях орієнтувальні, виконавчі, контрольні дії ще більше розмежовуються; загальний термін виконання збільшується.

Стильові особливості були виявлені і в праці вчителя. Умовно в його діяльності можна виділити підготовчі й виконавчі дії. Характерним для діяльності вчителя з інертною нервовою системою є те, що він пожвавлює роботу класу не високою динамікою поведінки (темпова гра), яка складається експромтом, а завчасним створенням певних умов і використанням заздалегідь підготовлених засобів впливу на учнів (емоційно насичений і різноманітний матеріал). Насиченість уроку, який проводить учитель з рухливою нервовою системою, забезпечується саме темповою грою, експромтом.

Для правильного керівництва процесом навчання треба зважати на різні особливості темпераменту учнів і відповідно до них вибирати методи формуючого впливу, створюючи найбільш сприятливі умови навчання й застосовуючи при цьому адекватні засоби. Школяреві треба допомогти знаходити у себе найменш константні, найбільш придатні для навчання якості й компенсувати стійкі константи, що можуть блокувати успіх:

дослідження виявили певні закономірності співвідношення орієнтувальної й виконавчої діяльності інертних та рухливих типів, які треба враховувати при організації навчання:

тривалість процесу засвоєння початкових виробничих навичок та умінь в інертних і рухливих учнів неоднакова; в інертних він розтягнутий у часі;

в інертних орієнтувальна діяльність більш розгорнута й розтягнута; у рухливих вона динамічна; існують відмінності у виконавчих можливостях учнів;

інертні успішніше виконують повільні, рівномірні рухи, а рухливі - швидкі

Вивчення особливостей засвоєння знань та умінь у зв'язку з типологічними особливостями учнів дає змогу накреслити деякі шляхи індивідуалізації навчання.

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте особливості системного підходу до вивчення діяльності, попе ділки особистості

2. Чим потреби відрізняються від мотивів?

3. Які існують основні підходи до класифікації мотивів діяльності?

4. У чому полягає суть закону Йєркса-Додсона (оптимуму мотивації)?

5. Які існують основні підходи до визначення складу діяльності?

6. У чому полягає орієнтувальна основа дії?

7. Який склад психомоторики?

8. Дайте класифікацію рухів.

9. Які с етапи формування сенсомоторних навичок?

10. Як класифікуються професії, спеціальності за головними ознаками праці?

11. Охарактеризуйте інформаційну основу діяльності.

12. Проаналізуйте процес прийняття рішення та його складові.

13. Яке місце посідає пам'ять у складі інформаційних процесів?

14. Проаналізуйте саморегуляцію як один з основних принципів існування організму.

15. Який вплив справляють емоції на перебіг пізнавальних процесів?

16. Які існують психологічні рівні регуляції дій?

17. Дайте порівняльну характеристику процесуальної та особистісної саморегуляції.

18. Яку роль відіграє воля в саморегуляції особистості?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1 Абульханова Славская К. А. Деятельность и психология личности. Москва, 1980.

2. Анохин П. К. Идеи и факты в разработке теории функциональных систем // Психолог, жури. 1984. Т. 5, № 2. С. 107-118.

3. Белявский И.Г. Психология личности. Ростов-на-Дону, 1975.

4. Береговой Г. Т., Завалова Н. Д., Ломов Б. Ф., Пономаренко В. А. Эхспернм ентально- психологически с исследования в авиации и космонавтике. Москва, 1978.

5. Выготский Л. С. Собрание сочинении: В б т. Москва, 1983. Т. 3.

6 Гамезо М. В., Ломов Б. Ф., Рубахин В. Ф. Психологические аспекты методологии и общей теории знаков и знаковых систем // Психологические проблемы переработки знаковой информации. Москва, 1977.

7 Гончарук П. А. Психологія навчання. Київ, 1985

8. Гордеева Н. Д., Зинченко В. П. Функциональная структура действия. Москва, 1982.

9 Грановская Р. М. Элементы практической психологии. 2-е изд. Ленинград, 1988.

10. Давыдов В. В. Проблемы развивающею обучения: Опыт теорет. и экспер. психол. иссл. Москва, 1986.

11. Завалова IL Д., Ломов Б. Ф., Пономаренко В. А. Образ в системе психической регуляции деятельности. Москва, 1986.

12. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. Казань 1969.

13. Климов Е. А. Путь в профессию. Ленинград, 1974.

14. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. Москва, 1979

15. Лейтес Я. С. Умственные способности и возраст. Москва, 1971

16 Леонтьев А. Я. Деятельность. Сознание. Личность. Москва, 1975

17 Личность в мире ценностей: Тезисы докладов научно-практической конференции. Новосибирск, 1994.

18. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. Москва, 1984. 19 Мерлин В. С. Лекции по психологии мотивов человека. Пермь, 1972.

20. Миллер Д., Галантер Ю., Прибрам К Планы и структура поведения. Москва, 1965.

21. Нерсесян Л. С, Конопкин О. А. Инженерная психология и проблема надежности машиниста. Москва, 1978.

22. Никифоров Г. С. Самоконтроль человека. Ленинград, 1985.

23. Платонов К. К Вопросы психологии труда. 2-е изд. Москва, 1972.

24. Практическая психология: Учебное пособие / Под ред. M. К. Тетушкиной. Санкт-Петербург, 1993.

25. Проблемы дифференциальной психофизиологии. Москва, 1972.

26. Психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столица. Москва, 1987.

27. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Под ред. Р. С. Никифорова. Санкт-Петербург, 1991

28. Психофизиологические исследования интеллектуальной саморегуляции и активности. Москва, 1980.

29. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. Москва, 1979.

30. Розе Я. А Психомоторика взрослого человека. Ленинград,

31. Рубахин В. Ф. Психологические основы обработки первичной информации. Ленинград, 1974.

32. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Москва, 1940.

33. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Москва, 1946.

34. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В. А. Ядова. Ленинград, 1979.

35. Селиванов В. А. Психология волевой активности личности. Рязань, 1977.

36. Суходолъаеий Г. А Основы психологической теории деятельности. Ленинград, 1988.

37. Тихомиров О. А. Психология мышления. Москва, 1984.

38. Потребности. Поведение. Воспитание. Москва,