Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 3.3. Експерименти з провокуванням конфліктів у природних умовах

Одним з методів дослідження конфліктів є їхнє вивчення шляхом створення конфліктних ситуацій у природних умовах людської взаємодії.

Експериментальні дослідження такого роду одиничні через низку причин:

1) складність самої процедури;

2) складність організації проведення дослідження;

3) етичні міркування.

Найбільш відомий приклад застосування цього методу - експеримент з вивчення міжгрупових конфліктів, проведений М. Шерифом та його послідовниками.

Сутність експерименту Шерифа полягала у тому, що під час відпочинку у літніх таборах група хлопчиків-підлітків (11-14 років) ділилася на дві підгрупи, кожна з яких жила власним життям. Упродовж певного часу (приблизно тиждень) вони відпочивали, гралися, займалися господарством. Хлопчики потоваришували між собою і утворилися дві згуртовані групи. Після того, як у групах сформувалося сильне почуття групової приналежності, почався другий етап експерименту. На цьому етапі між групами була штучно створена конкурентна ситуація. Наприклад, проводилися різні змагання, унаслідок яких одна група ставала переможницею, а інша - переможеною. У такій ситуації між групами виникала явна ворожість і конфлікт, але це супроводжувалося зростанням внутрішньогрупової солідарності всередині конкурентних груп. Хлопчики однієї групи характеризували себе як "сильних", "сміливих", "міцних", "дружних", у той час як "вони" (тобто члени іншої групи)-"боягузи", "нахаби" і т. ін. Контакт між групами використовували лише з метою завдання взаємних образ. Наприклад, коли один із групи "Орлів" зіткнувся з "Громобоєм", інші "Орли" вимагали від нього "змити з себе бруд".

Остаточно свій успіх Шериф закріпив, коли вирішив конкурентну ситуацію перетворити на кооперативну. Тому на третьому етапі Шериф з метою зміни ситуації ставив перед групами спільні об'єднувальні ціли спільні загрози, небезпеки, проблеми, які можна було вирішити лише спільними зусиллями. Фактично він створив ситуацію, у якій групи опинилися в залежності одна від одної і були зацікавлені одна в одній. Своїм експериментом Шериф довів ситуаційну зумовленість міжгрупових конфліктів. Його експерименти намагалися відтворити Р. Блейк та Дж. Мутон.

Однак експерименти, аналогічні тому, який провів Шериф, - величезна рідкість у психології через значну складність організації самої процедури. Також психологи вказують на певні етичні міркування, які теж потрібно враховувати при проведенні таких досліджень.

Тому найчастіше для створення конфлікту у реальних умовах використовують прийом створення так званого "конфлікту думок". Його можна застосовувати у різних модифікаціях. Сутність цього методу зводиться до того, що тиск підставної групи йде у розріз із власною думкою окремої людини. Експериментальна процедура "конфлікту думок" виявилася плідною схемою для вивчення як особистісних особливостей, так і для розвитку уявлень про групи та групові явища.

Метод провокування конфліктів у природних умовах застосовували Берон та Річардсон. Наприклад, створювалися штучні перешкоди у русі водіїв або ситуації, у яких особа (асистент експериментатора) намагається пройти без черги чи штовхає інших людей під час посадки у транспорті.

Створення конфліктних ситуацій у реальних умовах не становить особливих труднощів для дослідників. Наприклад, Нікіфо-ров провів досить цікавий експеримент. Він звертався з обгрунтованими претензіями у сфері громадського харчування та торгівлі. Предметом вивчення були відповідні реакції, які демонстрували працівники цих організацій. Виявилося, що у 88% випадків вони застосовували відповідні звинувачення, у 83% випадків покликалися на виправдувальні обставини, на надумані обставини -71% опонентів.

І хоча такі експерименти є досить цікавими, вони зазвичай описують ситуації випадкової, нетривалої конфліктної взаємодії. Однак у реальному житті конфліктні взаємини часто пов'язані із тривалими відносинами людей у побуті, на роботі, з друзями, рідними та близькими. А у такому випадку існують значні етичні перешкоди щодо застосування цього методу.

Отож, експериментальне дослідження конфліктів насправді пов'язане зі значними етичними та процедурними труднощами. Тому психологам довелося докласти багато зусиль для створення різних експериментальних процедур. Однак у кінці XX століття на перший план вийшли нові проблеми - пошук засобів та методів вивчення реальних проблем і конфліктів та шляхів керування ними.