Психологія конфлікту - Долинська Л.В. - 5.3. Об'єктивні чинники виникнення конфліктів

Для успішного розв'язання конфлікту потрібно зрозуміти насамперед його причини. Звичайно у загальному вигляді ми можемо сказати, що конфлікти спричиняються суперечностями, які сприймаються як значуща психологічна проблема.

Життя без конфліктів неможливе, оскільки саме завдяки наявності суперечностей відбувається розвиток, удосконалення як окремої особистості, так і системи міжособистісних взаємин.

Серед чинників виникнення конфліктів виділяють об'єктивні та суб'єктивні чинники.

До об'єктивних чинників виникнення конфлікту належать:

1) несприятливі умови праці;

2) недоліки в її організації;

3) дисбаланс між правами та обов'язками, нечітке їхнє визначення;

4) відсутність або недостатність матеріально-технічної бази для успішного виконання діяльності.

Вплив цих чинників не залежить від учасників конфліктної ситуації.

5.4. Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту

До суб'єктивних чинників виникнення конфлікту належать:

1) неправильні дії однієї або обох сторін конфлікту;

2) порушення професійної етики;

3) порушення трудової чи навчальної дисципліни, посадових інструкцій і т. ін.

Сучасні дослідники проблеми конфліктів виділяють низку передумов і чинників, які можуть спричинити виникнення міжособистісних конфліктів піл час взаємодії людей будь-якого віку. Передумови виникнення міжособистісних конфліктів треба шукати насамперед в особливостях самої особистості: ЇЇ потребах, мотивах, установках, звичках, засвоєних моделях поведінки, попередньому досвіді вирішення аналогічних проблем.

В.Г. Ложкін та Н.І. Пов'якель вважають що особистісні передумови виникнення та розвитку конфліктів можуть мати ситуативну або характерологічну основу.

До суб'єктивних характерологічних передумов виникнення конфліктів належать:

1) конфліктність як сукупність стійких якостей особистості, які визначаються частотою виникнення конфліктів та включення в них людини;

2) негнучкість, ригідність характеру, тобто нездатність змінювати свою поведінку, співвідносячи її з вимогами наявної ситуації;

3) недостатній рівень розвитку емпатії як здатності до співчуття та співпереживання;

4) високий рівень соціальних домагань, бажання завоювати авторитет в оточення, підвищити свій соціальний статус;

5) нездатність своєчасно усвідомити різноманітні соціальні відносини та передбачити шляхи їхнього розвитку;

6) надмірний конформізм або негативізм;

7) неадекватна самооцінка;

8) невпевненість у правильності прийнятого рішення, нездатність своєчасно його прийняти, що може мати особливе значення для організації ефективного управління.

До ситуативних передумов належать:

- незадоволеність актуальної потреби;

- почуття невизначеності, невпевненості;

- дезорієнтація;

- втома;

- нестійкість настрою;

- підвищена збудливість;

- недостатня або перекручена інформованість;

- стан навіюваності.

До характерологічних передумов виникнення конфліктів належать стійкі якості та риси характеру, які можуть за певних умов призвести до зіткнення особистості з тими, хто її оточує, викликати негативне ставлення до неї, антипатію, бажання суперечити, протидіяти. Такі риси не виникають самі собою, вони є наслідком впливу на особистість найближчого соціального середовища, виховання. До них належать:

- нетерпимість до недоліків інших;

- знижена самокритичність;

- імпульсивність;

- нестриманість у почуттях;

- усталені негативні забобони, упередженість до людей;

- схильність до агресивної поведінки;

- схильність підкорювати собі інших;

- невихованість;

- відсутність внутрішньої духовної культури;

- неуважність до людей;

- корисливість;

- егоїзм.

А.Я. Анцупов також зазначає, що знання особистісних чинників, які впливають на виникнення міжособистісних конфліктів, відіграє важливу роль у попередженні конфліктів. До особистісних особливостей учасників конфліктів, які визначають виникнення конфліктів, він відносить:

- оцінку поведінки іншої людини як неприпустимої: якщо поведінка партнера по спілкуванню відповідає нашим очікуванням, вписується в нашу систему уявлень про бажану або припустиму поведінку, то взаємодія з ним продовжуватиметься безконфліктно;

- низький рівень соціально-психологічної компетентності: людина може навіть не знати про значну кількість варіантів мирного завершення перед конфліктної ситуації, або, знаючи про такі можливості, не вміти застосовувати їх на практиці;

- недостатня здатність до емпатії - розуміння емоційного стану іншої людини, співпереживання та співчуття до неї;

- завищений або занижений рівень домагань: завищені домагання часто викликають негативні реакції у оточуючих, а занижені домагання пов'язані із підвищеною тривожністю, невпевненості у власних силах, прагненнями уникнути відповідальності;

- тип темпераменту, зокрема, особистість з холеричним темпераментом імовірно, частіше буде вирішувати суперечності міжособистісної взаємодії конфліктним способом;

- наявність акцентуацій характеру.

Загалом суб'єктивні чинники виникнення конфліктів пов'язані із тими процесами, які відбуваються у психіці людини в процесі її взаємодії з оточуючими людьми.