Виникнення конфліктів є свідченням того, що людина зіткнулася з певною перешкодою, яка заважає її діалогу із собою чи з іншими людьми.
Перешкодою на шляху до вирішення конфліктів можуть стати комунікативні бар'єри.
Якщо людина звертається до психолога з проханням по допомогу у вирішенні певних внутрішніх проблем чи проблем у взаєминах з оточенням, це означає, що вона усвідомлює наявність певних труднощів у вирішенні тієї чи іншої ситуації.
Найважливішою перешкодою у конструктивній роботі з конфліктом є небажання його вирішувати. Таке можливо тоді, коли наявність конфлікту у відносинах надає певні переваги сторонам конфлікту (або одній із сторін). Наприклад, посварившись із дружиною, чоловік може не надавати їй допомоги по господарству чи ухилитися від виконання певних зобов'язань. Якщо ж дрібні, незначні конфлікти у подружжя виникають систематично, коли невирішені проблеми й образи накопичуються, вигода для учасників конфлікту може полягати в тому, що вони починають жити досить автономно, не вникаючи у проблеми іншої сторони, не беручи на себе додаткових зобов'язань, а іноді й нехтуючи своїми безпосередніми обов'язками щодо сім'ї. Інша причина небажання сторін вирішувати конфлікти може бути пов'язана з тим, що сторони - учасниці конфлікту (або одна із сторін) - прийняли рішення про розрив стосунків: наприклад, подружжя прийняло рішення про розлучення, або працівник звільняється з роботи. Вирішити конфлікт - означає прийняти рішення, яке задовольняє обидві сторони. Практично вирішити можна будь-яку ситуацію. Винятком є лише та ситуація, коли сторони не бажають вирішувати свої проблеми.
Доволі часто люди надають перевагу таким стосункам, які дають змогу утримуватися на певній відстані від інших людей. При цьому вони вважають, що не надто близькі стосунки є більш стабільними. Хоча близькі, теплі стосунки суспільство зазвичай схвалює, люди іноді не прагнуть максимальної близькості навіть тоді, коли їхні взаємини формально є близькими. Можливо, що це свідчить про небажання активно, свідомо, відповідально будувати свої взаємини з найближчим оточенням.
Ще одним бар'єром комунікації у конфліктах Н.В. Гришина вважає часте застосування "силових" методів та звичку бути суддею. У разі виникнення конфлікту кожна із сторін схильна оцінювати свою позицію як більш "правильну", справедливу, обгрунтовану. Якщо людина ототожнює ставлення опонента до своєї позиції із його ставленням до себе, вона стає емоційно втягнутою у конфлікт. У такому разі, захищаючи власну позицію у конфлікті, вона фактично захищатиме своє "Я". Певні особливості поведінки партнера або певні особистісні особливості (наприклад, невротичні) можуть створити в учасника конфлікту враження, що він перебуває під "атакою" іншого. Таке відчуття змушує вдаватися до засобів "оборони", а фактично - запускає поведінку, яка відповідає уявленню про "боротьбу", за якої не можна уникнути силових методів. Але не треба забувати і про те, що у разі впевненості у "своїй правоті" ми схильні до засудження позиції іншого: "Якщо я правий, то інший - не правий".
Доволі часто бар'єром, який перешкоджає людям вирішувати конфлікти, є неефективні стратегії поведінки, основані на уявленні про те, що у конфлікті обов'язково одна із сторін перемагає, а інша є переможеною. У такому разі замість пошуку можливих варіантів вирішення проблеми людина бореться за свої інтереси.
На виникнення та перебіг конфлікту впливає і рівень комунікативної компетентності особистості.
Н.В. Гришина зазначає, що дезорганізація взаємодії у конфлікті особливо яскраво виявляється саме у вербальній комунікації. Але й саме завдяки вербальній комунікації учасники конфлікту можуть знайти взаєморозуміння.
Конфлікт є комунікативною ситуацією. У ньому кожна із сторін прагне зрозуміти іншу, прагне, щоб її зрозуміли, і прагне вплинути певним способом на іншу сторону. Однак в умовах конфлікту люди схильні вбачати за сказаними ще й певний підтекст, який часто більшою мірою впливає на формування у них моделей ситуації, аніж фактичний стан справ. Отже, конфліктна взаємодія - це насамперед комунікативна взаємодія, під час якої люди прагнуть бути зрозумілими для опонента, оскільки це дасть змогу здійснити вплив на нього. І саме цей факт означає, що взаєморозуміння між учасниками конфліктної ситуації в принципі можливе.
Але для того, щоб учасники конфліктної ситуації могли насправді порозумітися, потрібно так організувати взаємодію між ними, щоб послабити їхнє прагнення до протистояння і посилити бажання порозумітися. Організація такої взаємодії і є предметом діяльності посередника.
10.4. Процес психологічного посередництва
11. Ефективна поведінка у конфліктах та їхнє конструктивне вирішення
11.1. Теорія та практика вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога
11.2. Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі"
11.3. Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку
11.4. Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ