Психологія праці - Баклицький І.О. - Універсальні психодіагностичні методики.

Методики замірів різних рис особистості, характеру, темпераменту й особливостей нервової системи. Методика діагностики станів. Методика діагностики інтелекту.

Методика діагностики індивідуальної свідомості та самосвідомості. Методика діагностики емоційно-мотиваційної сфери. Методика діагностики саморегуляції. Методика діагностики міжособових стосунків. Методика діагностики шлюбних і дитячо-батьківських відносин. Методика для оцінки стилю керівництва, ділових якостей працівників, проведення професійної орієнтації і відбору [14].

Мета АРМ другого тилу може бути як дуже абстрактною, так і конкретною:

1. Максималізувати ефективність професійної діяльності.

2. Мінімізувати психологічними засобами вплив негативних факторів.

3. Або видача систем: значення показників та їхня інтерпретація; рекомендації для підтримання даних значень або корекції.

Основні завдання, що вирішують за допомогою АРМ, повинні ґрунтуватися на кількох ключових проблемах, які повинен вирішити психолог.

Оцінка психічного розвитку.

Діагностика індивідуальних особливостей, інтересів, здібностей, професійних намірів.

Діагностика та корекція професійної діяльності та спілкування.

Склад функціональних блоків АРМ. Розроблення структури та змісту функціональних блоків (як систем у цілому) треба проводити поетапно. На першому етапі у методичному плані ядро системи повинні становити стандартні методи, передусім, самооціночні (Судані) й експертні (І,-дані). У тому випадку, коли ці типи даних дають інформацію про можливу наявність яких-небудь акцентуацій або невизначеності параметра, який діагностують, застосовують додаткові методи, що уточнюють значення актуального параметра.

У процесі розвитку системи треба доповнювати її методами, які дають змогу діагностувати значення Г-даних (дискретні часові інтервали обстеження) досліджуваної змінної. Застосування трьох типів даних допоможе одержати об'ємний ("голографічний") зріз досліджуваної змінної (LQT-образ). Q-дані у зіставленні з ними експертних методів виконують роль основних, опорних.

Другим етапом розвитку якої-небудь підсистеми (наприклад, "зрілий вік") повинно бути опрацювання процедур зіставлення різних зрізів ключових параметрів працівника у межах одного вікового стану.

На третьому етапі розвитку системи треба розробити опрацьовуючи засоби, які допоможуть зіставляти показники того самого досліджуваного об'єкта (наприклад, працівники однієї бригади), одержані різними підсистемами, що діагностують дискретні числові інтервали протягом робочого дня.

Функціональний підхід на першому етапі реалізують шляхом підключення при відповідних значеннях показників Q-методів, вище-нижче розташованих операційних рівнів діагностики, аналізу. Для цього треба враховувати таке вирішальне правило: не більше двох-трьох рівнів опосередкування. В іншому випадку розмивається співмірність параметрів, інтерпретації.

На операційному рівні система повинна реалізувати такі функції:

1) інформаційну — зберігати й подавати дані про методики, умови обстеження, результати окремих суб'єктів дослідження;

2) редагування — доповнення необхідних параметрів, зміна складу та змісту методик;

3) вибірки інформації за критеріями — формування вибірки суб'єктів дослідження, тестових методик, даних у різних режимах, рекомендацій;

4) опрацювання даних за різними методиками, зіставлений статистичний аналіз вибірок, розрахунок психометричних критеріїв;

5) записи — фіксація біжучої інформації, створення потрібних під- , розділів у базі даних і знань [14].

Інтерпретацію результатів обстеження наведено в таких формах для;

а) психолога — значення показників і короткі відомості про зміст змінних, які інтерпретують;

б) осіб, які приймають рішення — загальний опис без спеціальної психологічної термінології, відомості інтимного характеру;

в) акцентованого аналізу — відомості з чітко вираженими акцентуаціями або переважаючими характеристиками обстежуваного;

г) обстежуваного — полегшеного типу, який дає змогу суб'єктові дослідження зробити самоінтерпретацію [2; 14].

Дані треба подавати в трьох основних видах: 1) графічно; 2) вербально; 3) таблично (шкали, класи, бали).

Наведемо приклад складу досить повної системи засобів і методів, які реалізують на практиці психологи:

Довідкові відомості з психодіагностики. Типи даних.

Методи визначення репрезентованості, валідності, надійності, достовірності.

Методи статистичного опрацювання.

Основні поняття статистики.

Статистична перевірка гіпотез.

Міра зв'язку змінних та ін.

Опис типових діагностичних процедур.

Особистісні запитальники.

Тести інтелекту.

Проективні методи.

Репертуарні методи.

Тести досягнень.

Експертні методики.

Етичні норми психологічного обстеження і консультування. Оцінка успішності розвиваючих дій, технік, процедур, методів. Тести успішності в конкретній сфері діяльності. Експертні оцінки успішності за конкретними сферами діяльності. Діагностика змін ціннісних орієнтацій. Психодіагностика, зони ближнього розвитку особистості. Оцінка ефективності систем навчання. Оцінка ефективності розвиваючої взаємодії.

Діагностика індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Оцінка домінуючої орієнтації перцептивної сфери.

Діагностика рівня загального інтелекту (Векслер, Амтхауер),

Визначення типу темпераменту (Айзенк, Русалов).

Діагностика особистості.

Особистісні запитальники (Кеттел).

Емпіричні оцінки на підставі репертуарних методів.

Тест особистісних конструктивів (Келі).

Рівень домагань.

Обстеження міжособових відносин.

Визначення соціометричної системи групи (Морено).

Оцінка рівня розвитку.

Визначення ЦОЄ.

Оцінка референтності.

Оцінка діагностики міжособових стосунків (Лірі). Оцінка поведінки працівника (Томас).

Оцінка соціально-психологічної адаптації (Роджерс, Даймон).

Визначення стилю керівництва трудовим колективом.

Визначення ставлення батьків до різних сторін сімейного життя (PARI).

Оцінка механізмів реагування на конфлікти (WIPPF).

Визначення здібностей і професійної спрямованості.

Оцінка загальних здібностей до навчання (КОТ).

Оцінка готовності до професійного навчання.

Визначення відповідності ціннісних орієнтацій профілю, який вибирають. Діагностика рівня ідентифікації з обраним профілем (репертуарні методи).

Діагностика професійної спрямованості (Клімов).

Оцінка індивідуально-психологічної адаптованості (МЛО-АМ).

Методи аналізу даних.

Кластерний аналіз.

Факторний аналіз.

Багатомірне шкалування.

Факторне планування експериментів і статистичний аналіз результатів. Латентно-структурний аналіз.

Методи інтерпретації даних. Розробляють на підставі стандартних інтерпретацій (тестових і експертних процедур), а також доповнюють у міру накопичення знань і досвіду. Інтерпретації подають у різних формах (для обстежуваного, керівників, адміністрації, психолога) і ситуаціях (експертизи, консультування).

Рекомендації з корекції, розвитку та застосування. Розробляються на підставі стандартних прийомів, які є, і доповнюють у міру накопичення знань і досвіду роботи з конкретним контингентом. Подають у різних формах і для різних ситуацій обстеження.

База даних. Формують, враховуючи структуру та функції діагностичної системи.

Методи рестандартизації [21].

Цей приклад демонструє достатній і узагальнений набір засобів і методів, які потрібні для діагностичної, корекційної роботи психолога.

Метод — шлях наукового пояснення явищ і процесів об'єктивної дійсності. Основні методи дослідження в психології праці: методи побудови теорії — найменування, інтерпретація, визначення, індуктивне та дедуктивне передбачення, верифікації; емпіричні методи — спостереження, бесіда, експеримент, опитування, експертиза, психологічний консиліум; психодіагностичні методи — тести успішності й особистісні: запитальники рис особистості, типологічні, цінностей, установок, перетворюючі методи.

Ключові поняття теми

Теорія, методи побудови теорії, емпіричні методи, спостереження, експеримент, бесіда, інтерв'ю, опитування, експертиза, консиліум, тести, конструктивні методи.

Запитання для самостійного опрацювання

1. Що таке "метод наукового дослідження" в психології праці?

2. Які основні групи методів ви знаєте?

3. Назвіть методи, що належать до групи конструктивних?

4. Які методи належать до групи професійної психодіагностики?

5. Назвіть методи, що належать до групи побудови теорії?

6. Які методи належать до групи емпіричних?

7. Які основні вимоги до застосування методу спостереження?

8. Суть методу експерименту.

9. У чому полягає суть методу тестів?

10. Що дає для з'ясування психічних явищ кількісний аналіз результатів дослідження?

11. Що дає для з'ясування психічних явищ якісний аналіз результатів дослідження?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи завжди застосування методів дослідження повинно ґрунтуватися на певних принципах?

2. Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що неспроможність спостереження як методу наукового дослідження виявляється тільки в суб'єктивізмі тлумачення його результатів?

3. Чи згідні Ви з тим, що експеримент як метод може бути застосований для дослідження будь-яких психічних явищ?

4. Чи можна за допомогою методу тестів досліджувати психологічні закономірності?

5. Чи всі рівні психіки людини дає змогу вивчати метод аналізу продуктів діяльності?

6. Чи згідні Ви з думкою, що поділ методів на групи ґрунтується переважно на їхніх можливостях охоплювати вивченням більше чи менше коло явищ?

Завдання та проблемні ситуації

1. У чому полягає основна відмінність експерименту у виробничих умовах від спостереження? У чому виявляються позитивні аспекти першого та другого методів?

2. Сформулюйте основні вимоги до проведення дослідження методом бесіди й анкетування, яких треба дотримуватися, щоб забезпечити об'єктивність і надійність його результатів?

3. У чому полягає коректність тлумачення результатів, одержаних унаслідок застосування проективних тестів?

4. Які величини потрібно визначати при кількісній обробці результатів дослідження і що вони характеризують?

Література

І.Асаджиоли Р. Психосинтез: теория и практика. — М., 1994.

2. Ашмарин Н. Л., Васильєв Н. Н., Абросов В. А. Быстрые методы статистической обработки и планирования экспериментов. — Л., 1975.

3. Битинас Б. Многомерный анализ в педагогике и педагогической психологии. — Вильнюс, 1971.

4. Влейхер В. М., Вурлачук Л, Ф, Психологическая диагностика интеллекта и личности. — К.: Вища школа, 1978.

5. Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения. — М., 1978.

6. Вурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. — СПб.: Питер Ком, 1999.

7. Вурлачук Л. Ф., Савченко Е. П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). — К.: А.Л.Д., 1995.

8. Гаврилова Т. А* Представление знаний экспертной диагностической АВАНТЕСТ // Изд. АН СССР. Тех. Кибернетика. — 1984. — № 5. — С. 168—175.

9. Гильбух Ю. 3. Как учиться и работать эффективно. — Минск, 1985.

10. Дюк В. А. Компьютерная психодиагностика. — СПб.: Братство, 1994.

11. Елисеев Н. Н., Рукавишников В. О. Группировка, корреляция, распознавание образов (статистические методы классификации и измерения связи). — М.: Статистика, 1977.

12. Енюков Н.С. Методы, алгоритмы, программы многомерного статистического анализа: Пакет ППСА. — М.: Финансы и статистика, 1986.

13. Ерофеев А. С, Клим В. И. Компьютерная психодиагностическая система НОРТ. Практикум по педагогике и психологии / Под ред. А. К. Ерофеева. — М., 1991.

14. Загруйко Н.Г. Методы распознавания и их применение. — М.: Советское радио, 1972.

15. Зеличенко А. И. Интеллектуальные системы и психологическое знание // В кн.: Компьютеры и познание. — М.: Наука, 1990. — С. 69—86.

16. Кабанов М. М., Личко А. Е., Смирнов В. М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. — Л.: Медицина, 1983.

17. Клайн П. Справочное руководство по конструированию психологических тестов. — К., 1994.

18. Классификация и кластер / Под ред. Дж. Вэн Райзин. — М.: Мир, 1980.

19. Клейнен Дж. Статистические методы в имитационном моделировании. — М.: Статистика, 1970.

20. Климов Е. А. Введение в психологию труда. — М.: МГУ, 1988.

21. Климов Е. А Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации. — М., 1983.

22. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М., 1980.

23. Кулагин Б. В. Основы профессиональной психодиагностики. — Л.: Медицина, 1984.

24. Максименко С. Д. Проблема метода в науке. — К.: Знание, 1982.

25. Максимов Г. K.t Синицин А. И. Статистическое моделирование многомерных систем в медицине. — Л.: Медицина, 1983.

26. Мельников В. М., Ямпольский Л. Г. Введение в экспериментальную психологию личности. — М., 1985.

27. Мерлий В. С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. — М,, 1986.

28. Методы и портативная аппаратура для исследования индивидуально-психологических различий человека / Под ред. В. М. Шадрина. — Казань: Изд. Казанского ун-та, 1976.

29. Миркин В. Г. Анализ количественных признаков и структур. — М.: Статистика, 1982.

30. Молчко В. А. Психология конструкторской деятельности. — М., 1983.

81. Основи загальної психологи / За ред. Академіка АПН України професора С. Д. Максименка. — К.: НПЦ Перспектива, 1998.

32. Павовян С. С. Математические методы в социальной психологии. — М,: Наука, 1983.

33. Плохинский Я. А. Алгоритмы биометрии. — М.: МГУ, 1967.

34. Практикум по экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А. Н. Крылова. — СПб., 1990.

35. Психология. Словарь / Под общей ред. А. В. Петровского, М. Г. Яро-шевского. — 2-е изд. — М.: Политиздат, 1990.

36. Рабочая книга практического психолога: технология эффективной профессиональной деятельности. — М.: Издательский дом "Красная площадь", 1996.

37. Решетова З.А. Психологические основы профессионального обучения. — М., 1985.

38. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В. А. Ядова. — Л.: Наука, 1979.

39. Сильвестров Д. С. Программное обеспечение прикладной статистики. — М.: Финансы и статистика, 1988.

40. Словарь-справочник по психологической диагностике. — К.: Наукова думка, 1989.

41. Собчик Л.Н. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности. — М., 1990.

42. Суходолъский Г. В. Основы математической статистики для психологов. — Л.: ЛГУ, 1972.

43. Хартман Г. Современный факторный анализ. — М.: Статистика, 1972.

44. Хикс Ч. Основные принципы планирования эксперимента. — М.: Мир, 1967.

45. Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998.