Психологія праці - Баклицький І.О. - 11.2. Формування професійних умінь і навиків

Професійне навчання розглядають як процес управління діяльністю людини з опанування трудовими знаннями, умінням, навиками, розвитком професійних здібностей кваліфікованого працівника в цілому. Знання, уміння і навики людина може набути самостійно в процесі самонавчання. Треба знати психологічні механізми їх засвоєння.

У психології трудового навчання розрізняють такі види навиків: севсорно-перцептивні (навики сприймання — розрізнення форми букв під час читання, фонем при прослуховуванні, визначення відстані та швидкості руху на око); моторні (рухові); інтелектуальні (прийоми рішення задач).

Процес формування будь-якого навику має деякі загальні ознаки:

Перша ознака — об'єднання багатьох елементарних рухів (або інших елементів, наприклад, розумових актів) у єдине ціле. Об'єднують елементи дій у цілісне утворення на підставі закону формування тимчасових нервових зв'язків, які відкрив І. П. Пав лов. Навик означає утворення та функціонування в корі великих півкуль стійкої системи тимчасових нервових зв'язків, які називаються динамічним стереотипом. Вироблення динамічного стереотипу створює умови, за яких одночасно з автоматизованим актом може виконуватися складніша аналітико-синтетична діяльність.

Друга ознака — поступове усунення зайвих рухів (або елементів дій) і зменшення напруженості.

Третя ознака — перенесення уваги з процесу на результат праці. Наприклад, опанувавши навики написання слів, людина переносить увагу з того, як писати, на те, що потрібно зафіксувати на папері.

Четверта ознака — формування ритму виконання дій. Завдяки ритмічності людини, яка володіє навиком, може працювати довгий час без утоми.

П'ята ознака полягає в набутті широких можливостей довільно змінювати темпи роботи, усвідомлено прискорювати або сповільнювати їх [8].

Процес формування трудового навику охоплює такі основні етапи* передуючий етап, на якому людина отримує знання про склад дії, знаряддя й умови праці, створюється орієнтувальна основа дій; аналітичний — етап опанування окремими елементами дій; синтетичний — етап, на якому елементи об'єднуються в єдине ціле; етап закріплення й автоматизації дії, на якому прагнуть переключити увагу з процесу на результат праці та довільно регулювати темп роботи (рис. 11.1).

Навики утворюються в результаті вправ — цілеспрямованих і систематичних повторень дій. Розрізняють вправи: навчальні — спрямовані на

поглиблення розуміння принципу утворення навику, програми дій; тренувальні — забезпечують автоматизацію дій і проводять в умовах, які поступово ускладнюються.

Результати вправ можна зобразити графічно, у вигляді кривої кількісних показників успішності виконання дій, які опановують, — кривої вправ, яка дає змогу контролювати не тільки результат, й сам процес засвоєння трудового навику.

Будуючи криві вправ, по горизонтальній осі відкладають порядкові номери вправ, а по вертикальній — які-небудь із кількісних показників (кількість роботи, яка виконана за одиницю часу, кількість помилок, які допущені під час виконання вправ, час, затрачений на кожну вправу).

На підставі даних про труднощі в опануванні навику вибирають відповідний прийом зняття: навчальні вправи, які застосовують при недостатньо чіткому виконанні або припусканні елементарних дій; тренувальні вправи, які виконують у випадку труднощів щодо засвоєння темпу, ритму діяльності; введення термінової інформації, яку застосовують у випадку недостатньо чіткого аналізу сигналів зворотного зв'язку, які надходять під час виконання трудових дій; психологічно обґрунтований інструктаж — активно відтворює словесний зміст одержаних інструкцій з одночасним виконанням певних дій, його застосовують, коли виникають труднощі об'єднання в єдиний образ засвоєних уявлень про навики і безпосередні відчуття, які виникають під час роботи; письмовий інструктаж використовують у разі виникнення труднощів у плануванні необхідних складних розумових дій.

Ефективне формування навику відбувається в умовах формування орієнтовної основи дії професійного вміння. Під орієнтувальною основою дії розуміють сукупність відображених людиною об'єктивних умінь, на які вона реально орієнтується під час виконання дії.

Повний розвернутий план орієнтувальної діяльності як її нормативний зразок при формуванні конкретного професійного уміння фіксується в "навчальній карті" (НК), яку спеціально розробляють.

Зразок навчальної карти

Тема: "Обточування зовнішніх циліндричних поверхонь". Завдання. Обточити циліндр у патроні при ручній подачі.

І. Аналіз завдання

Мета. Виготовити виріб-циліндр: зовнішній діаметр; довжина; клас точності; чистота обробки; матеріал.

Предмет діяльності. Заготовка — аналіз її характеристик.

Порівняти розміри заготовки та виробу, визначити величину допуску: допуск на діаметр; допуск на довжину.

Перевірити, чи немає браку на заготовці: тріщин, вибоїн, раковин; деформації форми.

Засоби діяльності.

Токарний верстат А-281. Розрахунок режиму різання і кількості проходів (за формулою): швидкість різання; кількість обертів шпинделя; глибина різання, мм; ділення лімба; кількість проходів.

Різальний інструмент. Його характеристики: вид, геометрія, матеріал.

Вимірювальний інструмент. Його характеристики: назва; точність заміру.

Склад (план) діяльності.

Підготовка до виконання завдання — підготовка верстата та різального інструмента до роботи, кріплення заготовки.

Проведення технологічного процесу: отримання висхідного розміру діаметра; отримання заданого розміру.

Аналіз продукту на якість.

ІІ. Підготовка до виконання завдання Підготовка верстата до роботи.

Перевірити та відрегулювати каретки поперечного сушгорта. Визначити задану кількість обертів шпинделя. Підготовка різального інструмента.

Встановити точно по центру перпендикулярно до осі обертання шпинделя.

Виліт 1,5 — висота головки.

Перевірити можливість підведення різця по всій довжині оброблення. Встановлення заготовки на патроні.

Встановити заготовку у патроні з вилітанням, який допускає оброблення по довжині, яка з допуском. Міцно закріпити заготовку.

Перевірити можливість підведення різця по всій довжині оброблення.

III. Проведення технічного процесу

Формуючи навики, треба враховувати фактори й умови їх успішного засвоєння. Фактори, які впливають на успішність засвоєння навику, поділяють на об'єктивні (конструкція обладнання, стан обладнання й умови роботи) та суб'єктивні (фізіологічні — стан здоров'я, втома; психологічні — ставлення до діяльності, впевненість у своїх силах, настрій, динаміка навику).

Сформовані у працівника навики можуть взаємодіяти. У деяких випадках навики допомагають опанувати нові, враховуючи позитивне перенесення навиків. В інших випадках старі навики гальмують утворення нових, відбувається їх інтерференція.

Проблема перенесення навиків є однією з центральних у психології професійного навчання.

Основу правильного й успішного перенесення дій на нові об'єкти та задачі становлять отримані людиною нові знання.

Загалом знання можна визначити як сукупність сприймань і засвоєної особистістю інформації у вигляді понять, уявлень, суджень про факти, яка зберігається у довготривалій пам'яті і за відповідних умов можуть бути відтворені в усній і письмовій формі.

Виявлено, що знання засвоюють у відповідній послідовності, яку треба враховувати під час організації навчання: демонстрація (знаходження) навчальних предметів або явищ відповідного класу; спостереження за предметами або явищами з метою виявлення суттєвих і несуттєвих; закріплення виділених властивостей у терміні, які описують цей предмет або явище; застосування терміна до різних об'єктів під час виконання вправ.

Процес засвоєння знань має специфічні особливості:

По-перше, обробка інформації починається не після спостереження за предметами або явищами, а в ході їх сприймання. Результати подальшої обробки інформації визначаються тим, що саме помітила людина в об'єктах. Це залежить від: а) будови самого об'єкта (які риси в ньому найяскравіше виражені); б) особистого досвіду (які риси найбільш значимі для людини, характер його попередніх уявлень про цей об'єкт); в) методики навчання (які риси виділяє педагог, інші учні або відповідна література).

По-друге, засвоєння знань пов'язано з відповідними прийомами розумових дій (аналізом, синтезом, абстрагуванням тощо), за допомогою яких відбувається знаходження, виділення й узагальнення суттєвих ознак інформації, яка засвоюється. На успішність застосування цих прийомів можуть впливати внутрішньо особистісні особливості людини — потреби й установки.

На хід мислення суттєво впливають установки, які призводять до шаблонності мислення (інформацію використовують за звичкою, на підставі упередженого ставлення до дійсності) або до некритичності мислення, коли людина приймає будь-яку запропоновану їй інформацію, не відчуваючи потреби перевіряти її.

Інколи виникає синкретози мислення, коли предмети і явища, які вивчають, класифікують не за суттєвими ознаками, а за випадковим чуттєвим враженням і переживанням.

Дослідження свідчать про те, що ці недоліки пов'язані з неповним відстороненням себе від своїх думок і уявлень, а думки й уявлення — від реальності, невміння аналізувати власні процеси мислення у зв'язку з не-розвиненою рефлексією прийомів розумової діяльності [4].

Отже, процес засвоєння знань — складна психічна діяльність, в якій бере участь багато психічних процесів і властивостей особистості, які вимагають соціального розвитку.

На підставі знань і навиків, які належать до відповідного виду професійної діяльності, формуються трудові вміння, під яким розуміють здатність працівника успішно виконувати дії, які відповідають поставленій меті й умовам діяльності.

Можна виділити такі види навчання вмінь: проблемне навчання" при якому людині повідомляють потрібну інформацію і ставлять завдання (проблеми) для застосування знань, в процесі самостійного вирішення яких і формуються відповідні уміння; алгоритмічне навчання — визначають ознаки, які допомагають виявити тип завдань і операції, потрібні для їх вирішення; поетапне навчання — формує розумову діяльність, яка необхідна для застосування знань, прийоми розумової діяльності опановують поетапно.

Найперспективнішими у навчанні вмінь є системно-структурний підхід, при якому враховуються всі специфічні особливості професійної діяльності людини. У межах цього підходу не тільки використовують всі види навчання, а й розвивають цілий комплекс нових методів навчання (моделювання, рольові та ділові ігри, різні види соціально-психологічного тренінгу та ін.).

Професійне навчання можна вважати успішним, коли знання стають переконливими, їхній обсяг — ерудицією, навики й уміння — звичкою; розвивається активність, самостійність, творче мислення та інші особистісні якості, які потрібні справжньому професіоналу.

Принцип формування професіонала не можна відмежувати від загальної проблеми розвитку особистості в процесі трудової діяльності, що зумовлює необхідність поєднання професійної та психологічної підготовки.

Психологічну підготовку до професійної діяльності розглядають як підготовку до відповідної діяльності (а не до праці загалом), і вона полягає у формуванні тих властивостей особистості, які забезпечують досягнення успіху саме в цій діяльності.

Для розвитку властивостей особистості, які входять у відповідний блок особистості (спрямованість, можливість, особливості поведінки), є специфічний вид психологічної підготовки: формування позитивного ставлення і мотивів професійної діяльності, професійних інтересів і переконань; розвиток професійних здібностей на підставі здобуття трудових знань, навиків, умінь; формування індивідуального стилю діяльності на основі психологічних особливостей поведінки, які визначаються темпераментом і характером [8; 13].

У результаті психологічної підготовки формується психологічна готовність до професійної діяльності як системна якість особистості, яка є важливою умовою успішної професійної адаптації людини.