Психологія сексуальності - Діденко С.В. - 1. Психологія сексуальності як наука

Багатоманітність психічного життя людини пов'язана з її самореалізацією в інтимній сфері. Гармонійність, повноцінність їі статевого життя взаємопов'язані із здатністю розуміти себе, самодостатністю, буттєвим оптимізмом в усіх вимірах життєдіяльності, знанням психічних механізмів і закономірностей, які обумовлюють сексуальну поведінку особистості. Такі знання допомагають краще розуміти і відчувати партнера, легше долати різноманітні кризи. Нагромадженням, систематизацією таких знань займається психологія сексуальності.

1.1. Предмет психології сексуальності

Сексуальність традиційно тлумачать як статеву чуттєвість, пов'язану із задоволенням статевого потягу, тобто вона є характеристикою усього, пов'язаного із статевим життям.

Такої думки дотримується і автор "Довідника з сексології, сексопатології та андрології" український лікар-уролог Олексій Люлько, за словами якого, сексуальність - це "характеристика сексуального потягу, сексуальних реакцій, сексуальної активності тощо". У сексуальності конкретної людини вбачається "бажання та вміння жити статевим життям відповідно до вимог суспільства".

Як зазначають американські дослідники Вільям-Хавелл Мастере (1919-2001) та Вірджинія Джонсон (нар. 1925), однозначно та чітко відповісти на питання, що таке сексуальність, неможливо. Якщо слово "секс" зазвичай використовують у повсякденному житті на позначення статевого акту, то термін "сексуальність" є значно ширшим, адже вів стосується всього, що пов'язане із сексом. Тобто сексуальність є комплексною характеристикою людини, а не лише її здатністю до еротичної реакції. Однак учені не пояснюють, у чому полягає ця комплексна характеристика.

їх співвітчизник Г.-Ф. Келлі також стверджує, що сексуальність є дуже широким поняттям, пов'язаним з усіма аспектами людського буття. І щоб достеменно зрозуміти, що таке людська сексуальність, необхідно розглядати її в різноманітті її проявів.

На широкому розумінні терміна "сексуальність" наполягають і автори "Психологічної енциклопедії" гаванський психолог Раймонд Корсіні та канадський психолог Алан Ауербах, за твердженням яких, сексуальність людини - це "широка сфера функціонування, починаючи від основних фізіологічних відмінностей між чоловіками та жінками і закінчуючи якостями, що характеризують ма-скулінність та фемінність, латентну та маніфестну сексуальну поведінку ".

Всеосяжність людської сексуальності зумовила міждисциплінарний підхід до її вивчення. Традиційно сексуальність розглядають із використанням таких наукових підходів:

а) медико-біологічний. Його представники вивчають анатомію та фізіологію статевої системи людини, фізіологію статевого акту, нейрогуморальну регуляцію статевої функції, статеві розлади та методи їх лікування тощо;

б) соціокультурний. Його представники досліджують вплив культурних традицій на сексуальну поведінку в різних країнах та в різні часи, норми сексуальної поведінки представників різних етнічних спільнот, поколінь, формування статеворольових стереотипів тощо;

в) психологічний. На основі досліджень, відповідно до цього підходу, формується і розвивається психологія сексуальності, предмет якої ще не чітко окреслений. Більшість дослідників спочатку ставить різноманітні запитання, пов'язані із сексуальністю людини ("Що ми знаємо про еротичне бажання?", "Які психологічні проблеми виникають у людини, яка реалізує свою сексуальність?", "Як впливає сексуальність людини на її почуття, думки, вчинки?" тощо), а потім констатують, що відповіді на ці та багато інших питань покликана дати психологія сексуальності.

На психологічному аспекті сексуальності акцентує "Радянський енциклопедичний словник", за яким сексуальність - це "сукупність психічних реакцій, переживань та вчинків, пов'язаних з проявом та задоволенням статевого потягу". У "Психологічному словнику" за редакцією В. Зінченка, Б. Мещерякова психологічний напрям у вивченні сексуальності "охоплює безліч проблем, пов'язаних з індивідуальними та груповими (наприклад, статевими, віковими) особливостями сексуальної поведінки, - сексуальну орієнтацію, тип сексуального об'єкта, способи спілкування з сексуальним партнером та сексуального задоволення, символізацію сексуальної поведінки". За Г.-Ф. Келлі, психологія сексуальності досліджує сексуальну орієнтацію, поведінку, емоції та міжособистіс-ні зв'язки.

Психологія сексуальності - галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності та механізми сексуального реагування людини.

Метою психології сексуальності є з'ясування психологічних проявів та детермінант сексуальності людини. Відповідно до мети окреслено й основні її завдання:

1) визначення психологічних механізмів сексуальної поведінки;

2) з'ясування психологічних особливостей гетеро- та гомосексуальних стосунків;

3) вивчення психологічних особливостей сексуальності людини на різних етапах онтогенезу;

4) дослідження психологічних факторів сексуальних розладів, розроблення шляхів діагностування психогенних сексуальних розладів та їх терапії.

Загалом предметом психології сексуальності є всі аспекти вияву сексуальності, сексуальної поведінки людини і чинники, які впливають на цей процес, знання яких допомагає у розвитку і збереженні сексуальної повноцінності.