Психологія сексуальності - Діденко С.В. - 1.2. Методи психологічного дослідження сексуальності

Сексуальність є особливо делікатною сферою життєдіяльності людини, у дослідженні особливостей якої далеко не всі загальнонаукові і специфічні методи можуть бути застосовані.

Американські дослідники сексуальності Роберт Крукс та Карла Баур виокремлюють неекспериментальні (дослідження конкретних випадків, опитування та спостереження) та експериментальні (експеримент) методи.

Дослідження конкретних випадків. Суть цього методу полягає в поглибленому вивченні особливостей сексуальності окремих індивідів, невеликих груп людей. Зазвичай такі дослідження проводять з особами, які поводяться нетипово або страждають від фізичних чи емоційних розладів. Завдяки їх використанню отримано більшість інформації про сексуальних правопорушників, транссексуалів, жертв інцесту тощо.

Перевагою методу дослідження конкретних випадків є гнучкість у застосуванні різних способів збирання даних (спостереження, анкетування, глибинного інтерв'ю, тестування, експерименту тощо). Відкритий його характер дає змогу отримати особистісну, суб'єктивну інформацію про те, що індивіди думають, відчувають щодо власних вчинків, поведінки. Завдяки цьому дослідник глибоко проникає у специфічні форми поведінки, думки та почуття досліджуваних.

Метод конкретних випадків використовують переважно при вивченні людей з нетиповою поведінкою, тому результати дослідження важко піддаються узагальненню. Особи зрілого віку не завжди легко згадують давноминулі події дитинства та юності, тому дослідник не може бути впевненим, що йому вдалося відтворити достовірну і цілісну картину життя людини на основі повідомленої нею інформації. Не дає гарантії щодо цього й опитування родичів та друзів досліджуваного, адже люди легко помиляються, коли намагаються відтворити в пам'яті події далекого минулого. При згадуванні життєвих подій можливі і навмисні викривлення чи замовчування фактів. Крім того, суб'єктивні звіти досліджуваних унеможливлюють пере-, вірку каузальних гіпотез.

Опитування. Під час використання цього методу індивідам ставлять питання про їхні сексуальні переживання, поведінку та установки. Це дає змогу дослідникам зібрати дані у великої кількості людей. Першим здійснив масштабне дослідження сексуальності методом опитування американський біолог, сексолог Альфред-Чарльз Кінзі (1894-1956), який проінтерв'ював 5300 чоловіків і 5940 жінок. Респондентами його були мешканці міст і сіл з кожного американського штату, які відрізнялися за віком, сімейним станом, рівнем освіти, професійною та релігійною належністю. І хоч дослідження А.-Ч. Кінзі критикують за нерепрезентативність вибірки, значна частина його результатів є актуальною і в наш час.

Опитування проводять усно, під час особистої чи телефонної бесіди, письмово (за допомогою опитувальників), через електронні засоби комунікації. Використання опитувальників, як правило, продуктивніше, ніж проведення інтерв'ю, оскільки письмове їх заповнення передбачає більшу анонімність і відвертість, ніж очна бесіда з інтерв'юером. Дані, отримані за допомогою письмових опитувальників, менше піддаються викривленням дослідниками. Однак метод інтерв'ю є більш гнучким: інтерв'юер може пояснити незрозумілі питання, змінити їх порядок, встановити тісний контакт із респондентом, викликати його довіру до опитування й отримати відвертіші і повніші відповіді.

Найефективнішим варіантом опитування є поєднання очних інтерв'ю з письмовими опитуваннями. Інтерв'ю допомагають встановити тісний контакт, довірливі стосунки з респондентом; письмові опитування - отримати делікатну інформацію.

Опитування дешевші й оперативніші, дають змогу отримати інформацію від більшої кількості людей, ніж дослідження, які проводять у лабораторних умовах, чи дослідження конкретних випадків.

Опитування має певні недоліки.

1. Відмова від участі в дослідженні. Як стверджують Р. Крукс і К. Баур, ще нікому не вдалося здійснити масштабне сексологічне дослідження із стовідсотковою участю всіх відібраних респондентів. Очевидно, особи, які виявляють готовність узяти участь в опитуванні, більше за інших мають бажання поділитися своїм інтимним досвідом, випробували більше форм статевої активності, більше задоволені своїм сексуальним життям. Можливо, й навпаки - сексуально досвідчені респонденти не хочуть ділитися своїм досвідом, бо вважають свою поведінку нетиповою чи аномальною. Це означає, що переважання досвідчених чи недосвідчених респондентів, респондентів із консервативними або вільними поглядами може спричинювати певні викривлення у вибірці. Тому самовибір, тобто "викривлення добровільності" (згода на участь у дослідженні), мають брати до уваги всі дослідники. Проведені дослідження наводять на думку, що добровільні учасники пов'язаних із сексуальністю опитувань сексуально досвідченіші, більш позитивно ставляться до сексуальності та сексуальних досліджень, ніж особи, які відмовляються від участі в опитуванні. Крім того, жінки рідше за чоловіків погоджуються брати участь у таких дослідженнях, тому жіночі вибірки є специфічнішою категорією, ніж чоловічі.

2. Демографічні викривлення, тобто непропорційне представлення у вибірці певного сегмента суспільства. Як зазначають Р. Крукс та К. Баур, найактивнішими учасниками більшості досліджень сексуальності в США є представники середнього класу. Непропорційно велику частину вибірки становлять студенти коледжів, вузів. Малоосвічені верстви населення, представники расових та етнічних меншин майже не представлені у вибірках. Дбаючи про мінімізацію демографічних викривлень, дослідник має бути обережним під час екстраполювання отриманих даних на генеральну сукупність.

3. Недостовірність інформації. Фактична поведінка людей може суттєво відрізнятися від того, що вони про себе повідомляють. Це пов'язано з обмеженнями пам'яті (далеко не всі можуть точно згадати, в якому віці почали займатися мастурбацією, коли відчули перший оргазм). Деякі респонденти можуть свідомо викривляти чи фальсифікувати інформацію для того, щоб зберегти чи навіть підвищити свій соціальний імідж. Можливе і повідомлення соціально бажаних відповідей - свідомого чи несвідомого намагання респондентів приховати певні факти зі свого сексуального минулого, вважаючи їх проявами відхилень чи власної нерозсудливості або уникаючи болісних спогадів. Крім того, стосовно деяких питань (інцест, мастурбація, гомосексуалізм) існують певні табу, тому досліджувані під тиском традиційних уявлень можуть заперечувати чи применшувати власну участь у них. Респонденти іноді свідомо перебільшують свій досвід, щоб здаватися сексуально розкутими, досвідченими.

Метод опитування активно використовується у психології сексуальності, збагачуючи її цінними даними. Водночас він потребує від дослідника використання науково надійних аналітичних процедур.

Спостереження. Суть його полягає у цілеспрямованому, організованому сприйнятті та реєструванні поведінки об'єкта з метою встановлення існування явищ* їх наукового дослідження (типологізації, класифікації тощо). Фінансування результатів спостереження може відбуватися у процесі спостереження або через певний час (у цьому разі підвищується значення пам'яті спостерігача" актуалізуються проблеми повноти, надійності, достовірності отриманих результатів).

У психології сексуальності метод спостереження використовують рідко, що пов'язано з індивідуальною та інтимною природою сексуальних проявів людини.

Свого часу метод спостереження використали В.-Х. Мастерс та В. Джонсон, чиї праці належать до найбільш цитованих. Отримані ними результати дотепер широко застосовують у консультуванні з приводу боротьби з безпліддям, контролюванні запліднення, сексуальній терапії, сексуальній освіті.

Метод безпосереднього спостереження В.-Х. Мастерс і В. Джонсон використовували в лабораторних умовах з метою визначення фізіологічних змін у стані сексуального збудження. Спостереженню було піддано 10 тис. повних циклів сексуальних реакцій. Вибірка складалася із сексуально сприйнятливих добровольців: 383 жінки та 312 чоловіків, відібраних переважно з університетського середовища. Рівень їхнього інтелекту і соціально-економічного статусу перевищував середній. При реєструванні фізіологічних сексуальних реакцій було використано фотографічне обладнання, прилади для вимірювання м'язових і судинних змін в організмі, зареєстровано зміни в статевих органах (рівень сексуального збудження).

Дослідники реєстрували реакції, що виникали в різних ситуаціях: під час мастурбації, коїтусу з партнером, а також стимуляції одних лише грудей. Після закінчення реєстрації спостережень з кожним учасником проводили детальне інтерв'ю. Було отримано величезну кількість інформації про особливості фізіологічних реакцій жінок і чоловіків на сексуальне збудження; не було виявлено відмінностей між жіночим оргазмом, що виникає внаслідок ваг.пальної та кліторальної стимуляцій.

При вивченні патернів (моделей, конфігурацій) сексуальних реакцій методом спостереження можливі безпосереднє зорове сприйняття сексуальної поведінки та надійні вимірювання її проявів. Тобто спостереження дає змогу отримати надійніші результати порівняно із суб'єктивними звітами досліджуваних щодо їхнього попереднього досвіду. Воно унеможливлює викривлення даних внаслідок похибок пам'яті, перебільшень чи замовчувань. Результати реєстрації поведінки можна довго зберігати на відео-плівках, цифрових носіях інформації.

Основна проблема спостереження полягає у впливі на поведінку досліджуваних присутності спостерігача. Поведінка людини (групи людей) дуже змінюється, якщо вона знає, що за нею спостерігають. Цей ефект посилюється, якщо спостерігач невідомий індивіду, авторитетний, може компетентно оцінювати поведінку досліджуваних.

Проблема спостерігача характерна для будь-якого психологічного спостереження, однак у дослідженнях психологічних особливостей сексуальності людини вона набуває особливої гостроти: одне - розв'язувати математичні задачі*'в присутності спостерігача, зовсім інше - здійснювати в його присутності статевий акт. Намагаючись мінімізувати цей вплив, дослідники ведуть спостереження крізь дзеркальне з одного боку скло або використовують камери із дистанційним керуванням. Однак за будь-яких обставин досліджувані усвідомлюють, що за ними спостерігають. На результати спостереження впливає також штучний характер обстановки, в якій воно відбувається.

Іноді (при дослідженні закритих груп, наприклад гомосексуалістів) зовнішнє спостереження неможливе. У таких випадках обирають включене спостереження в природних умовах, коли спостерігач стає членом групи, поведінку якої досліджує. Наприклад, під час спостереження у гей-клубі дослідник видає себе за "свого", щоб мати змогу безперешкодно спостерігати за природною поведінкою гомосексуалістів. Так само при дослідженні сексуальної поведінки дітей спостерігач намагається бути в постійному природному спілкуванні з ними.

Під час прихованого спостереження варто мати на увазі, що викриття дослідника може спричинити серйозні негативні наслідки. Недолік включеного спостереження полягає в утраті дослідником здатності об'єктивно оцінювати ситуацію внаслідок його внутрішнього переходу на позицію тих, кого вивчає, "вживання" в роль учасника подій. Крім того, включене спостереження породжує й етичні проблеми. Багато психологів вважає неприпустимим проведення дослідження з використанням обману, коли його цілі приховують від досліджуваних або коли досліджувані не знають, що вони є об'єктами спостереження.

Використання будь-якого виду спостереження передбачає важливу роль особистості, професійних якостей психолога, необхідність мінімізувати, виключити суб'єктивні оцінки. Тут необхідне залучення експертів для оброблення та інтерпретації даних, статистичного обраховування узгодженості їхніх думок і поглядів.

Недоліки спостереження, як правило, зумовлені помилками, припущеннями спостерігачів, які у прагненні підтвердити свої гіпотези можуть удатися до викривленої фіксації подій. Нерідко вони адаптуються до ситуації" перестають помічати важливі зміни в поведінці досліджуваних, роблять помилки в записах тощо.

Загалом спостереження є ефективним методом збору первинних даних, незамінним при дослідженні природної поведінки людини без втручання в ситуацію ззовні, оцінювання цілісної картини того, що відбувається. Його результати можуть наштовхнути дослідника на формулювання певних гіпотез на початку дослідження або слугувати уточненню та інтерпретації основних висновків на завершальній стадії.

Експеримент. Це сплановане та кероване суб'єктом дослідження, під час якого експериментатор (суб'єкт) впливає на ізольований об'єкт (об'єкти) та реєструє зміни його стану. Вдаються до експерименту за необхідності перевірити гіпотези про причинно-наслідкові зв'язки між впливом (незалежною змінною) та змінами стану (залежною змінною) об'єкта. Зазвичай його проводять в лабораторних умовах.

Прикладом використання експерименту у психології сексуальності є дослідження залежності між вживанням алкоголю та мірою сексуальної сприйнятливості. У досліджуваних, які не перебували під впливом алкоголю та переглядали кінофільм відверто сексуального змісту, визначали ступінь ерекції за допомогою приладу для вимірювання напруження статевого члена. Через кілька днів вони переглядали той самий фільм після вживання певних доз алкоголю. Виявилося, що при вживанні алкоголю сексуальне збудження знижувалось пропорційно до збільшення дози алкоголю. Подібні результати отримали при дослідженні, проведеному на жіночій вибірці.

У будь-якому експериментальному дослідженні сексуальності зазвичай враховують два типи змінних (форм поведінки, умов, яким можна надавати різні значення) - незалежні та залежні. Незалежні змінні - умови чи компоненти експерименту, які перебувають під безпосереднім контролем дослідника. Він може маніпулювати ними, визначати їх значення на свій розсуд. Залежні змінні - результат маніпуляції, який експериментатор спостерігає та реєструє, не контролюючи його.

Перевагами експерименту є забезпечення контрольованого середовища дослідження, з якого можуть бути виключені всі можливі впливи на реакції досліджуваних, крім тих, що становлять предмет дослідження, а також можливість застосовувати цей метод для встановлення при-чинно-наслідкових зв'язків між змінними; недоліками - штучність лабораторних умов, що може негативно впливати на реакції досліджуваних, викривлювати їх, а також складність організації експериментальних процедур.

У процесі психологічного дослідження сексуальності дослідники часто піддаються впливу власних установок, соціального та культурного оточення. Однак, як стверджує Г.-Ф. Келлі, вони мають неупереджено підходити до предмета дослідження, сприймати і витлумачувати його результати, уникаючи порад щодо того, якою повинна бути сексуальна поведінка.