Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Інцест

Карне законодавство України не виокремлює інцест як самостійний вид злочину. Правова оцінка можлива тільки у випадках кримінальної педофілії.

Інцест (лат. incestum, від in - не / castus - пристойний) - сенсуальні зв'язки між близькими (кровними) родичами.

Ступінь спорідненості регламентують правові норми, які можуть бути неоднаковими не тільки у різних країнах, а й у різний час в одній країні. Наприклад, у середньовічній Європі у X ст. інцестом вважали статеву близькість між родичами до 7 коліна, у XIII ст. - до 4 коліна.

Основними причинами інцесту є тривала відсутність вдома чоловіка, патології подружнього життя, алкоголізм, соціальна ізоляція, імпотенція, психопатія.

Найпоширенішим різновидом інцесту є контакт батька і дочки (середній вік дочок - 8,5 років; батьків - 32,5 років). Виокремлюють три типи таких батьків: батьки-інтро-верти, батьки-психопати, батьки із психосексуальним інфантилізмом (схильністю до педофілії). Дружини з тих або інших причин обмежують або повністю припиняють статеве життя з ними, а їхню інцестну поведінку терплять чи вдають, що не помічають. Жертви інцесту можуть самі провокувати до статевої близькості своїх батьків, у 75% випадків не заперечують проти статевого зв'язку, залишаючись надалі вільними у виборі сексуального партнера.

Іншими учасниками інцесту за частотою випадків є: брат - сестра (середній вік братів - 15,5 років; сестер - 13 років); дядько - племінниця і мати - син (матері віком 35-42 роки; сини - 11-18 років).

Характерними ознаками сімей, у яких скоюється інцест, є багатодітність; фінансові проблеми, матеріальна залежність жертв від злочинців; знущання в сім'ї; байдужість матері до виховання дітей. Такі сім'ї живуть у своєму замкненому світі, де виникають фактори, що спричинюють інцест. Мати підсвідомо або свідомо може передавати своє право сексуального обслуговування чоловіка доньці. Вівших випадках зв'язок "батько-донька" може виникати на противагу матері (дружині). Якщо в сім'ї кілька доньок, вибір батька зупиняється на пасивнішій, яка не може протистояти його домаганням.

Інцестний зв'язок завжди супроводжується конфліктами, зумовленими або відсутністю духовної спільності, або незадоволенням сексуальних потреб. Часто мати виключається з подружнього життя і займає стосовно доньки амбівалентну (суперечливу) позицію, а при розкритті таємниці інцесту буває "дуже вражена" правдою.

Встановлення зв'язку між братом і сестрою в одних випадках має на меті послабити вплив матері на сина, в інших - мати "спрямовує" доньку для виконання ролі дружини її сина.

При психологічному оцінюванні інцесту необхідно враховувати:

а) ступінь спорідненості партнерів;

б) форму здійснення інцестних контактів (коїтальні, некоїтальні);

в) гомо- або гетеросексуальний характер;

г) вікову комбінацію партнерів (дорослий - дорослий, дорослий - дитина, дитина - дитина тощо);

ґ) добровільні чи насильницькі стосунки, ступінь насильства і згоди;

д) зміст сексуальних фантазій та еротичних сновидінь партнерів;

е) наявність у них девіантних тенденцій, тип характеру;

є) психопатичний профіль партнерів.

Раннє статеве життя у дівчат при інцесті може закінчитися небажаною вагітністю, абортом або пологами, що негативно вплине на статеві органи, які ще розвиваються; викликати порушення психосексуального розвитку (невротичні розлади, абсолютну неможливість статевих взаємин).

Педофілія

Розпусні дії з дітьми набувають останнім часом ознак епідемії. У США, наприклад, від 100 000 до 500 000 дітей відчули їх на собі, від 2 до 5 млн американців були жертвами інцесту, який мав гетеро- та гомосексуальний характер, до 20% населення країни мали в дитинстві сексуальні стимуляції.

Педофілія (грец. pais (paidos) - дитина і phitia - любов, потяг) - сексуальна анормальність, яка виявляється у прагненні до сексуальних дій з дітьми.

Стать дитини не має важливого значення, оскільки дитяче тіло з ознаками незрілості становить істинний сексуальний стимул, роль якого подібна до ролі фетиша.

У кримінальному законодавстві України педофільні дії, які не мають характеру коїтусу, незалежно від їх гетеро- чи гомосексуальної спрямованості кваліфікують як "розпусні дії". Відповідальність за коїтальні дії з дітьми і підлітками настає внаслідок гетеросексуального зґвалтування і при добровільному здійсненні з ними статевих актів. Окрема стаття передбачає відповідальність за задоволення статевої пристрасті у спотворених формах, в т. ч. з дітьми, підлітками. Гомосексуальні педофільні дії стосовно хлопчиків з анальним коїтусом розцінюють як мужолозтво.

Віковий ценз для об'єкта педофільних дій кримінальним законодавством різних країн визначають неоднаково, оскільки у країнах, де поширені ранні шлюби, застосовують не вікову, а біологічну межу досягнення об'єктом статевої зрілості. У вітчизняному законодавстві віковою межею встановлено - 16 років, малолітство - до 12 років, неповноліття - від 12 до 16 років.

Причини виникнення педофілії різноманітні. її основою можуть бути сексуальна незрілість, фрустрації, девіації, психопатологія, патологічний розвиток особистості. За результатами експерименту із сексуальної стимуляції збудниками педофільного характеру 3. Фройд стверджував, що реакція сексуального збудження виникає у багатьох сексуально і психічно зрілих, нормальних чоловіків, а невикористання ними таких сексуальних збудників зумовлене комплексом захисних механізмів, в т. ч. і соціо-культурним табу.

В. Радецкі розрізняє такі види кримінальної педофілії:

1) педофільні дії, скоєні особистісно примітивними молодими людьми під впливом алкоголю, за відсутності сексуальних розладів;

2) педофільні дії, скоєні із близькими родичами, здебільшого хронічними алкоголіками із примітивними рисами особистості;

3) педофільні дії, які мають чуттєву основу (молоді злочинці живуть з 13-14-літніми дівчатами за їх добровільною згодою);

4) педофільні дії, в т. ч. гомосексуальні, які мають деві-антну основу;

5) педофільні дії, скоєні особами похилого віку (старші 60 років) на фоні психоорганічного синдрому.

Педофільні дії здебільшого скоюють особи з неповною або початковою освітою, без професійної підготовки, судимі, які зловживають алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя, мають абераційні нахили (схильність до збочень).

Жертви педофілів (хлопчики і дівчата) мають приблизно однаковий вік, досвід контактів з близькими родичами і незнайомими людьми. Педофільний контакт з ними відбувався у формі орально-генітального, генітального чи анального коїтусу. Психічні наслідки сексуальної агресії частіше проявляються у дівчат, ніж у хлопчиків. Серед дівчат, які стали об'єктом педофільних дій, виокремлюють:

а) дівчат віком 4-6 років. Вони легко знайомляться, сміливі, довірливо ставляться до незнайомих дорослих. їх участь у педофільних контактах була пасивною і відбувалася під психічним або фізичним впливом. Контакти мали разовий характер;

б) дівчат віком 7-11 .років. Кожна друга із них добровільно погоджувалася на сексуальні дії;

в) дівчат віком 12-15 років. Більшість із них жила "вільним" життям і мала конфліктні взаємини у сім'ї.

Реакція жертв педофільних дій залежить від віку, психічної зрілості та ситуації, в якій вони були скоєні. Ініціаторами таких злочинів найчастіше є:

- знайома або близька людина. У такому разі діти пасивно підкоряються злочинним задумам, не чинять опору, а сам факт протиправних дій не має для них достатньої психогенної сили;

- незнайома людина. Раптовий напад, агресивна поведінка; зґвалтування супроводжується нанесенням тілесних ушкоджень, оскільки діти чинять опір, сприймаючи ситуацію як загрозливу. У дитини виникає почуття сильного страху з розвитком психогенних станів різного ступеня прояву.

Найбільшим стресом для дитини є процедура слідства і судового розгляду справи. Малі діти не розуміють сексуальної суті скоєної з ними дії і не фіксують на цьому уваги. Однак під впливом бурхливої реакції батьків, обговорення події під час слідства у них виникає акцентуація на минулому з можливим розвитком вторинного психоемоційного шоку, який надалі впливає на їх психічний та психосексуальний розвиток.

Діти старшого віку та підлітки усвідомлюють сексуальний зміст того, що сталося, і можуть іноді отримувати сексуальне задоволення. Однак вони досить боляче сприймають прилюдне обговорення події. Широкий її розголос під час слідства може спричинити психічні травми.

Діапазон психічних реакцій в таких ситуаціях буває дуже великим: виникнення астенії з емоціональною лабільністю, порушення сну, погіршення настрою, виникнення почуття тривоги, самоприниження.