Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Статеве виховання дитини у передпубертатному періоді

Сексуальна поведінка в дитячому віці часто досліджується в сексуальних контактах між дітьми однієї родини. Теоретично таку поведінку можна назвати інцестом, хоч так характеризувати ігри 6-річного хлопчика із 5-річною сестричкою не цілком виправдано. Адже не завжди легко встановити, коли ці контакти можна розглядати як спосіб пізнання власного тіла, а коли - як явище, що вимагає втручання батьків.

За результатами досліджень, 17% із 526 опитаних студентів коледжів відчували у віці до 13 років сексуальний інтерес до братів та/чи сестер. Середній вік, у якому були такі контакти, становив 8 років, і лише у 18% випадків про це знали батьки. Негативного впливу сексуального досвіду в передпідлітковому віці дітей однієї родини на формування сексуальності в зрілому віці не було виявлено, навіть якщо то були генітальні контакти, а не просто роздивляння статевих органів. Лише у 2% випадків при цьому застосовували силу, в 6% - погрози.

Як свідчать інші дослідження, 13% опитаних студентів коледжів, за їх словами, в дитинстві мали сексуальні контакти з братом чи сестрою. Приблизно в 75% випадків вони були гетеросексуальними. Сексуальні контакти відбувалися не лише між маленькими дітьми (в 73% випадків в них брали участь діти, хоча б одному з яких було більше 8 років). Найпоширеніша форма сексуальної активності - роздивляння, торкання зовнішніх геніталій. Лише в 4% випадків було зареєстровано статеві зносини. Третина таких випадків були одиничними, 27% - тривали щонайменше рік; у 25% використовувався примус (найчастіше стосовно дівчаток). Різниця у віці між дітьми однієї родини становила 5 років і більше.

Результати досліджень переконують у необхідності переглянути уявлення про сексуальні контакти серед дітей однієї родини як про невинну гру. Ситуація, в якій старша дитина (на 4 роки і більше) до молодших братів чи сестер застосовує силу, пов'язана із цілеспрямованим примусом, що не може не викликати занепокоєння. Попри те, батьки повинні добре обміркувати свої дії щодо вирішення такої ситуації. Одиничний випадок обмацування 11-річною дівчинкою геніталій її 7-річного братика без його заперечень - не одне і те саме, що сексуальні контакти з примусу дітей однієї родини. Однак тривога і жах батьків при виявленні такої ситуації можуть спричинити ще більшу шкоду.

Нерідко особи, які мали в дитинстві сексуальний контакт із родичами, потребують допомоги психолога. Адже примус до статевих контактів дітей однієї родини може мати негативні психологічні наслідки для жертви у більш зрілому віці, в т. ч. проблеми в сексуальній сфері. Тому батьки мають подбати про унеможливлення чи хоча б мінімізацію таких подій. Зокрема, не варто разом купати дітей, якщо різниця у віці між ними більше двох років. Бажано також, щоб діти різного віку спали в окремих кімнатах.

В.-Х. Мастерс і В. Джонсон стверджують, що одиничні випадки сексуальної активності дітей однієї родини не потрібно вважати відхиленням, якщо вони не пов'язані з агресивною поведінкою чи примусом. Батьки не повинні проявляти надмірну стурбованість чи карати дітей за це. Такі ситуації слід сприймати спокійно та використовувати як привід для статевого виховання в доступній для дітей формі. Такий підхід результативніший, ніж сцени і погрози. Він є однією з передумов розвитку дитини у здоровій психосексуальній атмосфері.

Статеве виховання дитини у передпубертатному періоді

Стрижневим питанням статевого виховання є сприйняття батьками вродженої сексуальності дитини і сприяння її розвитку. Ставлення батьків до цієї проблеми набагато важливіше для формування статевої поведінки дитини, ніж уся інформація чи дезінформація, яку вони можуть щодо неї надати. З огляду на це виокремлюють такі типи ставлення батьків до сексуальних питань, що проявляються у статевому вихованні:

1) репресивний. Батьки навіюють дітям, що секс - це зло і непристойність. Зазвичай у таких родинах заборонено вимовляти непристойні слова, двозначні жарти, ходити в нижній білизні. Статеве виховання зводиться до фраз "це непристойно", "це небезпечно", "зачекай, поки одружишся";

2) уникливий. Батьки виявляють терпиміше і розсудливіше ставлення до сексуальності, яку розглядають швидше як корисне, а не шкідливе явище, однак розгублюються, коли мова заходить про конкретні статеві питання, уникають прямого їх обговорення з дітьми або перетворюють його на нудну лекцію. Не підозрюючи того, вони зводять нанівець тісно пов'язану із сексуальністю ідею тепла, людяності і кохання;

3) нав'язливий. Батьки розглядають секс як корисне і здорове явище, однак надмірно зосереджують на ньому увагу. Вони настільки ліберальні в усьому, що стосується сексуальної активності, відверті у проявах власного статевого життя, що це викликає подив і збентеженість дітей (відкриті розмови про свої інтимні стосунки чи про колекцію дисків із порнофільмами). Гіпертрофована (перебільшена) увага до статевих питань може дратувати дітей, викликати в них почуття пригніченості. Якщо, наприклад, батько щодня демонструватиме 8-річному хлопчику журнал "Плейбой", той зненавидить навіть вигляд цього журналу;

4) експресивний. Батьки розглядають секс як щось природне, за необхідності можуть відкрито обговорювати пов'язані з ним теми, встановлюючи розумні межі для проявів сексуальної активності дітей, як і всіх інших форм поведінки. Вони намагаються пояснити дітям, що сексуальність - позитивне і здорове явище, яке, однак, не заслуговує зосередження на ньому всіх думок.

Правильно організувати статеве виховання дітей може небагато сімей. Тому основну частину інформації про секс вони отримують від друзів. За твердженням фахівців, основою успіху в статевому вихованні є можливість дитини вільно ставити батькам питання, які її цікавлять, не боячись докорів чи повчальних лекцій. Чекати досягнення дитиною підліткового віку, щоб зайнятися її статевим вихованням, неприпустимо. Дітей потрібно виховувати в будь-якому віці, використовуючи оптимальні щодо їхніх вікових особливостей методи.

Обговорюючи з дітьми питання статі, батькам, на думку В.-Х. Мастерса, Б. Джонсон і Р. Колодні, необхідно зважати на такі рекомендації:

- намагатися вести бесіду природно, як при обговоренні будь-якої іншої теми;

- уникати довгих повчальних лекцій щодо статевих питань. Достатньо чверть години, протягом якої у дитини буде можливість ставити питання й отримувати конкретні відповіді;

- турбуватися, щоб розповідь не обмежувалася одними біологічними фактами - дитині хочеться дізнатися про ставлення батьків до предмета розмови тощо;

- не боятися сказати дитині "забагато": вона забуде те, що не зрозуміла;

- якщо дитина вживає непристойні слова, необхідно спокійно пояснити їх значення, обґрунтувавши, чому не варто цього робити (наприклад: "Іншим людям буде неприємно чути такі слова"; "Не думаю, що це - кращий спосіб розказати про те, що відчуваєш"). Злість чи жарти з приводу використання дитиною непристойних слів найчастіше спонукають до їх повторення;

- намагатися правильно називати статеві органи, уникаючи на їх позначення таких слів, як "піська", "пі-піська" тощо;

- навіть діти дошкільного віку мають знати, як захистити себе від сексуального насильства. Тому слід навчити дитину казати "ні" дорослим. Наприклад, у бесіді з нею виправданими будуть поради: "Ти знаєш, що дорослим людям іноді буває важко знайти собі друзів. Тому вони знайомляться з дітьми. У цьому немає нічого поганого. Та якщо вони просять робити речі, про які дорослі не повинні просити дітей (наприклад, залізти руками в штани), ти маєш відповісти "ні", одразу побігти і розказати про все мені";

- бесіди про статеве дозрівання слід почати перед тим, як дитина досягне підліткового віку. Фізичні зміни (ріст молочних залоз, менструації, полюції) можуть з'явитися і раніше 10 років;

- хлопчикам слід розказати про менструації, дівчатка мають знати, що означає ерекція. Не варто нехтувати й обговоренням таких питань, як гомосексуальність і проституція. Більшість дітей дізнається про це з телепередач, ЗМІ, що завжди викликає природну допитливість;

- розказати, нічого не приховуючи, про СНІД та інші хвороби, що передаються статевим шляхом. При цьому необхідно враховувати реакцію дитини, щоб не залякати її;

- намагатися, щоб дитина не відчувала зніяковілості, запитуючи про статеве життя. Не варто казати: "Ти ще надто малий, щоб зрозуміти це". Якщо дитина ставить конкретне питання, вона має отримати чітку відповідь у доступній для неї формі;

- не знаючи, як відповісти на запитання дитини, краще зізнатися їй у цьому;

- відповівши на запитання дитини, потрібно переконатися, що вона правильно зрозуміла почуте. Добре, якщо після вашої розмови в неї виникнуть нові запитання.

Оскільки маленьким дітям все одно доступна сексуальна інформація (телебачення та кіно), батьки ризикують, думаючи, що, не маючи відповідних знань, дитина може неправильно сприйняти, зрозуміти, інтерпретувати побачене. А це, у свою чергу, може спричинити ускладнення у сфері майбутніх сексуальних стосунків.