Психологія сексуальності - Діденко С.В. - Психосексуальний розвиток особистості у пубертатному періоді за 3. Фройдом

Активне продукування гормонів у період статевого дозрівання сприяє пробудженню сексуальних відчуттів, еротичних думок та фантазій у хлопчиків і дівчат. "Правильно зрозуміти роль гормонів у пубертатному періоді можна, порівнявши їх із газом, що заповнює аеростат. Він приводить літальний апарат у стан готовності, однак не постачає йому двигуна та не задає маршрут польоту", - стверджував Дж. Мані. При пізньому дозріванні хлопчиків (у віці 15-16 років) статева активність (мастурбація, статеві зносини) у підлітковому віці розвивається із запізненням і виражена слабше, ніж при ранньому статевому дозріванні (12-13 років). У цьому полягає зв'язок у пубертатному періоді між гормонами і статевою поведінкою. Якщо, наприклад, у хлопчика в пубертатному періоді з активізацією секреції тестостерону збільшуються частота і сила ерекції, то це може сприяти посиленню сексуальних переживань. Підвищена концентрація тестостерону в крові обумовлює його безпосередній вплив на головний мозок, спричинює пробудження сексуальних думок і відчуттів, зниження порогового рівня чутливості до дії зовнішніх факторів, які посилюють ці думки та відчуття. Збільшення концентрації тестостерону в крові підвищує імовірність прискореного фізичного розвитку і раннього початку статевої активності хлопчика.

Низькі за зростом хлопчики з недостатньо розвиненими м'язами можуть страждати від почуття неповноцінності. Попри наявність нормальних сексуальних переживань, вони нерідко почувають себе невпевнено і тому відстають від своїх однолітків у формуванні статевої поведінки. Так само і дівчата із запізненим статевим дозріванням меншою мірою проявляють властиву підлітковому віку статеву активність порівняно з дівчатами, у яких пубертатний період завершився у 12-13 років. Знижена частота чи пізні терміни настання статевої активності можуть бути зумовлені суто психологічними або соціальними факторами (зокрема, фізично недостатньо розвинені дівчата є надмірно сором'язливими). Масштабне крос-культурне дослідження підтверджує цей факт: дівчата, у яких рано почалися менструації, раніше вступають у статеві зносини порівняно з дівчатами із пізнішим їх початком.

За нормального зв'язку між статевою активністю і термінами статевого дозрівання пубертатні зміни, що відбуваються до 9-річного віку (при передчасному статевому дозріванні), не зумовлюють супутніх змін статевої поведінки. Це може бути пов'язано з тим, що сама по собі гормональна стимуляція недостатня для ініціювання нових рис поведінки, якщо дитина ще не досягла психосексуальної готовності.

Психосексуальний розвиток особистості у пубертатному періоді за 3. Фройдом

У пубертатному періоді, за теорією 3. Фройда, настає остання, генітальна стадія психосексуального розвитку (табл. 6.1). Генітальна стадія (від статевого дозрівання до смерті) є стадією статевої зрілості, коли лібідо зосереджується на статевих органах, людина встановлює гетеросексуальні інтимні стосунки.

Із настанням статевої зрілості відновлюються сексуальні й агресивні спонуки, інтерес до протилежної статі, підвищується рівень його усвідомлення. У початковій фазі генітальної стадії відбуваються біохімічні та фізіологічні зміни в організмі. Репродуктивні органи досягають зрілості, викидання гормонів ендокринною системою зумовлює появу вторинних статевих ознак (оволосіння обличчя в чоловіків, розвиток молочних залоз у жінок). Результатом цих змін стають властиві підліткам посилення збудливості, підвищення сексуальної активності. Загалом початок генітальної стадії характеризується найповнішим задоволенням сексуального інстинкту.

Згідно з теорією Фройда, всі підлітки проходять через "гомосексуальний" період, протягом якого вибух сексуальної енергії спрямовується на людину своєї статі (вчителя, сусіда, однолітка), так само, як це відбувається під час долання едіпового комплексу. Хоча явна гомосексуальна поведінка не є універсальним досвідом, у цей період підлітки надають перевагу спілкуванню з однолітками своєї статі. Однак поступово об'єктом енергії лібідо стає партнер протилежної статі, починається залицяння. Захоплення юнацтва підводять до вибору шлюбного партнера та укладення шлюбу.

Генітальний характер, за психоаналітичною теорією, є ідеальним типом особистості. Це - зріла і відповідальна в соціально-сексуальних стосунках людина, яка відчуває задоволення в гетеросексуальному коханні. Розрядка лібідо в статевому акті забезпечує можливість фізіологічного контролю над імпульсами, що надходять від статевих органів; контроль стримує енергію інстинкту, і тому вона досягає найвищої точки в справжньому інтересі до партнера без почуття провини чи конфліктних переживань.

Щоб сформувався ідеальний генітальний характер, людина має відмовитися від властивої ранньому дитинству пасивності, коли любов, безпека, фізичний комфорт та інші форми задоволення давалися легко і нічого не вимагалось натомість. Людина повинна навчитися працювати, відкладати задоволення, виявляти стосовно інших тепло, турботу, бути активною у розв'язанні життєвих проблем.

За наявності у ранньому дитинстві різноманітних травматичних переживань з відповідною фіксацією лібідо адекватне входження в генітальну стадію стає проблематичним або взагалі неможливим. Усі конфлікти в пізніші роки, на думку 3. Фройда, є наслідком сексуальних конфліктів, пережитих у дитинстві.