Практичний курс внутрішнього аудиту - Немченко В.В. - 4.2. Структура та вимоги до штату внутрішніх аудиторів

Співробітники служби внутрішнього аудиту повинні мати освіту, що відповідає характеру їх діяльності. У складі СВА бажано передбачити наявність аудитора, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат, оскільки такий спеціаліст володіє спеціальними прийомами перевірки.

Штат та структура служби залежать від особливостей фінансово-господарської діяльності підприємства, обсягу, складності та умов робіт, що виконуються. Приблизний склад і структура служби внутрішнього аудиту можуть бути такими:

1. Керівник служби (сертифікований аудитор). Складає план-графік перевірок усіх підрозділів, визначає склад групи для перевірки діяльності філій, контролює підготовку до перевірки філій і документальне оформлення результатів дій, здійснює аналіз фінансово-господарської діяльності, проводить консультації з окремих питань, контролює виконання наказів і розпоряджень керівника головного підприємства з господарських питань, складає загальний звіт про виконану службою внутрішнього аудиту роботу. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільняється з посади тільки керівником підприємства.

2. Спеціаліст по розрахунках. Проводить аналіз фінансових потоків між підрозділами та головним підприємством, надає консультації з фінансових питань, бере участь у складанні загального плану і програми внутрішнього аудиту, в поточному контролі за фінансовою діяльністю підрозділів, складанням звітів про результати внутрішнього аудиту.

3. Спеціаліст з документальних перевірок звітності. Складає план-графік перевірок підрозділів, комплектує виїзну групу, організовує і здійснює поточний контроль роботи з підрозділами, складає загальний план і програму внутрішнього аудиту, доводить до відома керівників служби основні результати аудиту, які можуть вплинути на зміст і висновки звіту про внутрішній аудит, бере участь у підготовці, безпосередньо здійснює і документально оформляє результати аудиторських дій, складає звіт за результатами внутрішнього аудиту, організовує і контролює роботу учасників виїзної групи внутрішніх аудиторів, проводить консультації, перевірку виконання наказів і розпоряджень керівника головного підприємства з фінансово-господарських питань.

До складу аудиторської служби також можуть входити й інші спеціалісти (з оподаткування, правових питань, фінансового аналізу тощо). Вони можуть не входити до штату аудиторської служби, а залучатися до роботи на договірних засадах поряд з експертами, які за необхідності можуть залучатися до роботи.

Залучені аудитори мають повноваження, надані їм договором, несуть за це відповідальність і виступають у ролі зовнішніх аудиторів.

Внутрішні аудитори також можуть мати досить широкі повноваження, передбачені внутрішніми нормативними актами. Вони можуть проводити інвентаризацію майна та зобов'язань, зустрічні перевірки, вимірювання обсягів виконаних робіт тощо.

Чисельність та оплата праці працівників служби внутрішнього аудиту передбачаються у штатному розписі підприємства. Керівник та співробітники служби повинні виконувати свої обов'язки згідно з посадовими інструкціями. Для правильного визначення чисельності персоналу СВА необхідно правильно підрахувати трудомісткість роботи внутрішнього аудитора. Для цього необхідно враховувати кількість підрозділів, в яких здійснюються перевірки, їх кількість, зміст. Знаючи норми витрат годин на денну перевірку, можна визначити загальну їх кількість на рік.

Праця внутрішніх аудиторів повинна ґрунтуватися на принципах:

- спеціалізації;

- кооперуванні;

- ритмічності;

- взаємодії внутрішніх аудиторів;

- плануванні роботи СВА і праці внутрішніх аудиторів;

- наукової організації праці.

Принцип спеціалізації передбачає розподіл праці внутрішніх аудиторів щодо виконання аудиторських процедур. У СВА можлива спеціалізація працівників щодо проведення економічного аналізу, експертиз оцінок та ін. Причому спеціалізація внутрішніх аудиторів доцільна лише на великих підприємствах.

Важливим принципом організації СВА і праці внутрішніх аудиторів є кооперування. Дотримання цього принципу означає поєднання зусиль окремих спеціалізованих підрозділів або спеціалістів різного фаху на всебічне дослідження суб'єкта господарювання.

Ритмічність праці внутрішніх аудиторів полягає в рівномірному виконанні ними аудиторських процедур із затвердженим планом і графіками.

Взаємодія праці внутрішніх аудиторів обумовлена перш за все необхідністю виключення дублювання одних і тих аудиторських процедур різними аудиторами. Кожний аудитор повинен виконувати свої функції згідно з планом і програмою аудиту.

З метою економії часу інформацію, яку отримав у процесі перевірки окремих об'єктів контролю один аудитор, використовують інші аудитори. Загальний контроль за процесом внутрішнього аудиту здійснює керівник аудиторської служби або керівник групи.

Принцип субординації пояснюється лінійним (прямим) підпорядкуванням працівників СВА його керівнику, а керівника цієї служби - керівництву підприємства. Якщо СВА складається із окремих відділів, то працівники цього відділу підпорядковуються його керівникові. Од же, підпорядкованість внутрішнього аудитора залежить від організації побудови СВА.

Важливим принципом організації апарату контролю і праці внутрішніх аудиторів є планування. Плани роботи СВА складають на поточний рік і на перспективу. У планах на поточний рік вказують обсяги і види робіт, виконавців, термін виконання.

Ефективність функціонування СВА у значній мірі залежить від наукової організації праці (НОП). Правильне визначення НОП дозволяє аудиторам економити рух, найповніше завантажувати свій час та інше. Це впливає позитивно на виконання службових обов'язків.

Важливо, щоб внутрішні аудитори мали хороші перспективи кар'єрного росту, адже якщо вони відчують невпевненість подібного характеру, на їх об'єктивність легко впливати.

Доцільно, щоб термін перебування внутрішнього аудитора на посаді не перевищував 2-3 років, оскільки в його оцінках формуються старі стереотипи, які негативно позначаються на об'єктивності думки.

Керівництво компанії повинно пам'ятати, що на об'єктивність аудитора великою мірою впливає внутрішня культура та обстановка в самій компанії. Якщо керівництво не терпить помилок та недоліків, є ризик, що робота внутрішнього аудитора у кінцевому підсумку буде зводитися до виявлення осіб, які допустили помилку, а не до виявлення та вирішення самої проблеми.

Кар'єрне зростання внутрішнього аудитора має межу. Відсутність можливостей для кар'єрного зростання зменшує мотивацію, особливо для осіб у віковому інтервалі від 20 до 40 років.

Існує правило, за яким фахівці поступово втрачають мотивацію для ефективної праці, а саме :

- У віці від 25 до 30 років людина формується як фахівець. При цьому її перше місце роботи, як правило покладає відбиток в уявленні молодої особи, як треба правильно та ефективно працювати.

-У віці 30-35 років людина сформульована як фахівець і головним мотивом стає матеріальний;

- Від 35 до 40 років фахівець намагається знайти роботу яка йому особисто подобається (організація, предмет занять, рівень відповідальності, тощо) не завжди пов'язана з ростом матеріальних стимулів;

- Вік 40-45 років, акценти переносяться на стабільність працевлаштування, впевненість у майбутньому, дещо втрачається кар'єризм;

- Вік від 45 років і вище - бажання влаштуватися на роботу, яка б приносила високий матеріальний стимул, мала мінімальну відповідальність і на такій роботі бажано допрацювати до пенсійного віку. З'являється надзвичайна обережність, консерватизм у оцінках та небажання брати на себе відповідальність.

Дослідження ООН встановили, що якщо людина, отримавши вищу освіту, працює на одній посаді більше п'яти років і займається одними і тими ж операціями, її кваліфікація втрачається на 50%, більше 10 років - на 75 %, більше 15 років - кваліфікація за освітою дорівнює нулю (за умови, що фахівець ніколи не підвищує своєї кваліфікації).