Психологія сексуальності - Діденко С.В. - 7.6. Сімейні дисгармонії (дисгамії)

Сімейне життя людей різниться: одне подружжя живе в мирі та злагоді, в інших з перших днів спільного життя починають виникати суперечності, нездоланні труднощі. Закоханість може швидко минути, після чого настають будні з неминучими матеріальними і психологічними проблемами. У процесі розвитку сім'ї з'являються кризи, спричинені зміною її складу чи іншими подіями (інвалідність, позашлюбні контакти, алкоголізм, зниження соціального статусу тощо). Навіть позитивні явища, зміни сімейних стереотипів потребують адаптації до нових ролей. Нездатність або небажання виконувати нові обов'язки загострює стосунки, породжує конфлікти.

Іноді один із партнерів не витримує психологічної напруги і стає ініціатором суперечок. Непорозуміння щодо найпростіших питань може призвести до розлучення або зробити спільне життя безрадісним. Психологічно близькі люди і за найскладніших життєвих ситуацій не втрачають добрих почуттів і зберігають гармонію сімейних стосунків.

Найхарактернішою ознакою сімейної дисгармонії (дисгамії) є неузгодження взаємин між членами подружжя, коли сили, що руйнують союз людей, переважають над силами, які їх з'єднують. При цьому відсутність сексуальної патології чи наявність у подружжя якихось перверсій не має принципового значення.

Причини виникнення та динаміка сімейних дисгармоній

Сімейні дисгармонії виникають внаслідок сексуально-фізіологічних невідповідностей; психологічних розбіжностей; незнання техніки статевої близькості; пасивної поведінки жінки під час статевого акту; неправильного вибору сексуальної пози; недотримання норм інтенсивності статевого життя; сексуальних розладів; неправильного запобігання вагітності; безпліддя; алкоголізму; недотримання правил особистої гігієни і спілкування у сім'ї; позашлюбних статевих зносин.

Чоловіки і жінки по-різному оцінюють причини, що призвели до розірвання стосунків. На думку жінок, основними з них є: відсутність уваги та турботи, невміння домагатися мети у житті, сексуальна невідповідність, ревнощі, зрада, зловживання алкогольними напоями, надмірна соромливість, неможливість мати дітей, грубість, цинізм, нерозділене кохання.

Чоловіки причинами розірвання стосунків найчастіше вважають сексуальну байдужість, непевність у сексуальних здібностях, соромливість, відсутність взаємної уваги і пестощів, навичок ведення домашнього господарства, невірність, підозрілість, необгрунтовані ревнощі, нерозділене кохання.

Залежно від причин появи всі дисгамії поділяють на сексуальні та особистісні. У виникненні сексуальних дисгамій провідну роль відіграють сексуальні характеристики партнерів. При особистісних дисгаміях основою конфліктних взаємин є структура особистості, домінуючі мотиви одного або обох членів подружжя.

Рівень, глибина та стабільність стосунків безпосередньо пов'язані із взаємною оцінкою іншого партнера як особистості. На перших етапах спільного життя виникає пристрасне ставлення, яке виявляється у недооцінюванні або переоцінюванні особистісних якостей партнера. За незрілого, формального спілкування встановлюється не діалог, а поверхові стосунки, які ґрунтуються на рольових і статусних характеристиках. Такі партнери приховують свої почуття, переживання, мріють про те, як за малих зусиль здобути якомога більше вигод.

Низькі оцінки партнерів часто є результатом зосередження уваги тільки на рольових характеристиках, ігнорування особистісних. Це зумовлено формальними мотивами вибору партнера (користь, вихід із складної життєвої ситуації, підвищення соціального, професійного статусу) або невротичною ситуацією вибору. У таких випадках партнер майже завжди починає викликати відразу або роздратування. Розчарування в партнері можливе і внаслідок зради, прийняття ним у шлюбних відносинах однієї з непродуктивних позицій (авторитарність, деспотизм, утриманство тощо) або збереження дошлюбних, непридатних для партнерських взаємин стереотипів поведінки. При цьому знижується його сексуально-еротична привабливість, сексуальні зв'язки з ним стають прикрим обов'язком.

Стабільні міжособистісні взаємини, справжня задоволеність шлюбом виникають у зрілих особистостей, яких єднає неформальна взаємодія.

Динаміку дисгамій характеризують такі закономірності:

1)за будь-якого варіанта дисгамій без ефективної допомоги з часом порушуються міжособистісні стосунки і сексуальна взаємодія;

2) якщо дисгамія починається з порушення міжособи-стісних стосунків, то розлад сексуальних взаємин і розірвання шлюбного союзу настають швидше, ніж за ізольованої сексуальної невідповідності.

Загальними етіологічними факторами при особистісних дисгаміях найчастіше е діаметрально протилежні психологічні установки, при сексуальних - невідповідність очікуванням партнера, низька загальна і сексуальна культура, іноді сексопатологічні прояви.

У більшості випадків обидва етіологічні чинники поєднуються. Найважливішу роль у розвитку поєднаних дисгармоній відіграють розбіжності сексуальних запитів партнерів, які зумовлюються статевою конституцією і формуються внаслідок поведінкових стереотипів. Особливими є розлади, що виникають після запізнілого пробудження сексуальності у жінки. Ці дисгамії мають найдраматичніші форми в емоційно неврівноважених психопатичних особистостей, особливо коли сексуальне пробудження "збігається" з клімактеричним періодом, а чоловік із слабкою статевою конституцією в цей час втрачає інтерес до статевого життя.

Досягти сімейного щастя і добробуту непросто, однак відомо чимало способів подолання труднощів подружнього життя, успішного розв'язання сімейно-побутових проблем.