Юридична психологія - Александров Д.О. - 2. Психологічна характеристика правосвідомості

Функціональна структура та компоненти правосвідомості підкреслюють психолого-правову природу даного явища, оскільки

Таблиця 1

з одного боку, спираються на вихідне положення психологічної науки про єдність свідомості і діяльності (це означає, що структуру правосвідомості можна пізнати за результатами її функціонування, за кінцевими продуктами), а з іншого - повністю відповідають основним функціям права (пізнавальній, оціночній, регулятивній). Виходячи з цього, основними компонентами правосвідомості слід вважати (див. табл. 1).

Пізнавальній функції відповідає наявність певної суми юридичних знань і вмінь, або правова підготовка. В основі будь-якої соціально-пристосувальної діяльності лежить мінімальна сума знань про її об'єкти та об'єктивні умови. Це повною мірою стосується і правової сфери. Але правова підготовка не вичерпується лише формальними юридичними знаннями. Можна володіти знаннями, але не вміти ними користуватися, тому необхідно враховувати ступінь практичного володіння цими знаннями. Рівень правових знань та вміння застосовувати їх на практиці піддаються емпіричній перевірці з відносним ступенем вірогідності.

Оціночній функції відповідає система оцінок та поглядів з юридичних питань, або оціночне ставлення до права та практики його виконання й застосування.

В процесі пізнання дійсності люди не залишаються байдужими до одержаних знань. Вони співвідносять їх з попереднім досвідом, потребами, інтересами, цілями діяльності. Властивості предметів, що пізнаються, певним чином переживаються. Виникає нове, на цей раз інтелектуально-емоційне утворення - психічне ставлення до об'єктів пізнання та практичної діяльності (визначення суб'єктивної значимості об'єкта як гарного чи поганого, корисного чи шкідливого, прийнятного чи неприйнятного і т. ін.).

Оцінка полягає у визнанні значимості чого-небудь з позиції індивіда, групи чи суспільства та є ланкою, що пов'язує пізнання і практику. Це завжди порівняння, в результаті якого суб'єкт обирає те, що відповідає його потребам, інтересам та цінностям. Профільтровані через особистий досвід та правову практику суб'єкта пізнані ним різні сторони і явища правового життя так само викликають до себе певне ставлення і, якщо вони набувають значення для індивіда, то починають кваліфікуватися як цінності.

Структура правосвідомості представлена наступними основними типами оціночних ставлень:

1) до права (до його принципів, інститутів, норм);

2) до правоохоронних органів та їх діяльності;

3) до правової поведінки Інших людей;

4) до власної правової поведінки (правова самооцінка). Ставлення до правових цінностей знаходить свій вираз у

оціночних судженнях, які можуть бути виявлені емпіричними дослідженнями з більшою чи меншою мірою відповідності реальним оцінкам обстежуваних осіб. Зрозуміло, необхідно враховувати, що одержані оцінки можуть мати декларативний характер і контрастне, "чорно-біле" забарвлення. Тому сфера правових оцінок, порівняно з правовими знаннями, дещо важче піддається емпіричному виявленню та потребує використання більш складних методик.

Регулятивна функція реалізується за рахунок соціально-правових установок та ціннісних орієнтацій.

Самі по собі ціннісні ставлення як інтелектуально-емоційні утворення не мають здатності практичної реалізації без сил, що відіграватимуть роль рушійних механізмів діяльності. Таку роль виконує вольовий компонент, який формує готовність діяти у певному напрямку. Залучення цього компоненту призводить до нових, тепер вже інтелектуально-емоційно-вольових утворень - соціальних установок.

Соціальна установка - сформована на основі попереднього досвіду схильність сприймати та оцінювати певний предмет певним чином і готовність діяти відносно нього відповідно до цієї установки. Коли об'єктом установки стають різноманітні правові цінності, ми говоримо про правові установки.

Динамічний, енергетичний характер відрізняє установку від оціночного ставлення, яке саме по собі залишається споглядально-емоційним. У своїй сукупності установки утворюють ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації - це стійка система установок, певним чином орієнтована на соціальні цінності, що спрямовує поведінку людей у напрямі до цих цінностей в умовах їх складної взаємодії. Домінуючі установки утворюють спрямованість особистості, визначають її життєву позицію та характеризують змістовну сторону ціннісних орієнтацій. Правова орієнтація - це інтегрована сукупність правових установок індивіда чи спільноти, що безпосередньо формує внутрішній план, програму діяльності в юридично значимих ситуаціях. Таким чином, регулятивна функція права здійснюється за допомогою правових установок та орієнтацій, що синтезують та стабілізують усі Інші джерела правової активності.

З точки зору особливостей сприймання права виділяють два його рівні - правову ідеологію і правову психологію. Крім того, важливим психолого-правовим феноменом, що нерозривно пов'язаний із правосвідомістю, спирається на неї, але при цьому становить собою відносно самостійну категорію, є правова культура.