Історія релігій - Лубський В.І. - Індивідуалізм

Індивідуалізм ("неподільне") - життєва позиція з протиставленням кінцевих інтересів індивіда інтересам спільноти. Виразником цієї позиції став філософ Макс Штирнер, що систематизував їх у своїй праці. Відкидаючи непорушність будь-яких норм поведінки, він стверджує, що їхні першоджерела сила і могутність окремих особистостей.

Відповідно до цього віровчення, виходячи з умов, що пояснюють світ, людина прагне до приємного, але приємне є предметом гострого суперництва. Просто так, без боротьби одержати приємне неможливо. Ті, хто його вже захопив, не віддадуть, ті, в кого його ще немає, докладуть усіх своїх зусиль до того, щоб захопити приємне. Ці суперники існують, тому їх необхідно, як мінімум, знешкодити. Щоб досягти своєї мети і вижити, людина повинна активно і жорстко брати участь у боротьбі й спробувати випередити всіх суперників. Доля індивідуаліста - це жорстокі закони існування, його місія - прагнення перемогти в цій сутичці. Боротьба за існування пояснює життя людини, перемога в цій боротьбі виправдовує їх.

Індивідуалісти рідко відкрито розкривають свої погляди. Індивідуалізм сприймає світ як арену боротьби за існування, де виживає сильніший. Тому людина має невпинно нарощувати свої сили, не соромитися користуватися будь-яким випадком вирватися вперед і вірити, що саме на неї чекає успіх. Ідеал індивідуалізму - це хижак, що пожирає своїх суперників, ніколи нікому ні в чому не поступається, завжди бореться до кінця, використовує будь-яку можливість для досягнення своїх цілей. Індивідуалістів мучить совість тільки тоді, коли він поступиться, або коли не скористається нагодою одержати щось хитрістю, або найменшою витратою сил.

Водночас усупереч панівній думці, індивідуаліст зовсім не є ворогом суспільства. Суспільство завжди перевершує індивіда по силі настільки, що перемогти його у відкритому протиборстві практично неможливо. Індивідуаліст же ніколи не піде на протиборство, у якому йому гарантована поразка. Навпаки, він схильний використовувати суспільство і завжди намагатися випередити своїх конкурентів, рухаючись угору соціальними сходинками. Індивідуалістів найчастіше можна зустріти серед політиків. Проте вони не спроможні самостійно створити суспільство, оскільки витрачають сили винятково заради себе і ведуть його до розпаду. Виняток становлять суспільства, засновані на договорі поступки між індивідуалістами. Класичним прикладом такого товариства є Сполучені Штати Америки. Це суспільство було створене деїстами на основі концепції договору з Богом, що дотримується людьми незалежно від божественної винагороди. Коли ж деїсти зійшли зі сцени, цей договір перетворився на поступку хижакам, що поділили сфери полювання, відповідно до яких більш сильні стежать за більш слабкими й усі стежать один за одним, аби ніхто не порушив установлених меж. При цьому кожний слабкий хижак прагне стати сильним. Американське суспільство існує завдяки дотриманню формул - деїзму, індивідуалізму і протестантизму, так само як китайське суспільство існує завдяки доасизму, конфуціанству і буддизму

Людину, що самотньо переслідує свою мету у світі, де кожен розраховує одержати те ж саме, що й вона, невдача підстерігає на кожному кроці. Тільки досвід і сила доступні людині. Набираючись досвіду і нарощуючи сили, людина мусить вірити в себе, вірити, що саме вона - обранець, щасливчик, який досягне усього, чого буде гідний.

Отже, можна зробити висновок, що формула індивідуалізму є такою: людське життя визначається законом причинності, що панує у світі, або світовими стихіями, тому людина мусить прагнути випередити всіх у боротьбі за приємне.