Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Соціологічний підхід

Соціологічний підхід бере свій початок у працях відомого французького філософа О. Конта (1798—1857). Іншими представниками цього напрямку були німецький філософ соціолог і політолог M. Вебер (1864— 1958), французький суспільствознавець Е. Дюркгайм (1858—1917) і американський соціолог Т. Парсонс(1902—1986). Даний підхід визначає релігію як соціальний інститут, що виконує дві функції.

З одного боку, "релігія є системою понять, за допомогою яких індивідууми уявляють собі спільноту, членами якої вони є, і стосунки, невиразні, але близькі, які вони підтримують з нею". Культові ж дійства ж підтримують життєвість цих вірувань.^*12 У давнину йшлося про відчуття спільності, належності до єдиного колективу кревних родичів, яке постійно проявлялося в переважно колективних способах життєдіяльності первісних людей — від загінного полювання на великого звіра до виконання колективних ритуальних дій. У кінцевому підсумку це відчуття реалізувалося в обожненні персоніфікованого уособлення свого роду чи племені — його власного божества (тотема), причасність до зміцнювала людей морально і фізично.

*12: {ДюркгаСш Е. Елементарні форми релігійного життя.— К., 2001— С. 214.}

У більш розвинутих суспільствах з розвинутими релігійними формами моделювання соціального середовища значно ускладнилося: "потреба у спасінні, що свідомо культивувалося як зміст релігійності, завжди і всюди поставало як наслідок спроб систематичної практичної раціоналізації реальностей життя... Інакше кажучи, ця потреба пов’язана була з претензіями... показати, і по світобудова (принаймні тією мірою, якою вона зачіпає інтереси людей) має здебільшого осмислений характер..."^*13 .

*13: {Вебер М. Напрями і шаблі релігійного заперечення світу // Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика.— К., 1998.— С. 471.}

З другого боку, релігія як соціальний інститут встановлює визначальні норми й мотиви соціальної поведінки в суспільному середовищі, робить їх абсолютно значущими для людей. Зокрема, одні релігії, стверджував відомий німецький мислитель М. Вебер, стимулюють "утечу від світу" і занурення людини в глибини власного "Я", завдяки чому нам, європейцям, залишається схил яги голову перед індійськими йогами або таємницями китайської народної медицини; інші особливо християнство, навпаки, спрямовують людину на його завоювання й перетворення, через що західній спільноті можна пишатися досягненнями науково-технічного прогресу.

Етнологічний підхід

Представники етнологічного підходу — дослідники численних народів, що перебували на ранніх стадіях розвитку, Е. Тайлор, Дж. Фрезер, Б. Малиновський — вбачали в релігії, поряд з мистецтвом і моральністю, природно сформований, первинний елемент людської культури і спосіб її нормального функціонування.

Біологічні і психологічні концепції

Біологічні і психологічні концепції, що їх розробляли американський філософ-прагматик У. Джеймс (1842—1910), німецький представник "філософії життя" В. Дильтей (1833—1911), французький етнолог Л. Леві-Брюль( 1857—1939), австрійський психіатр і філософ, основоположник психоаналізу 3. Фрейд (1856— 1939) і його послідовники, пояснювали існування релігії наявністю в людині могутнього "релігійного почуття" або модифікаціями різних емоційно-психічних станів—заздрості й страху, любові й сорому.

Наприклад, на думку З. Фрейда, формування релігійних уявлень відбувається на основі притаманного кожній людині "Едмінового комплексу" — прихильності в ранньому дитинстві хлопчика до матері та подвійному через це ставленні до батька. Батько, з одного боку, сприймається як конкурент у взаєминах з матір’ю, якого він підсвідомо прагне позбутися. З другої о боку батько виступає як ідеал, з яким малюк себе ототожнює. Отже, в маленької людини формується комплекс суперечливих почуттів до батька, при тому, що негативне ставлення до батька придушується і витискається в несвідоме, але продовжує прориватися в свідомість. Відчуття провини за негативне сприйняття батька якраз і стає тим тлом, на якому виникає каяття, а звідси—як компенсація — розвивається практика ритуального вшанування абстрагованого від конкретного батька образу Бога, починаючи з віри в тотемного першопредка—тварини чи рослину від якого ніби походить той чи інший родоплемінний колектив.

Пізніше З. Фрейд розширив своє тлумачення джерел релігії: "Боги зберігають своє потрійне завдання: нейтралізують жах перед природою, примирюють із грізною долею, що виступає в образі смерті, й нагороджують за страждання й біди, що випадають на долю людини в культурному співтоваристві"^*14.

*14: {Фрейд 3. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов.— М., 1989.— С. 106.}

На питання про психологічний механізм функціонування релігії З. Фрейд дає наступну відповідь: це ілюзії, реалізація найдавніших, найсильніших, най наполегливіших бажань людства: таємниця їхньої сили ховається в силі цих бажань. Добра влада божественного провидіння пом’якшує жах перед життєвими небезпеками, постулювання етичної світобудови забезпечує торжество справедливості, чиї вимоги так часто залишаються всередині людської культури нездійсненними, продовження земного існування в майбутньому житті пропонує просторові й часові межі, всередині яких слід чекати здійснення цих бажань^*15.

*15: {Фрейд 3. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов.— М., 1989.— С. 118.}

На думку представників біолого-психологічних теорій релігії, численні релігійні потяги, причому у найпримітивнішому вигляді, продовжують справляти помітний вплив й на сучасне західне суспільство: "Могутньою колективною формою сучасного ідолопоклонства виступає поклоніння силі, успіху й владі ринку; але крім цих колективних форм є ще дещо. У сучасному суспільстві приховано безліч індивідуалізованих примітивних форм релігії. Багато з них називаються неврозами, але з тим же успіхом можна дати їм релігійні імена: культ предків, тотемізм, фетишизм, ритуалізм, культ чистоти тощо"^*16.

*16: {Фромм Э. Психоанализ и религия// Сумерки богов.— М., 1989 — С. 163.}

На сьогодні в науці дедалі більше зміцнюється комплексне бачення проблеми: походження релігії є наслідком взаємодії багатьох факторів—матеріальних, соціально-економічних і духовних. Доти, доки наука не дає повної й зрозумілої відповіді на питання про походження релігії, залишатиметься місце Й для підходу релігійного.