Релігієзнавство - Кислюк К.В. - "Шаманська хвороба"

Шаманізм (мовою сибірських народів "саман" — буйний) — особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов’язаний з віруваннями в надприродні здібності і можливості давніх служителів культів — шаманів.

Шаманізм добре описаний на матеріалі мисливських і рибальських народів Північної Америки, Сибіру і Далекого Сходу. Відомі і наскельні зображення, що зазвичай співвідносять із шаманізмом (зображення в печері "Трьох братів" у Франції танцюючої людини з рогами оленя, хвостом, довгою, ймовірно, штучною бородою).

У наші дні шаманізм, схоже, переживає друге народження, стає популярним і модним явищем західної культури. Ним захоплюються тисячі людей, численні статті й семінари пропонують усім бажаючим (від психологів і бізнесменів до домогосподарок) "архаїчні техніки екстазу", що справді виявляються доступними переважній більшості тих, хто їх практикує. Сучасна релігійна статистика також містить графу "шаманізм", у якій указується цифра 10—12 млн. чоловік. Спробуємо з’ясувати, що ж насправді являє собою цей надзвичайно цікавий релігійний феномен.

Шаманізм заснований на уявленнях давніх людей про існування тісного зв’язку між шаманом і духами, що допомагають боротись з іншими, ворожими людині силами. Судячи з усього, першим духом-заступником шамана був його родовий або сімейний тотем. Недарма в багатьох народів душу шамана уособлювала тварина, з якою вона була злита в єдине ціле. Пізніше образ "матері-звіра" набув вигляду духу-предка самого шамана. В кінцевому підсумку він перетворився на духа-помічника шамана, дуже часто людиноподібного на вигляд.

Наскельне зображення первісного шамана (?)

Завдяки здатності до підтримання безпосереднього контакту з надприродним, шамани помітно відрізнялися від усіх тих, хто в давньому суспільстві також спеціалізувався на простому ви конанні різноманітних релігійних і магічних обрядів і ритуалів — знахарів, чаклунів, ворожбитів.

Шаманські обов’язки однаковою мірою виконувалися й чоловіками й жінками, іноді зустрічалося і таке явище, як травестизм, коли чоловіки-шамани вдягалися і поводилися як жінки, тому що на те була відповідна воля духів.

"Шаманська хвороба"

Споконвічно давні люди вважали, що саме духи встановлюють зв’язок з майбутнім шаманом. Наочним свідченням цього була т.зв. "шаманська хвороба", що вражала людину звичайно в дитячому або юнацькому віці. Симптоми цієї хвороби могли бути найрізноманітнішими, але майже завжди така людина виглядала в очах оточення божевільною. Вона робила незрозумілі вчинки, могла годинами сидіти в стані заціпеніння, іноді тікала з дому і по кілька днів на самоті блукала лісом. Хворий подовгу не вставав з ліжка, відчуваючи у всьому тілі страшний біль, у сні часто марив і розмовляв сам із собою. Вважалося, що хвору на "шаманку" людину відвідували духи й пропонували стати їх обранцем. Наштовхнувшись на відмову, духи починали примушувати кандидата в шамани, загрожували йому, а потім відверто переслідували і застосовували "методи фізичного впливу". Після того як людина погоджувалася стати шаманом, починався тривалий і хворобливий процес її "переробки", загартування, формування в ній надприродних якостей. Духи змінювали кістки й внутрішні органи людини, переливали їй кров і безцеремонно вторгалися в її розум.

Інакше кажучи, перебіг шаманської хвороби цілком збігався з циклом ініціації: страждання, смерть і наступне воскресіння. Рано чи пізно шаманська хвороба минала, людина, яка її перенесла, вже перетворювалася на "обранця духів", котрий перевершував своїми можливостями всіх смертних. Тільки на досить пізніх стадіях розвитку первісної релігії люди почали допускати можливість того, що сам шаман може вибирати собі помічників і заступників серед духів.

У переважній більшості випадків шаманська хвороба супроводжувалася "професійним" навчанням кандидата у старого, досвідченого шамана, завдяки чому він здобував необхідні знання, навички й уміння, що розцінювалися його одноплемінниками як надприродні. Майбутній шаман дізнавався про устрій Всесвіту, імена, звички жителів "верхнього", небесного, або "нижнього", підземного, світу, з якими він матиме тісне спілкування, засвоював засоби пересування по потойбічних світах, вивчав прийоми впливу на духів, зміцнював волю і мужність, загартовував своє тіло, вчився контролювати свідомість. Термін учнівства коливався в різних народів від кількох днів до кількох місяців або років.

Важко сказати, з яких причин виникала шаманська хвороба. У кожному окремому випадку причини могли бути різними. Проте для давньої людини з властивою їй вірою в населений духами зовнішній світ досить було будь-якого незвичайно яскравого психологічного переживання, незвичайної події, щоб витлумачити їх як заклик духів.