Релігієзнавство - Кислюк К.В. - КОРОТКІ ПІДСУМКИ

Центром ісламу в Україні протягом усієї її історії залишався Крим. У1242 р. татаро-монтоли завоювали півострів: Крим увійшов до складу Золотої Орди, де у XIV ст. іслам поширився як офіційна релігія. УХУ ст. у зв’язку з розпадом Орди, в Криму виникло Кримське ханство, яке наприкінці століття підпало у васальну залежність від Османської імперії.

Мусульмани Криму належать до сунітського напрямку. У Кримському ханстві за моделлю багатьох ісламських країн відбулось зрощення світської державної та релігійної влади. На чолі мусульманського духовенства Кримського ханства стояв муфтій. Муфтієм мусульман Криму вважали самого хана. Окрім муфтія до складу духовенства входили інші особи—казі, імами, шейхи. Практично в усіх значних поселеннях діяли мечеті (їх налічувалося понад 1500 у XVIII ст.), початкові (мектебе), і середні (медресе) навчальні заклади. Провідним авторитетом з питань мусульманського права, головою улемів (богословів) був шейх-уль-іслам. У сучасній Євпаторії мешкали дервіші. Під впливом ідей і норм ісламу сформувалася національна культура кримськотатарського на роду, його побутові традиції, мова, спосіб життя, письменство, музика, архітектура.

На жаль, більша частина наступних 300 років історії Криму пройшла у безперервних війнах між Кримським ханством, українським козацтвом, царською Росією, Річчю Посполитою та султанською Туреччиною. Однак напади кримських і ногайських татар на українські землі Й героїчна протидія українського козацтва ніколи не набували характеру "священної війни". Головна мета цих нападів була суто економічною—здобуття якомога більшої кількості полонених для наступного продажу на східних ринках. Татари не прагнули культурно або релігійно закріпитись деінде північніше від місць свого проживання. Щоправда, частина українських невільників через зрозумілі обставини змушена була приймати іслам осідати на кримських і турецьких землях. Деякі з них, наприклад, славнозвісна Роксолана (1505-1561) — дружина і політичний радник султана Сулеймана І -посідал и дуже високе соціальне становище.

Наприкінці XVIII ст., після кількох війн з Кримом і Османською імперією, Росія знищила Кримське ханство з його теократичною державною структурою, і приєднала його територію до своїх земель. Російська імперська влада, в принципі, терпимо ставилась до ісламу. Для опікування релігійними справами було створене в 1794 р. Таврійське малометанське правління. Однак із певних політичних міркувань, іслам і мусульмани Криму зазнавали систематичних утисків. За часи панування Російської імперії було знищено понад як 900 мечетей. Із 1,5 тис. початкових шкіл залишалось 275. На весь Крим діяло тільки 23 медресе. Чисел ьність’духовенства скоротилося в багато разів і складала 942 особи. У1876 р. міністр внутрішніх справ остаточно заборонив видавати кримським татарам паспорти для здійснення хаджу. Це спричи нило їхню масову еміграцію до Туреччини та інших мусульманських країн. Вважається, що з 1783до 1917 р. з Криму емігрувало майже 4 млн мусульманського населення. Унаслідок цього напередодні революції 1917 р. татари становили лише 1/3 сільського і 1/10 міського населення Криму.

Окрім Криму, в XIX—на початку XX ст. мусульманські громади з’явились у багатьох містах України. Значною мірою то були десятки тисяч економічних мігрантів з волзьких татар, залучених для роботи в швидко зростаючій важкій промисловості, а також політичні репатріанти з Кавказу, де кілька десятків років тривала жорстока війна за незалежність. Царський уряд дозволяв їм мати мечеті й молитовні будинки. Наприклад, дві мечеті діяли у Луганську і Макіївці, молитовний будинок був у Києві. У 1910 р. у місті заклали фундамент мечеті, яку не встигли побудувати через початок Першої світової війни.

Комуністична влада у Радянській Україні поставилась до кри мських мусульман ще з більшою підозрою як до націоналістичних елементів. П ротягом 1920— 1930-х років було закрито всі мечеті. Значну їх частину відразу зруйнували, іншу - облаштувал и під різні господарські потреби. У м. Бахчисарай кам’яну мечеть перетворили на хлібний склад, в Євпаторії—віддали під краєзнавчий музей. Увесь мусульманський актив було репресовано, розстріляно, вислано майже все мусульманське духовенство. Безжально була знищена мусульманська культура: ліквідовано самобутню писемність, заборонено до вжитку арабську графі ку, скасовано систему освіти. З усіх довідників, енциклопедій, підручників вилучався матеріал про мусульманську державу в Криму. В масовому порядку було знесені навіть цвинтарі, а надгробки закладались у підмурки нових будинків. Апогею переслідування татар д осягли у часи Другої світової війни, коли за звинувачення у співробітництві з фашистами у травні 1944 р. з Криму було виселено приблизно 200тис. татар, які ще залишались. Нині триває процес їх повернення до Криму, відродження мусульманських релігійних громад.

Поза Кримом на 1926 р. залишалось лише чотири зареєстровані громади із загальною чисельністю мусульман 200чоловік. На початок 1941 р. вже не було жодної. Таке становище три вало аж до середи -ниІ980-хрр.

Значення ісламу і арабської цивілізації та їхні взаємини з християнською європейською цивілізацією завжди визначалися тією роллю, що відіграв Близький Схід у соціокультурній історії людства: він був свого роду культурним джерелом, де Захід знаходи в ті культурні елементи, яких йому не вистачало. З цього приводу можна згадати імена Ібн-Сіни (Авіценни) (XI ст.) і Омара Хайяма (1040-1123) і просто те, що ми користуємося арабськими цифрами.

Якщо процес культурного синтезу був ззовні непомітним, політичні взаємини між арабами і християнами завжди складалися непросто. Про це свідчать зіткнення двох світів у XI—ХІІІ ст. у часи Хрестових походів, наступ Османської імперії на Європу, що три вав до кінця XVI ст., і контрнаступ зміцнілого Заходу, що закінчився наприкінці XIX—початку XX ст. падінням Османської імперії, виникненням на її території багатьох європейських держав і європеїзованої Туреччини, конфлікт між підтримуваним Заходом Ізраїлем і арабським світом протягом усієї другої половини XX ст. При цьому Захід завжди ставився до арабського світу вороже, відчуваючи в Його існуванні спочатку своєрідний виклик божественній упорядкованості світу, а потім серйозну перешкоду на шляху до світового панування.

Лише в 1965 р. на II Вати канському соборі вперше за всю історію Католицька Церква офіційно декларувала свою терпиму позицію шодо мусульманського віровчення: "Церква з повагою ставиться й до мусульман, що поклоняються єдиному Богові, живому і сущому, милосердному і всемогутньому, творцеві неба і землі, що "говорив до людей". У цій Декларації також указувалося на близькість, по суті, трьох "стовпів" ісламу до важливих християнських обрядів — щодо Бога (молитва), щодо ближнього (милосердя), щодо власної природи людини (піст). Високо були оцінені норми шаріату — як такі, що налаштовують людину на моральний спосіб життя. Розходження між християнами і мусульманами в Декларації вбачалося лише в тому, що мусульмани визнають Ісуса не Богом, а пророком. Декларація закликала всіх "піддати забуттю минуле і щиро прагнути до взаєморозуміння, а також до того, щоб спільно захищати і зміцнювати заради всіх людей соціальну справедливість, моральні цінності, мир і свободу"^*75.

*75: {Nostra Aeiate. Декларация об отношении церкви к нехристианским религиям // Христиане и мусульмане: Проблемы диалога." М., 2000.- С. 5.}

Ще в XIX ст. найвідоміший мислитель Заходу Г.В.Ф. Гегель стверджував, що "іслам уже давно зійшов із всесвітньо-історичної арени і знову повернувся до східного спокою і нерухомості"^*76. Замість цього ісламський світ, спираючись на економічну базу, створену половиною світових запасів найбільш дешевої у видобутку нафти, переживає в наш час своєрідне "мусульманське відродження". Він об’єднався - таким центром є для мусульман міжнародна урядова організація 50 ісламських країн—"Організація Ісламської Конференції" (1969), ісламські об’єднані нації. У світі ісламу в останні десятиліття дедалі впливовішою стає фундамешпалістська орієнтація, що пропагує повернення до справжніх ісламських цінностей часів Мухаммада. Поряд з нею існують трали ціоналістська, шо жадає залишити іслам таким, який він є, і модерністська, котра виступає за більш активне пристосування ісламу до реалій сучасного світу. Представники фун-даменталізму виступають також з радикальними ідеями "панісламізму" — різкого посилення ролі ісламу в економічному, політичному, духовному житті народів, що традиційно входили в орбіту поширення ісламу, і розширення сфери впливу цієї релігії на інші народи і держави. Ідеї "панісламізму" одержали практичне втілення в діяльності численних мусульманських міжнародних організацій, у тому числі екстремістських. Прикметна ознака, що активізація радикальних ісламських рухів 1990-2000 рр. пояснюється не релігійними, а культурними, психологічними та геополітичними чинниками. Йдеться про розвиток глобалізації, яка для багатьох мусульман тотожна "американізації". У першу чергу, вона загрожує традиційному ритму життя, матеріальному добробуту та привелейованому соціальному статусу міського середнього класу—дрібних підприємців, торговців, лікарів, інженерів, держслужбовців, учителів. Представники цих професійних груп, на думку західних експертів, складають масову базу найвпливовіших ісламських угруповань.

*76: {Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории - СПб., 2000.- С. 377.}

Попри це, згідно зданими соцопитування "Мусульмани в українському суспільстві", дві третини опитаних мусульман у нашій країні виступають за діалог з християнами, наголошують на своєму м иролюбному ставленні до цієї релігії та її вірних.

КОРОТКІ ПІДСУМКИ

1. Іслам — наймолодша зі світових релігій. Він виникає в VII ст. н.е. на Аравійському півострові.

2. Іслам — релігія, що найбільш динамічно розвивається. Протягом XX ст. спостерігалося постійне зростання питомої ваги мусульман серед населення земної кулі. Нині кожен п ’ятий житель Землі—мусульманин.

3. Головна особливість ісламу полягає в нерозривному зв ’язкуміж релігійно-культовим і суспільно-політичним життям.

4. На основі ісламу сформувалася високорозвинена цивілізація, що зробила невимірний внесок у скарбницю світової культури.

5. Засновник ісламу — Мухаммад (570—632) – один з найбільших релігійно-політичних діячів в історії людства.

6. Віровчення ісламу викладене у священній книзі Корані. Мусульмани вірять у те, що "Немає ніякого божества, крім Аллаха, а Мухаммад — Посланник Аллаха".

7. Культова практика мусульман складається з обоє язкової щоденної п ятикратної молитви, посту у священний місяць рамадан, сплати благодійного податку, паломництва у священне місто Мекку.

8. Основні напрямки в ісламі — сунізм і шиїзм — розходяться, головним чином, у питанні про те, кому повинна належати влада в мусульманській громаді.

ЗАПИТАННЯ

1. Якою особливістю іслам відрізняється поміж інших світових релігій ?

2. Назвіть основні положення віровчення ісламу. Яке його положення сприяє розвитку в наш час (сіамського екстремізму?

3. Які п "ять стовпів ісламу Вам відомі ?Який елемент — морально-етичний і віронавчальний чи культовий у ньому переважає і чому?

4. Скільки разів на день моляться мусульмани? Про що вони благають Аллаха під час ритуальної молитви - намазу?

5. У християн — неділя, а що у мусульман?

6. Які напрями в ісламі вам відомі? Поясніть, чому головні розбіжності між цими напрямами не стосуються віронавчальних або обрядово-культових питань?

7. Чим різниться статус священних споруд в ісламі та християнстві?

8. У чому офіційно вбачає подібність та різницю між християнством та ісламом сучасна Католицька Церква?

9. Який вплив справив іслам на виникнення "ісламського світу мусульманської цивілізації? У чому полягає значення цієї цивілізації для світової культури?

ЗАВДАННЯ

1. У багатьох країнах, депонує іслам, існує особливий календар, який веде облік часу з моменту таємного переїзду (Хіджри) Мухаммада й мусульман з Мекки до Медини. Визначте, в якому столітті за цим календарем зараз живуть ці країни. Для цього:

— відніміть від року, в якому ми живемо за європейським календарем, дату Хіджри;

— поділіть отримане число на 32;

—результат ділення додайте до кількостіроків, що минули з року Хіджри за європейським календарем.

2. Спробуйте порівняти релігійну організацію у відомих Вам світових релігіях за наступними критеріями:

а) ступінь централізації;

б) наявність особливого прошарку професійних служників культу та їхній статус;

в) рівень впливу на інші сфери життя.