У РІК 6491 [983]. Пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх.
1 вернувся він до Києва, і приносив жертву кумирам із людьми своїми. І сказали старці і бояри: "Метнемо жереб на хлопця і дівчину, і на кого він упаде,—того заріжемо богам".
Абув варяг один [Тури],"-двір його був [там], де є нині церква святої Богородиці [Десятинна], що її звів Володимир, — і варяг той прийшов був із Греків і потай держався віри християнської. І був у нього син [ Іван], гарний з лиця і душею, і на сього упав жереб...
I сказали, прийшовши, послані до нього, [варяга]: "Упав жереб на сина твойого, бо зволили боги його собі. Тож учинимо жертву богам". 1 сказав варяг: "Не боги вони суть, а дерево. Сьогодні є, а завтра вже згнило. Не їдять бо вони, ні п’ють, ні говорять, а зроблені вони руками з дерева, сокирою і ножем. А бог один єсть, [той], що йому служать греки і поклоняються, бо сотворив він небо, і землю, і людину, і зорі, і місяць, і дав життя на землі. А сі боги що зробили? Вони самі зроблені є. Недамсинасвойогобісам".
Вони тоді, пішовши, повідали [се] людям. А ті, взявши оружжя, пішли на нього і рознесли двір довкола нього. Він же стояв на сінях [галерея, або веранда на стовпах. — Авт.] із сином своїм, [і] вони сказали йому: Дай сина свойого, ми оддамо його богам". А він відповів: "Якщо вони боги є, то нехай пошлють одного [з—між] себе бога і візьмуть сина мойого. А ви чому приносите їм жертви? "І зняли вони крик, і підрубали сіни під ними, а тоді повбивали їх. І не знає ж ніхто, де їх положили, бо л юди тоді були невігласами і поганим и.
Літопис руський. - К., 1989. - С 49-50.
Текст 9.2. КУПАЛЬСЬКЕ СВЯТО
Ніч на Купайла дуже значна для українського народу. В той час сила сонця й тепла розвивається до найбільшої міри. Ростюча й плодюча сила землі доходить до найвищого ступеня. Хліб починає спіти, трава й всяке зілля стоїть у цвіту. Земля пишно убрана зеленим листом ; ніде не видно жовтого листочка. Вода в річках ще не висихає од літньої жари. В купальську ніч діються на землі й на небі великі чуда. В лісі цвіте папороть, як огнева іскра; цвіт папороті стережуть чорти, відьми, вовкулаки і всяка нечиста сила. Лихі люди в той час роблять на полі закрутки з хліба. В ту ніч відьми ходять доїти корови. Селяни кладуть на вікна кропиву, а в хлівах осичину, щоб оборонитись од відьом і всякої нечистої сили. Щоб молоко не дісталось відьмам, хазяйки злучають на ніч телят з коровами. В той день ходять по землі русалки, і дівчата цілий день носять під пахвами ґюлин, щоб не причепились русалки. Дівчата йдуть в поле збирати всяке зілля, в’ють з нього вінки й ворожать про свого милого. Одну дівчину садовлять у лісі в яму, зав’язують їй очі і дають в руки вінки з свіжого й сухого зілля. Та дівчина зветься Купайло. Побравшись за руки, дівчата ходять кругом неї і співають пісень. Кому Купайло дасть вінок з свіжого зілля, та дівчина буде щаслива в парі, а кому дістанеться сухий вінок, та буде нещаслива; кого ж Купайло піймає, та дівчина не вийде того року заміж. В купальську ніч дерево переходить з одного місця на друге, говорить шелестом листу. Всі звірі й зілля розмовляють між собою. Усяке зілля в ту ніч набирається незвичайної сили, і знахарі зривають його для чарів. Страшна сліпа змія мідяниця розкриває очі, нападає на людей і пробиває їх наскрізь. Такі чуда й дива діються в купальську ніч!
Свято Купайла на Україні справляють зтакою обставою, в котрій вповні додержався до нашого часу давній язичеський обряд. На Купайла дівчата й хлопці роблять ляльку з віників, з соломи, кропиви й шипшини, а найчастіше з чорноклена; її вбирають в квітки, встрічки, в вінок і ставлять над водою. Та лялька зветься Мареною. Потім роблять другу ляльку з соломи, вбирають у вінок, в сорочку, плахту й намисто і ставлять рядом з Мареною. Друга лялька зветься Купайло. Часто беруть гільце з чорноклена, обвішують його вінками, стрічками і те гільце звуть Мареною, Під тим гільцем ставлять ляльку Купайла. Перед Мареною й Купайлом ставлять стіл з горілкою й закускою, розкладають огонь, і дівчата й хлопш9 взявшись за руки, скачуть через вогонь і співають купальських пісень. Тим часом хлопці закрадаються, однімають Марену, розривають і розкидають її або топлять у воді. Дівчата не сердяться на них і знов роблять другу Марену, докоряючи парубкам, що вони вкрали нелюбу Мареігу, а ту, що дівчата навмисне виставили, щоб піддурити хлопців. Після того дівчата розламують Марену, беруть по гіллячці додому і кидають на грядку в огірки, бо кажуть, що од того краще ростуть огірки. Після всього Марену кидають у воду, а з нею часом топлять у воді й Купайла.
Ненуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. — К., 1992. — С. 33—34.
Текст 9.3. ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ. АНДРІЇВСЬКА ЛЕГЕНДА
Текст 9.4. ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ. ХРЕЩЕННЯ РУСІ
Текст 9.5. УСТАВ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВИЧА ПРО ДЕСЯТИНИ, СУДИ ТА ЛЮДЕЙ ЦЕРКОВНИХ
Текст 9.6. ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ. ЗАСНУВАННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
Текст 9.7. БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ
Текст 9.8. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про свободу совісті та релігійні організації"
Текст 9.9. ЩО СМІЄТЕ, ТОГО НЕ ЗАБУВАЙТЕ, А ЧОГО НЕ ВМІЄТЕ, ТОГО ВЧІТЬСЯ...
Текст 10.1. РИТУАЛ У КРИШНАЇТІВ
Текст 10.2. Л. СИЛЕНКО ПРО СВОЮ ВІРУ