Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Текст 9.7. БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ

АРТИКУЛИ, НА ЯКІ ПОТРЕБУЄМО ГАРАНТІЇ ВІД ПАНІВ РИМЛЯН РАНІШЕ, ЗАКИ ПРИПУСТИМО ДО ЄДНОСТІ З РИМСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ

Перша умова: Тому, шо між людьми Римської Церкви і грецької віри є спір про походження Св. Духа, що дуже перешкоджає з’єдиненню,... вимагаємо: щоб нас не примушувано до іншого віровизнання, а тільки... що Св. Дух не з двох початків, ані подвійним походженням, але з одного початку, немов із джерела, від Отця через Сина походить.

Друга умова: Богопочитання і всі молитви, ранішні, вечірні й нічні, щоб нам залишилися незмінні по звичаю й обичаю, прийнятному в Східній Церкві, а саме — три св. Літургії: Василія, Золотоустого й Епіфанія, яка буває в часі Великого Посту з наперед освяченими Дарам и, а також усі інші обряди та пере монії нашої Церкви, що ними ми дотепер користувалися..., щоб те все ми виконували в нашій мові.

Третя умова: Тайна Пресвятішого Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа, щоб нам була збережена навічно, повно і непорушно під обидвома видами, хліба й вина, як ми дотепер уживали.

Четверта умова: Щоб св. Тайна Хрещення була нам повнотою і щодо форми запевнена і без ніяких додатків, теж як ми її уживали до сьогодні.

П’ята умова: Про чистилище не входимо в ніякі спори, а бажаємо бути поучені св. Церквою.

Шоста умова: Новий календар, якщо неможливо вживати старого, приймемо; але під тією умовою, що час і спосіб святкування Пасхи й інших свят буде нам збережений і залишений повний та незмінний...

Дев’ята умова: Подружжя священиків нехай залишаться вповні без зміни, за винятком двоєженців.

Десята умова: Достоїнства Митрополита, Єпископів чи іншого духовенства, щоб не давати людям іншого народу, а тільки народу руського або грецького, якщо вони є нашого обряду <...>.

Дванадцята умова: Щоб ми мали більшу повагу, а наші вірні овечки, щоб тим більше нас шанували й слухали, то прохаємо про допущення нашого Митрополита й Єпископів нашого обряду до Сенату Його королівської Милості, і з багатьох і слушних причин: бо ж ми маємо ту саму гідність і уряд, що й Єпископи обряду Римської Церкви <...>.

П’ятнадцята умова: Якщо на майбутнє люди нашого обряду, погорди вил и своїм обрядом і церемоніями, забажали б прийняти обряді церемонії римські, то нехай їх не приймають, бо всі вони вже в одній Церкві і під одним Пастирем.

Шістнадцята умова: Подружжя між людьми грецького і римського обрядів будуть свобід ні без примушування до одного обряду в одній Церкві.

Дев’ятнадцята умова: Архімандрити, Ігумени, ченці й їхні монастирі аби по-старому були під послухом своїх Єпископів у своїх єпархіях, бо в нас є лише один чернечий чин—устав, яким користуються Єпископи, а провінціалів у нас нема.

Двадцята умова: Прохаємо також, щоб по звичаю й обичаю Римської Церкви ми могли висилати до державних трибуналів двох духовників нашого обряду, які будутьберегги наші права і вольності обряду.

Двадцять перша умова: Архімандрити, Ігумени, Священики, Архідиякони та інші духовники нашого обряду нехай користуються і втішаються такими самими почестями й пошанівком у народу, як і особи римського обряду, та нехай користуються достойностями й привілеями, що їх колись визнав для нас бл. пам’яті король Володис-лав<...>.

Двадцять п’ята умова: Монастирів і церков наших руських, щоб на костели не обертано, а навпаки, якби який католик у своїм маєтку церкву пошкодив, то повинен її знову направити для підданих руського народу, або наново побудувати або старі зрепарувати <...>.

Двадцять сьома умова: Нехай нам буде також вільно закладати школи і семінарії грецької і слов’янської мови всюди, де це буде виглядати вигідно й відповідно, а також і друкарні для друкування книг, які, однак, будуть підчинені владі Митрополита й Єпископів, та нехай нічого не друкується без їхнього дозволу, щоб тим способом забрати лиходіям нагоду поширювати свої єресі <...>.

Тридцята умова: Якщо б хто—будь за якусь провину був ви клятий своїм Єпископом, то щоб такого в Римській Церкві не приймали, а навпаки, щоб про це там оголошено, подібно як і ми будемо ставитися до тих, що будуть ви кляті Римською Церквою <...>.

Тридцять третя умова: Отож ми, нижче підписані, бажаючи вчинити те святе поєднання на Божу славу і для миру Церкви, повищі умови, які уважаємо необхідними для нашої Церкви та які треба, щоб наперед підтвердили Найвищий Архієрей і його королівська милість, передаємо для більшої достовірності цією нашою грамотою Преподобним Братам Отцеві Іпатієві Потіеві, прототронієві, Єпископові Вол оди мирсько му і Берестейському, та отцеві Кирилові Терлецько-му, Екзархові й Єпископові Луцькому та Острозькому, шоб вони наперед прохали підтвердження і запевнення тих усіх артикулів, які ми письмово подали від імени нашого, від свого Найвищого Отця Папи, а також щоб просили його королівську милість; а ми, будучи упевнені про нашу віру, святі Тайни й обряди наші, тим певніше, без найменшого порушення сумління нашого і доручених нам духовних овечок, могли приступити до святого з’единення і Римською Церквою, а й інші, бачачи, що все було там збережене непорушним і цілим, щоб тим радніше пішли нашими слідами.

Дано в рік Божий 1595 червня, 1 дня за старим календарем.

Михаїл Митрополит Київський і Галицький, власною рукою.

Іпатій Єпископ Володимирський і Брестський, власною рукою.

Кирилл Терлецький Божою благодаттю Екзарх, Єпископ Луцький і Острозький, власною рукою.

Леонтій Пел ьчитський з благодаті Божої Єпископ Пінський і Туровський, власною рукою.

(8 печаток, серед яких—єпископа львівського Гедеона Балабана и холмського Діонісія Збируйського; на звороті сьомого аркуша є підпис Йони Гоголя: "Йона архимандрит кобринський церкви святого Спаса, власною рукою підписав". Все підписи кирилицею).

Стохів М. Христова церква в Україні: 988—1596. - Л., 1993. — С. 396-405.