Релігієзнавство - Кислюк К.В. - Текст 9.2. КУПАЛЬСЬКЕ СВЯТО

У РІК 6491 [983]. Пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх.

1 вернувся він до Києва, і приносив жертву кумирам із людьми своїми. І сказали старці і бояри: "Метнемо жереб на хлопця і дівчину, і на кого він упаде,—того заріжемо богам".

Абув варяг один [Тури],"-двір його був [там], де є нині церква святої Богородиці [Десятинна], що її звів Володимир, — і варяг той прийшов був із Греків і потай держався віри християнської. І був у нього син [ Іван], гарний з лиця і душею, і на сього упав жереб...

I сказали, прийшовши, послані до нього, [варяга]: "Упав жереб на сина твойого, бо зволили боги його собі. Тож учинимо жертву богам". 1 сказав варяг: "Не боги вони суть, а дерево. Сьогодні є, а завтра вже згнило. Не їдять бо вони, ні п’ють, ні говорять, а зроблені вони руками з дерева, сокирою і ножем. А бог один єсть, [той], що йому служать греки і поклоняються, бо сотворив він небо, і землю, і людину, і зорі, і місяць, і дав життя на землі. А сі боги що зробили? Вони самі зроблені є. Недамсинасвойогобісам".

Вони тоді, пішовши, повідали [се] людям. А ті, взявши оружжя, пішли на нього і рознесли двір довкола нього. Він же стояв на сінях [галерея, або веранда на стовпах. — Авт.] із сином своїм, [і] вони сказали йому: Дай сина свойого, ми оддамо його богам". А він відповів: "Якщо вони боги є, то нехай пошлють одного [з—між] себе бога і візьмуть сина мойого. А ви чому приносите їм жертви? "І зняли вони крик, і підрубали сіни під ними, а тоді повбивали їх. І не знає ж ніхто, де їх положили, бо л юди тоді були невігласами і поганим и.

Літопис руський. - К., 1989. - С 49-50.

Текст 9.2. КУПАЛЬСЬКЕ СВЯТО

Ніч на Купайла дуже значна для українського народу. В той час сила сонця й тепла розвивається до найбільшої міри. Ростюча й плодюча сила землі доходить до найвищого ступеня. Хліб починає спіти, трава й всяке зілля стоїть у цвіту. Земля пишно убрана зеленим листом ; ніде не видно жовтого листочка. Вода в річках ще не висихає од літньої жари. В купальську ніч діються на землі й на небі великі чуда. В лісі цвіте папороть, як огнева іскра; цвіт папороті стережуть чорти, відьми, вовкулаки і всяка нечиста сила. Лихі люди в той час роблять на полі закрутки з хліба. В ту ніч відьми ходять доїти корови. Селяни кладуть на вікна кропиву, а в хлівах осичину, щоб оборонитись од відьом і всякої нечистої сили. Щоб молоко не дісталось відьмам, хазяйки злучають на ніч телят з коровами. В той день ходять по землі русалки, і дівчата цілий день носять під пахвами ґюлин, щоб не причепились русалки. Дівчата йдуть в поле збирати всяке зілля, в’ють з нього вінки й ворожать про свого милого. Одну дівчину садовлять у лісі в яму, зав’язують їй очі і дають в руки вінки з свіжого й сухого зілля. Та дівчина зветься Купайло. Побравшись за руки, дівчата ходять кругом неї і співають пісень. Кому Купайло дасть вінок з свіжого зілля, та дівчина буде щаслива в парі, а кому дістанеться сухий вінок, та буде нещаслива; кого ж Купайло піймає, та дівчина не вийде того року заміж. В купальську ніч дерево переходить з одного місця на друге, говорить шелестом листу. Всі звірі й зілля розмовляють між собою. Усяке зілля в ту ніч набирається незвичайної сили, і знахарі зривають його для чарів. Страшна сліпа змія мідяниця розкриває очі, нападає на людей і пробиває їх наскрізь. Такі чуда й дива діються в купальську ніч!

Свято Купайла на Україні справляють зтакою обставою, в котрій вповні додержався до нашого часу давній язичеський обряд. На Купайла дівчата й хлопці роблять ляльку з віників, з соломи, кропиви й шипшини, а найчастіше з чорноклена; її вбирають в квітки, встрічки, в вінок і ставлять над водою. Та лялька зветься Мареною. Потім роблять другу ляльку з соломи, вбирають у вінок, в сорочку, плахту й намисто і ставлять рядом з Мареною. Друга лялька зветься Купайло. Часто беруть гільце з чорноклена, обвішують його вінками, стрічками і те гільце звуть Мареною, Під тим гільцем ставлять ляльку Купайла. Перед Мареною й Купайлом ставлять стіл з горілкою й закускою, розкладають огонь, і дівчата й хлопш₉ взявшись за руки, скачуть через вогонь і співають купальських пісень. Тим часом хлопці закрадаються, однімають Марену, розривають і розкидають її або топлять у воді. Дівчата не сердяться на них і знов роблять другу Марену, докоряючи парубкам, що вони вкрали нелюбу Мареігу, а ту, що дівчата навмисне виставили, щоб піддурити хлопців. Після того дівчата розламують Марену, беруть по гіллячці додому і кидають на грядку в огірки, бо кажуть, що од того краще ростуть огірки. Після всього Марену кидають у воду, а з нею часом топлять у воді й Купайла.

Ненуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. — К., 1992. — С. 33—34.