Релігієзнавство - Лубський В.І. - §8. Хаттабіти

Це радикальний напрямок ісмаїлітства, який розпочав свою діяльність в Сирії та Іраку. Назва цієї течії з'ясована недостатньо. Одна з найбільш розповсюджених версій наполягає на тому, що в основі цієї назви лежить прізвисько одного з її керівників — Хамдама. Кармат означає "скалічений". Мабуть засновник цієї течії підпав під репресії. Біля 890-го року Хандам разом зі своїм соратником Абу Абдалахом розгорнув пропаганду на території Месопотамії. З часом карматський рух стає вагомим фактором в усіх невдоволеннях: повстаннях рабів, виступах ремісників, землеробців. Все це відбувалось в той час у мусульманському світі. Незважаючи на придушення цих повстань, кар-матському руху не було завдано рішучого удару. Організувавши велику кількість загонів озброєних фанатиків, кармати влаштовували набіги на населені пункти Сирії та Іраку. Причому, в багатьох випадках їм вдавалося на деякий час захопити такі великі міста як Куфа, Басра. Окрім цього, вони систематично організовували напади на каравани паломників, які йшли вклонитися святим місцям. В 930-му році загін карматів захопив Мекку і пограбував її. Скарб, який вони захопили, складався з приношень паломників майже за триста років. Кармати виявляли неабияку жорстокість. Вони вбивали не тільки воїнів своїх противників, а й цивільне населення. Виключення робилось тільки для тих, кого навертали в рабство.

В основі такої практики було те ж саме вчення ісмаїлітів, але більш загострене проти ісламу в його ортодоксальній сунітській формі. Треба сказати, що богословські витончення езотеричного вчення, пов'язаного з неоплатонізмом, не були доступні більшості учасників цього руху та й не цікавили їх. Обрядова сторона віри вирішувалась карматами зручно для більшості учасників цього руху. Мечетей кармати не будували, приписи Корану про п'ятикратну молитву, пости, паломництво — не виконувалось. У віровченні карматів головну роль відігравало очікування майбутнього махді. Таким махді вони визнавали засновника династії султанів Бахрейну — Абу Саї-да.

Карматський рух привів до створення теократичної держави, яку вони повністю контролювали. В цій державі кармати намагалися створити умови шиїтської справедливості, на зразок ісмаї-літського правовір'я. На початку десятого століття, кармати організували в Східній Аравії свою державу. Центром цієї держави стало місто ал-Хаса (в літературі використовується і друга назва — Дахса). Звідси кармати організовували набіги на мусульманські міста. Ціллю таких нападів була не стільки релігійна ідеологія боротьби за віру, скільки можливість пограбування і захоплення здобичі. Карматська держава проіснувала майже півтора століття. В і029-му році її було завойовано і зруйновано Махмудом Газневі. Але поза межами Бахрейнського султана карматський рух давав про себе знати протягом всього середньовіччя.

§8. Хаттабіти

Секта "крайніх" шиїтів. Засновником цієї секти та її духовним керівником був Абу-уль Хаттаб, який проповідував, що божественний дух послідовно еманується в імамів із роду Алі ібн Талі-ба. Хаттабіти обожнювали щостого імама Джафара Садика, а після того, як останній відрікся і прокляв Абу-уль Хаттаба, вони стали обожнювати самого Абу-уль Хаттаба. В 765-му році Абу-уль Хаттаб із сімдесятьма своїми послідовниками спробував підняти повстання проти намісника Куфи їси ібн Муси, але був захоплений і страчений. Після його смерті секта не припинила свого існування, хоча і розпалась на ряд течій. До кінця дев'ятого століття секта Хаттабів в Ірані, Іраку, Сирії, Йемені налічувала біля ста тисяч послідовників.

Хаттабіти розвивали вчення про "говорящего" та "безмовного" імама. Згідно їх вченню, Алі в часи Мухаммада був "безмовним" імамом, а після смерті Пророка став "говорящим". Хоча Абу-уль Хаттаб не заперечував спадковості імамату Алідів, він стверджував, що імамат — це є чисто духовна якість. Пророки та імами являють собою суть божественної еманації. До своїх ворогів хаттабіти виявляли велику жорстокість. Подібно до азракітів вони дозволяли вбивство жінок і дітей.