Релігієзнавство - Мозговий Л.І. - Культ Мітри

Культ Мітри досить швидко поширився внаслідок римських завоювань та роботи місіонерів. "Мітра" в перекладі означає "сонце", "повелитель Сонця". Як божество вона втілює в собі жіноче начало, а Всесвіт є її символом.

Згідно з персами, у світі існує два принципи. Перший має назву Ахурамазда (Ормузд), уособлював Духа Добра, від якого походять ангели та архангели. Він має одне око, і цим оком (місяцем, зірками, сонцем) бачить усе. Другий принцип має назву Аріман. Він повстав проти Ормузди через те, що той створив світ, не порадившись з ним. Аріман став Духом Зла і підкорив собі багато руйнівних духів, символізуючи принцип зла у Всесвіті, втіливши в собі нижчу природу людини. Він має десять тисяч очей, все бачить (символ ока пізніше розглядатиметься у масонському ракурсі). Тому в людині завжди будуть боротися два начала - добро і зло. Аріман та Ормузд мірятимуться силами.

Три тисячі років мудро керував Ормузд небесним світом і добром у ньому, створивши людину. Наступні три тисячі років він розумно керував людиною. Наступні три тисячі років панувала влада Арімана, що призвело до запеклої боротьби за душу людини. Останні три тисячі років ознаменували собою повернення Ормузда. До світу повернулося добро, а смерть і зло назавжди зникли, при цьому Мітра (Бог Розуму) виконував роль посередника між ними.

Отже, культ Мітри здійснювався у печерах. Джон Лунді спробував описати їх. Вони були відповідно прикрашені знаками зодіаку - Рака і Козерога. Зимове та літнє сонцестояння були в центрі уваги як ворота для душ, які сходяться в цей світ або сходяться до Бога. Рак був першими воротами, а Козерог - другими. Це були шляхи безсмертного проходження з неба на землю і з землі на небо.

Посвячення до ритуалів Мітри складалося з трьох важливих рівнів: самоочищення, посилення інтелектуальної потужності та контроль над тваринною природою. На першому етапі кандидату пропонувалася корона на гострому лезі меча, при цьому його посвячували до таємних сил Мітри. Корона символізувала духовну природу, яка має бути очищена перед тим, як він постане безпосередньо перед Мітрою. Мітра, в свою чергу, уособлювала душу кандидата, яка знаходиться між його власним духом, Ормуздом, Аріманом та тваринною природою. На другому рівні кандидату давався панцир розуму та чистоти, який допомагатиме йому битися із демонами похоті, пристрасті та виродження. Третій рівень давав дозвіл на ковпак, на якому були зображені знаки зодіаку та інші астрономічні символи. Після того, як посвята була завершена, кандидата вітали як посталого з мерців, і він ставав повноцінним членом Ордену, при цьому його називали "левом" і ставили на лобі єгипетський хрест. Тому досить часто Мітра був зображений з двома левиними головами.

Через весь ритуал проходить тема народження Мітри як Бога Сонця, який приніс себе в жертву заради людства, його смерті, воскресіння та спасіння душі перед всемогутнім Ормуздом. Жінки і хлопчики, які не досягли зрілості, не допускалися до цього Ордену.

Таким чином, багато інститутів виявили мітраїстську культуру. Сходи з сімома перекладинами є символом мітраїстської ініціації, тому масонський символ східців має мітраїстське походження. Символ ока трансформувався в Масонське Око, яке ніколи не закривається, не відпочиває і все бачить.

Гностицизм

Слово "гностик" походить від грецького гносис, що в перекладі означає мудрість, знання. Члени цього Ордену були обізнані з таємними доктринами раннього християнства. Вони інтерпретували християнські містерії відповідно до язичницького символізму. Свою таємну інформацію та філософські досягнення вони приховували від невігласів і навчали лише невелику групу посвячених осіб.

Симона Мага часто розглядають як засновника гностицизму, а виникнення його секти припадає, на думку дослідників, на І ст. від Різдва Христового. Симон Маг мав таємничі та надприродні сили, крім того, він цікаво сформулював принципи гностицизму: "Пишу ось про що... Із всесвітніх Еонів (періоди, площини, цикли створення життя в просторі та часі, небесні створіння) виростають два паростки, без початку і кінця, від одного Кореня, який є невидимою силою, неосяжним мовчанням (Битос). З цих паростків один виявляє себе над іншим, і той, що зверху, є Великою Силою, Універсальним Розумом, що впорядковує всі речі, і є чоловічим. Другий паросток виявляє себе знизу, Велика Думка, і є жіночим початком, яке відтворює всі речі. Поєднуючись один з одним, вони створюють Проміжне Середовище, неосяжне Повітря, якому немає початку і кінця. І в ньому є Отець, який підтримує всі речі, які не мають початку і кінця..." (ХоллМ. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейце-ровской символической философии. - М.: Изд-во "Эксмо"; СПб.: Terra Fantastica, 2003. - С. 70).

Крім того, слід розуміти, що існують результати негативного і позитивного принципів, коли один впливає на інший, а це відбувається в середній площині або в точці рівноваги, яку називають плеромою. Іншими словами, плерома - це особлива субстанція, яка утворилася шляхом поєднання духовних та матеріальних еонів. Із плероми зародився Деміург - безсмертний смертний, якому людство має завдячувати не тільки власним фізичним існуванням, а й стражданнями, які ми відчуваємо протягом свого життя.

Цікавим є те, що в системі гностиків є три пари протилежностей (Сізігії), які походять від Вічного і разом з Ним утворюють сімку: "Перші два - Розум (Нус) та Думка (Епінойя). Потім йдуть Голос (Фон) і його протилежність - Ім'я (Онома) і, нарешті, Причина (Логісмос) та Міркування (Ентумезис). Із цих початкових шести, що з' єднуються Вічним Полум' ям, походять Еони (Янголи), які спрямовуються Деміургом, організовують нижчий світ..." (Холл М. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической и розенкрейцеровской символической философии. - М.: Изд-во "Эксмо"; СПб.: Terra Fantastica, 2003. - С. 70).

Слід зауважити, що гностична містерія засновувалася на гіпотезі еманації як логічному зв' язку між не поєднаними протилежностями - Абсолютним Духом та Абсолютною Субстанцією, які, на думку гностиків, співіснували у Вічності.

Школа гностицизму розділилася на олександрійський та сірійський культи. Олександрійська школа схилялася до пантеїзму, а олександрійська тяжіла до дуалізму. Сирійський культ наслідував Симона, а олександрійський розвивав філософську творчість Ва-силіда, який навіяв своїм послідовникам єгипетський герметизм, східний окультизм, персидську філософію. Його доктрина ґрунтувалася на тому, щоб об' єднати школи раннього християнства з язичницькими містеріями. Василід вчив, що Всесвіт поділений на 365 еонів, або духовних циклів, а їх сума - Верховний Отець (Абраксас), який зображується як складна та неоднозначна істота з тілом людини і головою півня, а кожна з його ніг - змія.

Гностики розділилися у своїх поглядах щодо Деміурга, творця нижчих світів. Перша секта вважала, що Деміург, за допомогою своїх шістьох синів (еманацій) створив Всесвіт, Себе і всередині Себе, був відповідальним за зло, яке коїлося на землі, відділив душі людей від істини та "одяг" на них від смертної оболонки. Друга секта вважала, що Деміург лише виконував волю невидимого Повелителя, який був жорстоким та невблаганним.

Цікавими були думки гностиків щодо Христа. Для них Христос був персоніфікацією Нуса, втіленням Божественного Розуму, еманацією духовних Еонів. Нус увійшов у тіло Христа під час розп' яття. Гностики були переконані, що Христа неможливо було розіп' яти, оскільки Божественний Нус не може померти: коли не-створений Отець, на їхню думку, побачив падіння людства, Він послав Свого первістка Нуса в світ у формі Христа для спокутування всіх тих, хто вірив у Нього, для вивільнення сил, які створили світ (Деміург та шість його синів - планетарних творців). Він з' являвся серед людей як Ісус і творив дива.

Після смерті Василіда домінуючу роль у гностичному русі почав відігравати Валентин, який ускладнив систему гностичної філософії: збільшив чисельну кількість еманацій від Великого (Безодня), їх нараховувалося 15 пар, та спирався на Непорочну Софію (Мудрість).

Згодом діяльність гностиків припинилася, оскільки всі матеріали, які були пов' язані з їхньою діяльністю, були знищені. Зараз можна бачити елементи гностичних концепцій у сучасному світі, бо вони гармонійно вплелися в офіційну догматику християнської церкви.