Еристика - Хоменко І.В. - 3.8. Форми міркувань за аналогією

Розглянемо правила побудови індуктивної аргументації. Головна мета цих правил полягає в підвищенні рівня ймовірності точки зору, яку намагаються захистити за допомогою індукції.

Правило 1. Необхідно якомога збільшувати кількість випадків, розглядуваних при побудові аргументації за формами індуктивних міркувань. Чим ширше їхнє коло, тим правдоподібніше буде точка зору.

Правило 2. Необхідно якомога збільшувати різноманітність та різнотиповість випадків, на підставі яких будують індуктивне міркування.

Правило 3. Особливу увагу треба приділяти характеру зв'язків предметів та їхніх ознак, доведенню не випадковості спостережуваної регулярності. Виявлення причин, що породжують цю регулярність, дає змогу доповнити чисту індукцію фрагментами дедукції і тим самим посилити її.

Виконання цих вимог підвищує правдоподібність точки зору, яку захищають за допомогою індуктивної аргументації, хоча й не робить її вірогідною.

3.8. Форми міркувань за аналогією

Ще одним видом правдоподібних міркувань є міркування за аналогією.

Міркування за аналогією - це правдоподібне міркування, в якому висновок про наявність ознаки в предмета роблять на підставі його подібності в суттєвих рисах до іншого предмета.

Розрізняють такі види аналогії:

o аналогію властивостей;

o аналогію відношень.

Аналогія властивостей - це міркування за аналогією, в якому об'єктом уподібнювання є два схожих предмети, а ознакою, що переноситься, - властивості цих предметів.

Форма такого міркування має вигляд: "Предмет а схожий з предметом в за властивістю Р. Предмет а має властивість Q. Отже, предмет в також, ймовірно, має властивість Q".

Аналогія відношень - це міркування, в якому об'єктом уподібнювання є схожі відношення між предметами, а ознакою, що переноситься, - властивості цих відношень.

Форма такого міркування має вигляд: "Предмет а знаходиться у відношенні R з предметом в. Предмет с знаходиться у відношенні Р з предметом d. Відношення Р подібне до відношення R. Відношення R має властивість Q . Отже, ймовірно, що відношення Р також має таку саму властивість".

3.9. Правила побудови аргументації за аналогією

Розглянемо правила побудови міркувань за аналогією. Головна мета цих правил полягає в підвищенні рівня ймовірності точки зору, яку захищають за допомогою аргументації за аналогією.

Правило 1. Має бути встановлено якомога більше спільних ознак у порівнюваних предметів.

Правило 2. Ознаки, що є підставою аналогії, мають бути суттєвими для порівнюваних предметів.

Правило 3. Необхідно, щоб спільні ознаки порівнюваних предметів були якомога різноманітнішими. Наприклад, якщо встановлюють аналогію між Землею та іншою планетою, то маємо враховувати спільні фізичні, хімічні, геологічні та інші ознаки цих планет.

Правило 4. Необхідно, щоб спільні ознаки порівнюваних предметів та ознаки, що переносяться з одного предмета на інший, були якомога однотиповішими.

Виконання цих вимог підвищує правдоподібність точки зору, яку захищають за допомогою аргументації за аналогією, хоча й не робить її вірогідною.

3.10. Приклади правдоподібної аргументації

Приклад 1 Розглянемо аргументацію: "Для здоров'я людини корисніше спускатися з гори, ніж підніматися на неї. А ще краще бігти з неї. Австрійські вчені впродовж чотирьох місяців спостерігали за групою із 45 людей. Учасники експерименту гуляли 3-5 днів на тиждень за одним і тим самим маршрутом. Коли вони спускалися з гори, рівень цукру в крові в них зменшувався на 20% і знижувався тільки на 9%, коли люди піднімалися на гору".

Це індуктивна аргументація, яка побудована за схемою "неповна індукція".

Приклад 2 Звернемося для прикладу до кхмерської легенди "Історія двох куріпок". Героїня легенди загадує герою загадки. Ось одна з них.

Четверо молодих людей навчалися в чаклуна. Першого він навчив передбачати майбутнє, другого - стріляти так влучно, що міг не цілитися, третього - жити під водою, а четвертого - оживляти мертвих. Якось під час прогулянки четверо хлопців вийшли на берег моря. Перший сказав, що опівдні над ними пролетить орел, який триматиме в пазурах тіло мертвої принцеси. Стрілець сказав, що він поцілить стрілою орла. Третій товариш виголосив, що він зможе винести на берег тіло принцеси, якщо вона впаде у воду. Четвертий засвідчив, що в такому разі він оживить принцесу. Усе відбулося саме так. Проте виникає питання, хто саме серед чотирьох товаришів буде майбутнім чоловіком принцеси (бо вона, як свідчить легенда, була дуже привабливою і кожен бажав одружитися з нею).

Герой легенди дає правильну відповідь. Він стверджує, що чоловіком для принцеси повинен стати той, хто дістав принцесу з дна моря, бо він перший доторкнувся й обійняв її. Той, хто оживив її, - відіграв материнську роль, а той, хто врятував від орлиних пазурів, - роль батька. Зрештою, віщун міг би бути старшим братом, оскільки, хоча він і знав, що вона з'явиться, але сам не мав відношення до її нового народження.

Герой застосовує аргументацію за аналогією. У ній четверо товаришів уподібнюються (за аналогією) до матері, батька, чоловіка, брата принцеси. Таку аргументацію фольклорна традиція визнавала бездоганною.