Еристика - Хоменко І.В. - 5.9. Правило логічності. Типові помилки

Правило логічності формулюють так.

Міркування, з яких складена аргументація, повинні бути логічно правильними.

Порушення цього правила вважають однією з найсерйозніших логічних помилок. Існують кілька випадків порушення цього правила.

А. Для умовно-категоричних дедуктивних міркувань найпоширеніші є такі помилки:

o ствердження консеквента;

o заперечення антецедента.

Ці помилки ґрунтуються на тому, що достатню умову тут витлумачують як необхідну.

"Ствердження консеквента" - це помилка, яка має місце тоді, коли в аргументації замість правильної форми modus ponens ("Якщо А, то В. А. Отже, В.") застосовують неправильну форму ("Якщо А, то В. В. Отже, А.").

Приклад Якщо ви застудилися (антецедент), то почуваєте себе зле (консеквент). Ганна почуває себе зле (ствердження консеквента). Отже, вона застудилася.

"Заперечення антецедента" - це помилка, яка має місце тоді, коли в аргументації замість правильної форми modus tollens ("Якщо А, то В. Не В. Отже, не А.") застосовують неправильну форму ("Якщо А, то В. Не А. Отже, не В.").

Приклад Якщо ви застудилися (антецедент), то почуваєте себе зле (консеквент). Ганна не застудилася (заперечення антецедента). Отже, вона не почувається зле.

Легко побачити, що в наведених прикладах міркування побудовані неправильно, оскільки Ганна може почувати себе зле не тільки через застуду.

Б. Для розділово-категоричних міркувань найпоширеніші такі помилки:

o застосування сполучника "або" в не строго розділовому смислі;

o перерахування в розділовому засновку не всіх альтернатив.

Для того щоб у міркуванні, побудованому за формою modus ponendo tollens (стверджувально-заперечувальний модус), можна було за допомогою істинних аргументів з необхідністю обґрунтувати істинність точки зору, треба сполучник "або" застосовувати тільки в строго розділовому смислі. Інакше можна буде обґрунтувати тільки певний рівень правдоподібності точки зору.

Приклад На свята він планує поїхати до Карпат або відвідати свого друга у Львові. Він поїде до Карпат. Отже, свого друга у Львові він не відвідає.

Висновок у такому міркуванні є тільки правдоподібним, оскільки людина може на свята і поїхати до Карпат, і відвідати свого друга у Львові.

Для того щоб у міркуванні, побудованому за формою modus tollendo ponens (заперечувально-стверджувальний модус), можна було за допомогою істинних аргументів з необхідністю обґрунтувати істинність точки зору, треба в аргументі, де перераховують альтернативи, розглянути їх у повному обсязі. Інакше можна буде обґрунтувати тільки певний рівень правдоподібності точки зору.

Приклад Крадіжку в квартирі міг вчинити або Іваненко, або Петренко. Встановлено, що Іваненко має алібі, тобто він крадіжку не вчиняв. Отже, крадіжку вчинив Петренко.

Висновок у такому міркуванні логічно не випливає із засновків, якщо в ньому не перераховані всі можливі крадії. Наприклад, це міг зробити Сидоренко.

У суперечці для того щоб співрозмовник не помітив помилки, сперечальник намагається описати можливі варіанти так, що насправді виникає враження, що були розглянуті всі можливі альтернативи. Допомогти йому в цьому можуть такі формулювання: принципово існує лише три можливості.; якщо все підсумувати, то стане ясно, що в нас є тільки такі альтернативи.; якщо ми розглянемо питання докладно, то побачимо, що в нас є всього два варіанти.

В. Для умовно-розділових міркувань найпоширеніша така помилка:

o хибна дилема.

Тут мають на увазі складну конструктивну дилему, яка має таку форму.

1. Відбудеться варіант А або варіант В.

2. Якщо відбудеться варіант А, то відбудеться і варіант С.

3. Якщо відбудеться варіант В, то відбудеться і варіант D. Отже, відбудеться або варіант С, або варіант D.

Така аргументація правильна з точки зору логіки. Дилема оперує наслідками двох альтернатив. При цьому передбачається, що вибір обмежений тільки цими двома альтернативами. Таким чином, аргументація тримається на твердженні "або-або".

Проте, якщо ситуація не вичерпується цими альтернативами, ми маємо справу з хибною дилемою.

"Хибна дилема" - це помилка, яка має місце тоді, коли в аргументації, побудованій за формою дилеми, сперечальник оперує наслідками двох альтернатив, які (А) не виключають одна одну, та (Б) їх може бути більше.

Приклад Микола отримав за заповітом певну суму, яку хотів би успішно вкласти. Він думає про рахунок у банку та інвестування в житло. Міркує він так: "У мене є дві можливості. Або я відкриваю рахунок у банку, або я інвестую гроші в житло. Якщо я покладу гроші на рахунок у банку, то відсоток буде невеликий. Якщо я інвестую гроші в житло, то є ризик втратити їх - частково чи повністю. Таким чином, я або виграю невелику суму, або навіть щось втрачу".

Очевидно, Микола в полоні хибної дилеми, оскільки альтернативи, про які він думає, по-перше, не вичерпують усіх можливостей ситуації, а по-друге, не виключають одна одну.

Г. В індуктивних міркуваннях найпоширеніші такі помилки:

o поспішне узагальнення (secundum quid);

o після цього, отже, з цієїпричини (post hoc ergo propter hoc).

o слизький схил (a slippery slope).

"Поспішне узагальнення" - це помилка, яка має місце при узагальненні без достатніх на це підстав.

Приклад Класичним прикладом цієї помилки є приклад з індуктивним узагальненням: "Усі лебеді білі".У Європі аж до XVII ст. траплялися лише білі лебеді. На підставі спостережень було сформульоване узагальнення: "Усі лебеді білі", тобто ознака бути білим була перенесена з обмеженої множини лебедів, яких спостерігали в Європі, на всю множину цих птахів. Проте, коли у 1606 році було відкрито Австралію (тогочасна Нова Голландія), там знайшли чорних лебедів. Таким чином, узагальнення "Усі лебеді білі" виявилося хибним.

Різновидом помилки "поспішне узагальнення" є помилка: o звертання до думки більшості (argumentum ad populum).

"Звертання до думки більшості" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник необґрунтовано узагальнює думку деякої кількості людей і застосовує це узагальнення для обґрунтування власної точки зору.

Пропонент у цьому випадку стверджує, що його точка зору повинна бути прийнята, оскільки з нею погоджується велика кількість людей.

"Після цього, отже, з цієї причини" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник в аргументації просту послідовність подій подає за їх причинний зв'язок.

Приклад Як приклад наведемо таку гумористичну аргументацію.

"Вживати в їжу огірки небезпечно - з ними пов'язані всі хвороби та людські негаразди. Практично всі люди, в яких є хронічні захворювання, їли огірки. 99,9% усіх людей, що померли від раку, за життя їли огірки. 99,7% усіх осіб, які стали жертвами авто- та авіакатастроф, вживали в їжу огірки впродовж двох тижнів, що передували фатальному випадку. 93,1% злочинців вийшли з родин, де огірки їли постійно.

Є відомості й про те, що шкідлива дія огірків триває дуже довго: серед людей, які народилися в 1879 році і їли потім огірки, смертність дорівнює 100%. Усі люди, які народилися до 1917 року мають шкіру, вкриту зморшками, втратили практично всі зуби, погано бачать (якщо хвороби, викликані вживанням огірків, ще не звели їх у могилу). Ще один переконливий результат, отриманий вченими-медиками: морські свинки, яких примусово годували огірками впродовж місяця, втратили усякий апетит. Єдиний спосіб уникнути шкідливої дії огірків - змінити раціон. їжте, наприклад, суп з болотних орхідей. Від нього, наскільки нам відомо, ще ніхто не помирав".

Іноді в суперечці важко утриматися від таких зворотів: "А як ви поясните, що відразу після . почалося.", "Зверніть увагу, що це відбулося відразу ж після.". "Не встигли ще., а вже." тощо. Ці і подібні до них вирази можуть вказувати на помилку "після цього, отже, з цієї причини".

"Слизький схил" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник заперечує певну дію (ситуацію) на підставі того, що з неї необґрунтовано виводить тільки негативні наслідки.

Приклад "Якщо я дозволю хоча б одному студенту поставити запитання під час моєї лекції, тоді я повинен дозволити це також іншим студентам, і врешті-решт у мене не залишиться часу на викладання навчального матеріалу".

Г. У міркуваннях за аналогією поширена така помилка:

o хибна аналогія.

"Хибна аналогія" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник для захисту своєї точки зору застосовує аналогію, порівнюючи предмети, в яких практично відсутні спільні ознаки.

Приклад "Книга є слабкою, я зрозумів це вже з першої сторінки. Для того щоб переконатися, що риба не свіжа, не обов'язково з'їсти її всю цілком".

Таке міркування цікаве, але з точки зору логіки сумнівне. Не в усякої книги текст настільки ж одноманітний, як смак у риби.

Д. Правило 9 може бути порушене також тоді, коли в міркуванні плутають ознаки частини та цілого. В результаті виникають такі помилки:

o помилка роз'єднання;

o помилка об'єднання.

"Помилка роз'єднання" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник у своїй аргументації некоректно переносить властивість цілого на його складники.

Приклад Цей кабінет міністрів не є рішучим. Отже, й міністри, які до нього входять також нерішучі.

"Помилка об'єднання" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник у своїй аргументації некоректно переносить властивість частини на ціле.

Приклад "Ми використовуємо справжнє масло, справжні вершки і свіжий салат, саме тому в нас завжди все смачно".

Е. Правло 9 також порушують тоді, коли допускають помилку:

o argumentum ad consequentiam.

"Argumentum ad consequentiam" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник у міркуванні переходить від засновків, які містять твердження про факти, до висновку, який містить оціночне висловлювання, або навпаки.

Ще Дейвід Юм (1711-1776) зазначав, що люди в своїх міркуваннях часто переходять від висловлювань зі словом є до висловлювань зі словами повинне бути. Такий перехід не є очевидним. Світ належного суттєво відрізняється від світу сущого. Із структури мікро-макросвіту конструювати, наприклад, моральні постулати або правові норми, які вказують людині, як їй жити, неможливо та й недоцільно.

Приклад "Світ є скінченим, отже, я можу вбити кого схочу".

Неможливим є також перехід від нормативних висловлювань до дескриптивних.

Приклад "Усі громадяни України повинні дотримуватися законодавства України. Отже, всі громадяни України дотримуються її законодавства".