Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - 2.3. Методика аналізу виробничих зв'язків промислових комплексів

Аналізові виробничих зв'язків між промисловими підприємствами і галузями промисловості слід приділити особливу увагу. Виробничі зв'язки виникають як з постачальниками сировини, палива, енергії, матеріалів, так і зі споживачами готової продукції. Форми організації виробничих зв'язків можуть бути різні. Усі зв'язки поділяються на внутрішньогалузеві і міжгалузеві. Широкий розвиток внутрішньогалузевих зв'язків - це одна з головних умов формування галузевих промислових комплексів. На основі взаємодії різних галузей промисловості формуються міжгалузеві промислові комплекси.

Внутрішньогалузеві зв'язки розвиваються між підприємствами однієї вузької галузі, вони об'єднують їх у цілісну систему

- галузевий комплекс. У кожній галузі на основі внутрішніх зв'язків можна визначити співвідношення окремих виробництв (внутрішньогалузеві пропорції). Наприклад, у чорній металургії

- це зв'язки між виробництвом залізної руди, коксу, чавуну, сталі, прокату; у текстильній промисловості - між прядильним і обробними виробництвами.

Частка виробничих зв'язків у межах кожної окремої галузі формує внутрішньогалузевий обіг. Найбільш поширені внутрішньогалузеві зв'язки у таких галузях, як чорна і кольорова металургія, машинобудування, хімічна і нафтохімічна, легка і харчова промисловість.

Міжгалузеві зв'язки мають велику розгалуженість і розвиваються між підприємствами, які входять до складу комплексних галузей. Отже, такі зв'язки - основа формування міжгалузевих промислових утворень, що одержали назву міжгалузевих комплексів, їх можна розглядати як сукупність групи галузей (підгалузей) у сфері промислового виробництва, що мають спільну сировинну базу, технологію, єдину програму розвитку. Наприклад, сукупність галузей промисловості, що забезпечують народне господарство паливом і електроенергією, утворює паливно-енергетичний комплекс. До його складу належать електроенергетика, нафтова, нафтопереробна, газова і вугільна галузі, а також багато суміжних і супутніх виробництв.

Складним міжгалузевим утворенням є машинобудівний комплекс, що охоплює машинобудування і металообробку з широким розвитком міжгалузевих зв'язків на основі виробничого кооперування. Аналіз кооперованих зв'язків передбачає встановлення частки вартості напівфабрикатів, заготовок, деталей і вузлів, які одержує підприємство від інших підприємств у загальній вартості його продукції.

Виробничі зв'язки кожної галузі промисловості розвиваються як з постачальниками сировини, палива, енергії, матеріалів, так і зі споживачами готової продукції. Зв'язки з постачальниками можна проаналізувати на основі зіставлення матеріальних затрат у собівартості продукції певної галузі. Найвищу частку матеріальних затрат мають галузі харчової і легкої промисловостей, а найнижчу - паливна і лісова. Конкретизація постачальницько-збутових зв'язків досягається за допомогою аналізу структури матеріальних затрат (затрати на сировину і напівфабрикати, що спрямовуються на виробництво продукції). Наприклад, у машинобудуванні основна частка матеріальних затрат припадає на продукцію чорної і кольорової металургії, в хімії органічного синтезу - на паливо і продукти його переробки, в легкій і харчовій промисловості - на продукцію сільського господарства.

Зв'язки зі споживачами охоплюють усі галузі матеріального виробництва і населення. Кожна велика галузь промисловості має широке коло споживачів її продукції. Практично з усіма галузями промисловості пов'язана паливна енергетика. Найбільша кількість палива й електроенергії споживається в галузях важкої промисловості і транспорту. Багато галузей орієнтується на постійних споживачів їх продукції від самого початку розвитку. Так, переважна кількість продукції чорної металургії споживається у машинобудівному і будівельно-індустріальному комплексах; хімічної і нафтохімічної - у машинобудуванні, легкій промисловості, будівництві, сільському господарстві; промисловість будівельних матеріалів в основному пов'язана з будівництвом, а легка і харчова промисловості обслуговують потреби населення.

За обсягом внутрішньогалузевого обігу, характером та інтенсивністю виробничих зв'язків із постачальниками та споживачами всередині промисловості всі галузі можна об'єднати у кілька груп:

1) галузі з незначною часткою внутрішньогалузевого обігу, відносно вузьким колом постачальників і розгалуженими зв'язками готової продукції - електроенергетика, паливна промисловість;

2) галузі з великою часткою внутрішньогалузевого обігу і відносно вузьким колом постачальників - чорна і кольорова металургія, лісова промисловість;

3) галузі з великою часткою внутрішньогалузевого обігу, широким колом постачальників і розгалуженими зв'язками готової продукції - машинобудування, хімічна і нафтохімічна промисловості;

4) галузі з найбільшою часткою внутрішньогалузевого обігу, вузьким колом постачальників і цілеспрямованими поставками готової продукції - легка і харчова промисловості;

5) галузі з малою часткою внутрішньогалузевого обігу, вузьким колом постачальників і цілеспрямованими поставками готової продукції - промисловість будівельних матеріалів.

Детальніше розглянемо виробничі зв'язки в регіональних промислових комплексах. Матеріально-технічною основою таких комплексів є енерговиробничі цикли, що охоплюють стадії виробництва, які можуть знаходитись на різних видобувних і обробних підприємствах. У групі енерговиробничих циклів вирізняють три типи зв'язків:

1) виробничо-технологічні;

2) виробничо-економічні;

3) постачальницько-збутові.

Виробничо-технологічні зв'язки розвиваються за допомогою комбінування і кооперування (послідовна переробка промислової сировини на різних стадіях, сумісне виготовлення продукції). Вони не залежать від особливостей технологічного процесу виробництва певного продукту. До цього типу зв'язків належать ресурсно-сировинні, обслуговуючі та підсобні. Ресурсно-сировинні зв'язки мають встановлювати пропорції між сировинними базами (запасами сировинних ресурсів) і потужністю видобувних підприємств, а також обсягами споживання сировини. Обслуговуючі виникають між виробниками і транспортними організаціями, проектно-конструкторськими закладами, геологічними установами, що займаються розвідкою мінерально-сировинних ресурсів промислового призначення. Постачальницько-збутові зв'язки охоплюють міжцикловий обмін продуктами, напівфабрикатами і відходами.

Взаємозв'язок виробництв, що входять до складу енерговиробничого циклу, можна проаналізувати на основі виявлення внутрішньоциклових зв'язків. Головною їх особливістю є послідовність розвитку, тобто внутрішньоциклові зв'язки мають вертикальний характер. Найбільшого розвитку вертикальні зв'язки набувають у головному виробничому процесі - стрижні циклу - та у бічних відгалуженнях - вертикальних гілках виробництв. Усі вони розвиваються у формі комбінування і можуть бути згруповані таким чином:

1) зв'язки на основі послідовної обробки сировини. Наприклад, у нафтоенергохімічному циклі переробка нафти здійснюється в такій послідовності: виробництво моторного палива, масла і мазуту, використання вуглеводнів нафтопереробки і потужних нафтових газів (газового бензину) для одержання напівпродуктів (мономерів) органічного синтезу (етилен, пропілен, ацетилен, ізопрен, дивілін, стирол, нітрол, акрилова кислота, бензол та ін.) і на їх основі синтетичних смол та пластичних мас, синтетичного спирту, різних синтетичних каучуків і волокон;

2) зв'язки при комплексному використанні сировини. їх розвиток передбачає глибшу переробку продукції аж до верхніх "поверхів" циклу. Приміром, коксування вугілля в пірометалургійному циклі чорних металів. У результаті цього процесу утворюється кам'яновугільна смола, яку використовують для виробництва бензину й інших напівпродуктів, що є основою для виробництва капролактаму і в результаті - пластичних мас та хімічних волокон;

3) зв'язки при утилізації відходів промислового виробництва, що характерні для різних типів циклів: чорної металургії (виробництво будівельних матеріалів на базі відходів шлаків); нафтоенергохімічного (виробництво сірчаної кислоти в процесі гідроочищення нафти і нафтопродуктів);

4) матеріально-технічні зв'язки, що розвиваються з метою забезпечення виробництв циклу сировиною, напівфабрикатами, реагентами, машинами, устаткуванням (рис. 2.1).

2.4. Методичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних районів
2.5. Ринкові механізми вдосконалення функціональної структури промислових комплексів
Розділ 3. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗМІЩЕННЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ
3.1. Економічні передумови
3.1.1. Трудові ресурси та їх кадровий склад
3.1.2. Матеріально-технічна база і науково-технічний прогрес
3.1.3. Суспільна організація виробництва
3.1.4. Умови транспортування і збуту продукції
3.1.5. Ринок споживання промислової продукції
3.1.6. Міжнародна інвестиційна привабливість і зовнішньоекономічний потенціал промислових комплексів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru