Географія споживачів, як правило, завжди суттєво впливає на вибір місця будівництва індустріальних і пов'язаних з ними об'єктів. Для дослідження питання розміщення промисловості і формування промислових комплексів споживання потрібно поділяти на виробниче та індивідуальне. Для виробничого споживання призначаються предмети праці та засоби виробництва, а для індивідуального - предмети особистого споживання.
Дія фактора виробничого споживання пов'язана з географією споживачів - різних промислових підприємств, об'єктів будівництва, сільського господарства, транспорту та ін. Фактор індивідуального споживання залежить від чисельності населення та його особистих потреб у предметах споживання. Додаткові потреби індивідуального споживання часто викликають необхідність спорудження нових або збільшення потужності діючих підприємств, що виробляють предмети споживання.
У географії промисловості є відмінності у структурі виробництва, рівнях розвитку галузей та їх спеціалізації. На окремих виробництвах, що концентрують у собі значний випуск кінцевої продукції, використовуючи для її виготовлення великі маси предметів праці у вигляді сировини та напівфабрикатів, зайнята відносно невелика частина працездатних. У районах розвитку таких виробництв зосереджена також менша чисельність населення - потенційних споживачів товарів народного споживання. Так, райони видобутку палива, руд чорних і кольорових металів, хімічної сировини, заготовок лісосировини, розвитку важкого машинобудування, як правило, характеризуються високою фондомісткістю і найвищим рівнем виробничого споживання. Для ефективного розвитку їх промислових комплексів потрібні засоби виробництва, зокрема знаряддя праці - машини, устаткування, засоби механізації та автоматизації виробничих процесів. Саме ця обставина зумовлює необхідність створення технологічних циклів виробництва у межах окремих промислових центрів з метою скорочення транспортних витрат на перевезення продукції та досягнення високої народногосподарської ефективності. Незважаючи на високий рівень виробничого споживання в цих районах, вони "притягують" до себе значно меншу частину населення, ніж ті центри, де добре розвинені обробна промисловість або курортно-рекреаційні функції. В результаті останні райони завжди виступають основними споживачами товарів широкого вжитку та продукції індивідуального попиту. Зокрема, різко зростає попит на товари народного споживання під час сезону відпочинку працівників у районах для оздоровлення населення.
Територіальна організація промислових комплексів, орієнтуючись на одержання максимальних результатів за найменших затрат, не може не враховувати потреби максимального просторового зближення районів виробництва і споживання з метою усунення надмірно далеких і зустрічних перевезень.
Слід зазначити, що завдяки змінам у технології, організації виробництва і в транспортуванні різних вантажів вплив споживчого фактора на структуру промислових комплексів може різко змінюватись. Так, виробництво азотно-тукових добрив на основі переробки природного газу наблизилось до тих районів споживання, через які прокладено газопроводи, а великі нафтохімічні комплекси виникли вздовж проходження нафтопроводів та на їх відгалуженнях далеко від місць видобутку нафти.
Фактор споживання відіграє вирішальну роль у виробництві малотранспортабельної продукції, призначеної для широкого попиту (виробництво хлібобулочних, кондитерських, молочних та інших виробів). Водночас є багато виробництв, що тяжіють до районів споживання трудових ресурсів, використовуючи при цьому сировину, яка ввозиться з далеких районів (текстильна промисловість). Отже, фактор споживання має істотне значення у процесі обґрунтування виробничих зв'язків і варіантів розміщення промислових комплексів.
3.2. Природні передумови
3.2.1. Роль і значення сировинних баз у формуванні промислових комплексів
3.2.2. Запаси та умови залягання мінерально-сировинних ресурсів
3.2.3. Водні, лісосировинні та морські ресурси
3.2.4. Виробництво сільськогосподарської сировини для промислової переробки
3.2.5. Формування екологічного балансу промислових комплексів
3.3. Науково-інноваційні передумови
3.3.1. Сутність науково-інноваційного потенціалу держави та його роль у формуванні промислових комплексів
3.3.2. Науково-технічний та інноваційний потенціал промислових комплексів України